Давайте я відразу закрию 50% питання за допомогою одного факту, про який знають\пам'ятають не всі.
Терористи «Ісламської держави» знаходяться в стані війни з «Талібаном».
Так, у мейнстрімно-масовому медійному просторі всі ці радикальні екстремістські організації здаються однодумцями, частиною якогось єдиного терористичного інтернаціоналу.
Але давайте все-таки розглянемо деякі складніші деталі.
«ІД» і «Талібан» — конкуренти не лише на ідеологічному фронті, а й на афганському політико-релігійному полі.
Талібам не потрібні такі суперники, а тому в 2015 році, коли «ІД» спробувала сунутися в Афганістан і проголосити там на сході свою філію, таліби їх дуже швидко прикрили і жорстко розігнали.
«ІД» — це глобалістський джихадистський проєкт, який не визнає кордонів, національностей, держав. Їм важливо побудувати халіфат у всьому світі, скрізь, де живуть мусульмани, відповідно до сунітсько-ваххабітського трактування ісламських норм і на підставі ідеології такфірізма (звинувачення в невір'ї мусульман).
«Талібан» — це національно-релігійний проєкт, ідеологія якого грунтується на гримучій суміші пуштунського афганського націоналізму, лівих соціально-економічних ідей та ісламу сунітського толку, досить поширеного в регіоні ханафітського мазхаба (одна з 4 ісламських правових шкіл).
Іділовці і таліби не просто розмовляють різними мовами, у них зовсім різні світогляди, рівні амбіцій та підходи до держуправління, соціальних взаємин і філософії ісламу. Вони один одного не зможуть зрозуміти, хоча на поверхневому рівні пропонують побудувати якесь суспільство добробуту та процвітання, очищене від гріховності й бідності.
Після 2017 року «ІД» пішла в глибоке підпілля в Афганістані, її місцевий «вілаят Хорасан» залишився існувати в свідомості лише малої кількості афганців. Але вона не зникла, просто зайняла вичікувальну позицію.
Під час весняно-літнього наступу талібів «ІД» відзначилася кількома десятками терактів і нападів навколо Кабула.
Ось і зараз. Вакуум безпеки, що з'явився в кабульському аеропорту через загальну плутанину, хаос перехідного періоду влади і величезний натовп людей, які прориваються через ворота, створив умови, в яких смертник спокійно пройшов до аеропорту під виглядом біженця, проніс вибухівку й активував її, будучи в 5 метрах від американських військових, які охороняли периметр.
Я не виключаю, що терористам могли допомагати ззовні, бо картинка, породжена вибухом, була на руку багатьом зовнішнім гравцям, яким вигідно прискорити евакуацію США, розмити монополію талібів на насильство, підірвати авторитет нової влади і послабити їхні переговорні позиції, щоб схилити до поступок при формуванні уряду.
Але дивуватися тому, що «ІД» здійснила теракт, не варто. Для неї сам акт має сенс. У цьому вона майстриня: дочекатися потрібного моменту, терпляче готуватися і заявити про себе максимально голосно і криваво, щоб було побільше жертв, особливо серед іноземців. Згадайте теракти в Парижі в 2015 році.
Бути проти всього світу — в цьому полягає суть її концепту самопожертви, мучеництва в ім'я своїх вищих цілей, як вона їх собі уявляє.
Що більше країн згуртуються проти «ІД» і звернуть на неї увагу, то сильнішою і більш гучною вона ставатиме, бо паразитує на медійній увазі, інформаційно-психологічній істерії та резонансі.
Втім, для «Талібану» цю ситуацію можна переграти на свою користь. Незважаючи на явний удар по їхньому авторитету, для них теракт — це ще й можливість використовувати страшну тінь «ІД» в якості «убер-зла», фінального боса, заради боротьби з яким міжнародне співтовариство має допомогти новій владі в Кабулі. А боротьбою з терористами таліби зможуть виправдовувати будь-які силові акції.
Якось так.
Опубліковано за згодою автора
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора