Сучасний Китай виступає джерелом інновацій, зокрема у фінансовій сфері: аналітичний інструментарій на основі штучного інтелекту; розробка цифрової валюти центрального банку на основі технології блокчейн; Fintech рішення тощо. Авторитетне британське видання The Economist до подібних інновацій також зараховує «високоточний центральний банк». І тут лідерство, на думку авторів видання, належить Китаю.
Під цим терміном слід розуміти політику цільових монетарних ін'єкцій, яка реалізується за допомогою адресного кредитування певних секторів економіки та бізнес-одиниць, здатних генерувати, завдяки цьому, помітне зростання виробництва. Така «структурна» монетарна політика кардинально відрізняється від традиційної «агрегованої», спрямованої на вплив на економіку загалом (через, наприклад, величину відсоткової ставки). Фактично вирішується основна дилема, що лежить в основі функціонування фінансової системи: як згенерувати економічне зростання, не підвищуючи значно боргове навантаження, і модернізувати економіку.
Представники центрального банку Китаю в своїх аналітичних доповідях і записках для опису зазначеного фінансово-кредитного механізму використовують термін «крапельне зрошення». Дана монетарна філософія є відображенням індустріальної політики у фінансово-кредитній сфері: влада Піднебесної активно бере участь у визначенні пріоритетних сфер і галузей економіки, формуючи при цьому її структуру, максимально задовольняє потреби суспільства в збалансованому розвитку. Масштаби такої діяльності вражають: загальна величина таких «інклюзивних кредитів» малому і середньому бізнесу склала близько 2,4 трн дол. США в еквіваленті (в два рази перевищує аналогічну суму трирічної давнини). Одержувачами згаданих кредитних коштів стали 32 мільйони фірм.
Допитливий читач відразу ж запропонує широко розрекламовану українську програму кредитної підтримки бізнесу «Доступні кредити 5-7-9%» в якості вітчизняного аналога подібного «високоточного» фінансового інструментарію. Дійсно, варто відзначити, що вітчизняні «гуру від економіки» активно використовують адресні фінансово-кредитні ін'єкції («Велике будівництво», різноманітні іпотечні програми) як антикризові інструменти на тлі коронавірусних економічних проблем. Масштаби подібних фінансових вливань в Україні, звичайно, мізерні порівняно зі згаданими китайськими вкладеннями: станом на 31.05.2021 з моменту старту програми «Доступні кредити 5-7-9%» українськими банками було надано 17 037 кредитів на загальну суму 43,9 млрд грн. При цьому можна погодитися з досить критичними оцінками ефективності використання таких кредитних коштів від українських експертів: лише 13,5% цих фінансових ресурсів спрямовані на інвестиційні цілі (фактично на задекларовану мету програми — створення нових виробництв і робочих місць). Мало того, на агропромисловий сектор, для якого в Україні існує кілька подібних механізмів фінансово-кредитної підтримки, доводиться приблизно половина виданих кредитів.
Слід зазначити, що китайські банкіри також стикаються з подібними критичними оцінками щодо ефективності своїх «точкових» кредитних ініціатив. На малий і середній бізнес припадає лише чверть кредитного портфеля китайських банків, що обмежує вплив на загальну позитивну економічну динаміку в масштабах країни. Водночас у сегменті великих фірм, що знаходяться переважно в державній власності, сконцентровано значне проблемне боргове навантаження, що в майбутньому ризикує стати генератором істотних загроз для фінансової системи Китаю та його економіки загалом. Однак, варто зазначити, що логіка українських ідеологів створення програми «Доступні кредити 5-7-9%» має успішні приклади реалізації в сучасній світовій практиці: зразок Піднебесної може слугувати прикладом для українських фінансистів (а особливо пильно їм варто спостерігати за тим, як їхні китайські колеги усуватимуть виявлені прогалини у функціонуванні «високоточної машини для кредитування»).
Крім «навчально-пізнавальних моментів» описана ситуація має ряд прикладних аспектів: адже зростання обсягу вироблених товарів, викликане кредитними ін'єкціями, вимагає їхньої реалізації китайським бізнесом на нових ринках, зокрема зовнішніх. Особливу пікантність ситуації додає те, що Китай посів перше місце серед торгових партнерів України в 2020 році (в розрізі окремих країн, якщо не враховувати ЄС як єдиного торгового партнера). Товарообіг нашої країни з Піднебесною склав 15,7 млрд дол. США (13% від загального товарообігу України) в минулому році.
Таким чином, можна спрогнозувати, що кредитні ін'єкції китайського «високоточного центрального банку» частково можуть трансформуватися в певне збільшення товарообігу між КНР та Україною. З огляду на описане вище можна сформулювати кілька напрямків для проведення аналітичної оцінки Національним банком України:
- дослідження маршрутів фінансових потоків, які обслуговують торговельні операції з Китаєм: банки, залучені до такої діяльності; специфіка здійснення платежів (фактор сезонності, певна періодичність однотипних трансакцій); основні валюти, використовувані для розрахунків, які вигоди може принести розширення використання юаня (можна буде розраховувати на «бонуси» від фінансистів із Піднебесної в рамках політики інтернаціоналізації юаня, що проводиться державою);
- які банківські послуги та продукти максимально використовуються при обслуговуванні українсько-китайського товарообігу (акредитивна форма розрахунку; різні види торгового / експортно-імпортного фінансування); чи є гостра необхідність у розвитку нових фінансових послуг (гарантій від різноманітних китайських державних агентств, роботи з певними кліринговими (розрахунковими) центрами);
- вигоди, які може принести вихід китайських банків на український фінансовий ринок: чи відповідає профіль діяльності таких фінустанов структурі і потребам банківського сектора України; чи є вони носіями унікальних компетенцій, необхідних для успішної роботи з китайським бізнесом.
Очевидно, що співпраця з Китаєм, який є одним із основних джерел інновацій і великим гравцем на ринку глобальних заощаджень, дасть позитивний імпульс фінансовій системі України. Головне, щоб вітчизняні «гуру від економіки» розуміли, що в сучасному мультиполярному світі центри ухвалення рішень у світових фінансах знаходяться не лише на Заході, а й на Сході.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
