Ердоган вирішує знову «банкувати»

директор Центру близькосхідних досліджень

Заява президента Туреччини Реджепа Таїпа Ердогана про старт військової операції та створення зони безпеки вздовж турецько-сирійського кордону пов'язана з відкладеним проєктом трирічної давності.

У 2019 році Ердогану для реалізації цієї місії забракло союзників: завадили як росіяни, так і асадити, американці й самі курди. Під час тодішньої операції Стамбул також зіштовхнувся із серйозними протестами та негативною реакцією країн Європи.

Тоді частину територій турки взяли під свій контроль, але все-таки менше, ніж сподівалися. Станом на зараз Анкара бачить метою операції взяття під контроль 30-кілометрової зони, щоб відтіснити підрозділи курдів і створити в майбутньому санітарну зону із Сирією, переселивши сюди лояльних до себе сирійців із території Туреччини.

Загалом у цій історії немає нічого дивного, якщо озирнутися на Османську імперію, яка ще в XIX столітті часто вдавалася до подібних етнічних переміщень лояльного населення.

Сьогодні Туреччину цікавлять два регіони на захід від Євфрату, де Ердоган прагне створити пояс безпеки з лояльних сирійців. Це територія Тель-Ріф’ат, що примикає до Алеппо, який залишився під контролем курдів і асадитів після того, як туркам вдалося взяти під контроль Афрін.

Другий не менш важливий регіон – це Мамбідж на тому боці Євфрату, який контролюється курдами й асадитами. До того ж у передмістях Мамбіджу вже розміщено підрозділи сирійської армії, афілійованої з турками.

Якщо подивитися на заявлені цілі, передусім йдеться про взяття під контроль цих двох регіонів. А далі по можливості прихопити території на схід від Євфрату. Наприклад, відомий Каббані, знаменитий тим, що курди там відбилися від ісламської держави.

На шахівниці — росіяни та курди

Сьогодні питання полягає в тому, як поставляться до цієї зухвалої ініціативи інші гравці. Ердоган розуміє, що в нинішній ситуації він має сприятливі умови, щоб «банкувати».

Туреччина може доволі серйозно торгуватися з НАТО та європейськими країнами через вступ Швеції та Фінляндії. Використовуючи цю можливість, Стамбул прагне мінімізувати негативну реакцію.

Врешті-решт, це «банкування» може бути вдалим, хоча й нелегким. Щодо 10 пунктів, висунутих на переговорах щодо вступу до НАТО Фінляндії та Швеції, то у Європі їх вважають відвертим політичним хамством, вони непідйомні. Ніхто на це не погодиться. Сирійська карта теж складна, але все-таки очікуваніша.

Для Анкари важливо, щоб росіяни не втручалися в протистояння. Усі чудово розуміють, що ця операція стає можливою лише тому, що росія не виводить свої війська із Сирії.

Багато залежить від того, наскільки протилежна сторона готова опиратися й наскільки росіяни готові підтримати авіацією дії своїх союзників.

У будь-якому разі нам від цього ні холодно, ні жарко. Як активні спостерігачі ми зацікавлені, щоб росіяни опинилися в складній ситуації вибору. Але якщо росіяни себе дискредитують, якщо їм доведеться воювати проти турків – для нас це також результат.

Щодо самого Ердогана, не варто забувати, що подібні заяви лунають у контексті майбутніх виборів. Президенту вкрай потрібні перемоги та демонстрація зовнішньополітичного успіху.

Видається на те, що турки зосередили великі ресурси і спроможні досягти своєї мети. Але після перемоги на виборах ситуація може перегратися багато разів. Зараз ця заява стала предметом торгу, почалися серйозні політичні маневри.

Але гравці усвідомлюють обмеженість впливу на цей процес. Іноді треба дати ситуації розвиватися, як вона розвивається. За певних обставин вона може дати успішний результат, за інших — менш успішний. І ніхто не дасть гарантії, що буде далі.

Врешті-решт, у цій картині залишається серйозними змінними політична воля й готовність асадитів і курдів захищатися на своїй території.