Таліби зайняли Кабул. За добу до цього світ облетіло відео, на якому афганська дівчина без хіджаба із заплетеними косичками в сльозах каже, що їй страшно за себе та всіх жінок Афганістану. За попереднього періоду правління талібів афганські жінки не мали права працювати, навчатися або лікуватися в лікарів-чоловіків, якщо їх не супроводжував чоловік. Тих, хто порушував ці закони, чекало ув’язнення, публічне пороття та навіть страта.
Потім ми бачимо моторошні кадри з аеропорту Кабулу, де тисячі людей намагаються врятуватися від нового режиму. Країна стрімко занурюється в дикість. Таким, як ця дівчина, не готовим жити за правилами ісламізму, не готовим відмовлятися від нормального життя та освіти, не готовим бути поневоленими та страченими, немає місця в тому світі, який намагається створити «Талібан».
Економіка сучасного Афганістану вже довгий час побудована навколо наркотрафіку, а саме опіумного виробництва. За оцінкою Управління ООН з наркотиків та злочинності (UNODC), у 2018 році економіка опіатів становила від 6 до 11% ВВП Афганістану (1,2 — 2,2 млрд доларів США). Для порівняння: того ж року уряд Афганістану зібрав лише 2,5 млрд доларів власних доходів (12,8% ВВП країни). Отже, доходи держави насправді дорівнюють вартості економіки опіумного маку.
За даними Світового банку, в основі економіки Афганістану лежить крихкість і залежність від зовнішньоекономічної допомоги, потоки якої скоротилися з приблизно 100% ВВП у 2009 році до 42,9% ВВП у 2020 році. Зі свого боку, приватний сектор надзвичайно малий, а зайнятість зосереджена в низькопродуктивному сільському господарстві (44% загальної робочої сили працює в сільському господарстві, а 60% домогосподарств отримують певний дохід від сільського господарства).
Іншими словами, режим талібів буде сировинною кримінальною економікою, неспроможною виробляти нічого нормального та розумного. Це навіть не сировинний придаток інших країн — це сировинний придаток кримінального дна цих країн.
Те саме, що зараз відбувається в Афганістані, зробили росіяни в нас на Донбасі. До війни це була територія, на якій погано чи добре, але працювали правила і закони, а люди могли жити нормальним життям. Росіянами ж вона була перетворена в напівдику пустелю без правил, викреслену з нормального світу. ВВП окупованих територій після цього скоротився приблизно удвічі, занурюючи їх у безвихідну бідність.
Нормальне життя сучасного суспільства ґрунтується на взаємодії між людьми та інституціями, між суспільством та владою, між бізнесом та державою, між заможними та бідними. Правила, закони, мораль, культура та елементарна порядність забезпечують таку взаємодію та дають змогу створювати успішні суспільства, сильні, розвинуті економіки, досягати технічного прогресу та рухатися вперед. Ті, в кого така суспільна взаємодія налагоджена краще, зайшли в цьому далі. Саме тому розвинуті країни мають найменший рівень корупції та найвищий рівень добробуту, і саме в них створюються сучасні технології, які щоденно змінюють наше життя.
Проте правила, інституції, суспільний компроміс (порядок, на якому тримається наше життя) постійно піддаються перевірці. Приклади виникають щодня, зокрема в нашій країні. Наприклад, за невизначених наразі обставин загинув мер Кривого Рогу, що безумовно дестабілізує ситуацію в місті. Напередодні, під час протестів націоналістичних організацій під Офісом президента, був побитий журналіст. Це розмиває правила, які захищають свободу слова та свободу преси, які дають усім нам можливість отримувати об’єктивну інформацію.
Наші інституції та правила, закони та організації 30 років працюють погано. Їх безперестанку атакують, розмивають та ламають. Саме через це ми так сильно відстали від інших країн Європи. Але ми не Афганістан і не «ДНР» чи «ЛНР», де переміг хаос. Ми спромоглися утримати хаос у межах маленької частини нашої території. І навіть змогли організувати авіарейс із людьми із захопленого талібами Кабулу! У нас усе ще є всі шанси перемогти хаос та побудувати міцну, розвинену країну.
Текст опубліковано за згодою автора.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
