Через 4 місяці наступу «Талібану» в Афганістані без бою впала столиця Кабул, президент Ашраф Гані покинув країну на літаку в Оман. Оборона просто розсипалася, частина солдатів розійшлася по домівках, частина відійшла на північ, два десятка літаків і вертольотів перелетіли в Узбекистан і Таджикистан. Таліби розгромили найбільшу в'язницю Пулі-Чархи та випустили тисячі ув'язнених.
Після нетривалого опору був залишений Мазарі-Шаріф, оплот узбецької меншини та маршала Дустума, який з конвоєм утік до Узбекистану. У місті Хост, столиці однойменної провінції, здалися місцеві сили самооборони, які навчали ЦРУ та американська армія, — 8 тис. чоловік віддали важку зброю, бронемашини та майже 1000 автомобілів «технічок».
Ісламський Емірат Афганістан
Аеропорт Кабула перетворився на останню «зелену зону» країни — ЗПС утримують американські та турецькі війська, десятки тисяч охочих покинути країну лізуть на шасі, відкривають аварійні виходи в літаках і сотнями сидять на підлозі в вантажних відсіках американських С-130. Кадри з людиною на шасі, що серфить у телефоні, поки літак робить розбіг доріжкою, облетіли світові ЗМІ зі швидкістю лісової пожежі.
Таліби вже оголосили, що вони готуються створити перехідний уряд і видали перші закони Ісламського Емірату Афганістан:
- заборонені всі суди, крім ісламських;
- заборонена торгівля відсотками та всі борги банкам списані;
- чиновникам і солдатам уряду-втікача оголошується амністія;
- жінки можуть продовжувати навчання, але обов'язкове носіння хіджабу.
У столиці вже почали зафарбовувати на магазинах одягу рекламу жінок із відкритими обличчями у весільних сукнях, зникли ларьки, які записували музику на телефони та диски — про всяк випадок до рішень шаріатського суду з ганебними стовпами та побиттям камінням. Масових страт поки що немає, хоча на півдні в Кандагарі розстріляли спецназівців, які потрапили в полон, на території колишнього гольф-клубу були розправи з чиновниками.
Колапс
На тлі заяв Байдена, що взяття Кабула малоймовірно, і обіцянок США влити в армію, що розбігається, $3 млрд, картинка виглядає максимально непривабливою — це вже навіть не Сайгон, не евакуація французів з Індокитаю або Алжиру, а панічна втеча. Десятки тисяч перекладачів, агентів, провідників, бійців поліції та спеціальних частин штурмують трапи літаків, до аеропорту продовжують стягуватися охочі виїхати з Середньовіччя і за малу дещицю потрапити до першого світу з третього. Над посольством США — дим, в аеропорту люди затягують один одного сплетеними в мотузку хустками до літаків, падають з злітаючих бортів, натовп розганяють пострілами в повітря та прольотами «Апачів» на малій висоті.
Що сталося в Афганістані та до чого це може призвести? Розкладання силових структур країни почалося не вчора. Ще в 2016 році, коли місія ISAF припинила своє існування, у країні залишилося приблизно 10 тис. чоловік західного військового персоналу. Це означало тільки одне — всі блокпости, прикордонні переходи та укріплені опорні пункти в країні перейшли під контроль національної армії.
Просто фізично «хрестоносці» не могли вже розпорошувати мізерні сили по країні більше України за площею. Це відразу ж призвело до колапсу оборони — в перший же рік були залишені десятки позицій, які роками тримали естонці, канадці або американці.
Тут потрібно зробити відступ. На більшій частині Афганістану — родоплемінний лад. Це той, який був до феодального.
Місцеві традиції
По-перше, трайбалізм певною мірою цілком логічний — навіщо боротися за уряд у сотні кілометрів, якщо сусідній рід прийде, відіжме пасовища, угіддя і поля після того, як усі чоловіки загинуть. Традиції здачі Кабула без бою давні — щонайменше у 2006 і 2003 власне талібам і американцям (коли їх в Афганістані ледь було кілька сотень спецназівців).
Присягнув новій владі, плати податок, яка різниця, кому, і живи собі далі. Колишній голова поліції, який зараз претендує на місце в перехідному уряді, — відмінний приклад, як тут робляться справи.
У розпал переговорів у Досі взимку 2020-го силовики кинули 194 укріплених пункти навколо Кандагара та розбіглися по домівках зі зброєю — на секундочку позиції залишили не менше 10 повнокровних батальйонів. У затяжних боях роками (а операція США в Афганістані тривала 20 років) ідеологічні організації завжди на голову вище місцевого племінного ополчення, який бажає вирішувати свої дрібні місцеві питання.
Особливо, коли ці організації — з пуштунської більшості, якій не потрібно враховувати систему стримувань і противаг хазарейців проти таджиків.
По-друге, нерівність і корупція. Наприклад, молодший син маршала Дустума кинув підбиту Toyota Lexus — у країні, де більшість доріг грунтові, йому просто необхідний був преміальний автомобіль. А ось ще особняк самого Дустума-старшого — колони, кіч, усередині басейн з питною водою, сад і килими ручної роботи. Притому, що більш-менш стійко воював тільки спецназ із Кабула, який перекидали по країні, як пожежну команду на вертольотах за відповідний прайс. Решта вмирати за палац чергового локального бая не горіли бажанням, поспішаючи додому до свого особистого стада овець, саду та арика.
Назад у минуле
Ну і не останнє — чоловік у Афганістані рідко доживає до 48 років. Більшість Із молоді, котра бореться зараз по обидва боки фронту, просто не пам'ятають «Талібану» старого розливу. Який забивав жінок на стадіонах камінням, спалював касети з музикою та забороняв вуличні малюнки. Виросло покоління, для яких сили Альянсу — це окупанти, а таліби — борці за справедливість У наскрізь прогнилій державі, що живе з наркотиків, лихварства та податків Із найбіднішого населення.
Ну то й що, що їм допомагають китайці та пакистанці — пакистанці завжди активно втручалися в справи Афганістану. Численні солдатські байки про «чорних лелек» часів присутності СРСР — це спотворені історії про прикордонний спецназ Пакистану. Який був не проти за допомогою артилерійського вогню та непоганої за місцевими мірками підготовки задати прочухана радянським спецназівцям у «війні караванів».
Релігія, недолік освіти, корупція — гримучий коктейль для Близького Сходу. Звичайно, історія громадянської війни в Афганістані ще далеко не завершена. Вже піднятий прапор Північного Альянсу над ущелиною Панджшер, вже стягуються в цей таджицький анклав підрозділи армії та противники талібів разом Із бронетехнікою й важким озброєнням.
Але в будь-якому разі перемога «Талібану» викличе зростання популярності ісламізму в Середній Азії, антиамериканські настрої по всьому світу та зростання ізоляціонізму в самій Америці. Сусіднім режимам, де диктатори люблять писати про цілющі властивості чаю та боротися за кишлаки в горах, теж час починати згадувати нумерацію російських прикордонних застав у регіоні.
Важко бути Богом, хоча американці — далеко не боги, а селекціонери в інтересах своєї країни. Свого часу вони обпеклися в Сомалі, обпеклися на Гаїті, обпеклися в Іраку. США однозначно впораються з невдачею в регіоні. Як і раніше справлялися. А ось залишені ними країни — не завжди.
Читайте також
