Установа бізнес-омбудсмена. У чому переваги та недоліки законопроєкту

GR-координатор Відділення АПУ в Харківській області

5 червня 2020 року у ВРУ зареєстрований законопроєкт №3607 про установу бізнес-омбудсмена в Україні. Станом на 5 лютого він уже пройшов кілька стадій у парламенті та був направлений на доопрацювання в профільний комітет. Про необхідність створення такого інституту, переваги та недоліки документа — далі.

Передусім нагадаю, що Кабмін своєю постановою №691 від 26/11/2014 року створив незалежний консультативно-дорадчий орган — Раду бізнес-омбудсмена. До її складу ввійшли: бізнес-омбудсмен, два заступники, 20 українських юристів та вісім співробітників.

Основним завданням ради стало ухвалення та розгляд скарг підприємців на неправомірні дії державних органів. Зокрема, в разі, якщо у підприємців вимагають неправомірну вигоду, блокують податкові накладні, проводять незаплановані обшуки.

Крім того, рада мала підготувати пропозиції до законопроєкту щодо створення установи бізнес-омбудсмена. За 5 років роботи нею було розглянуто понад 7 тис. скарг, унаслідок чого підприємці змогли повернути понад 18 млрд грн.

Про деталі законопроєкту

Із його ухваленням буде створена неурядова неприбуткова організація — установа бізнес-омбудсмена, яка зможе мати свої представництва в регіонах. Її діяльність ґрунтуватиметься на законі, а не на підзаконному нормативно-правовому акті, як це було із радою. Метою створення такої установи є сприяння захисту суб’єктів господарювання, які зазнали впливу недобросовісної поведінки.

Безумовно, запровадження установи на законодавчому рівні є вкрай необхідним в Україні, бо представники малого та середнього бізнесу, які досить часто зазнають впливу недобросовісної поведінки, потребують захисту їхнього права на свободу підприємницької діяльності та захисту від неправомірного втручання до їхньої господарської діяльності.

Про переваги

Серед ключових:

1. Законопроєкт встановлює критерії відповідності вимогам розряду скарг, вичерпний перелік підстав для відхилення звернень,та типи рішень, які може ухвалювати установа. Все це надалі забезпечить чіткий порядок подання та розгляду скарг.
2. Він передбачає особливі відносини установи з іншими держорганами. Зокрема, Кабмін буде зобов’язаний забезпечити їй доступ до підвідомчих актів; надавати відповіді на подання бізнес-обмудсмена тощо. До того ж, останній зможе бути присутнім з правом виступу на засіданнях ВРУ, Кабміну, урядових комітетів, відвідувати органи держвлади, органи місцевого самоврядування та юросіб, що належать до сфери управління органів держвлади/органів місцевого самоврядування.
3. Документ удосконалює норми щодо наглядової ради. Це стосується механізму формування наглядової ради, критеріїв вступу представників бізнесу до її складу. До речі, у законопроєкті передбачені випадки, в яких наглядова рада ухвалює рішення з питань своєї компетенції.
4. Передбачено додаткові гарантії установі як незалежній від публічних суб’єктів організації та персональні гарантії бізнес-омбудсмену та його заступникам. Зокрема, вони не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності чи піддані заходам адмінстягнення, що накладаються в судовому порядку, затримані, заарештовані чи піддані будь-якій формі обшуку/огляду без згоди генпрокурора.

Також бізнес-омбудсмену, його заступникам і працівникам секретаріату установи та її територіальних представництв надається право не розголошувати відомості щодо отриманих і розглянутих питань, що перебувають чи перебували в провадженні .

5. Встановлюється адмінвідповідальність за:

1) незаконну відмову в допуску установи до процедури адміністративного оскарження рішень публічних суб'єктів або їх посадових чи службових осіб;

2) неправомірну відмову в наданні інформації;

3) дезінформацію;

4) надання інформації з порушенням строку, встановленого установою відповідно до законопроєкту.

Також передбачається кримінальна відповідальність за втручання у діяльність бізнес-обмудсмена та його заступників.

Про недоліки

1. У ст. 1 законопроєкту визначено, що бізнес-омбудсмен є фізособою, яка очолює установу, а її статус, функції та повноваження визначені законопроєктом. Проте логічніше б було визначити саме посадовою особою. Передусім вон обіймає посаду голови установи, а не виступає учасником цивільних правовідносин.
2. Не встановлено чіткої організаційно-правової форми, в якій створюється установа. Інформація про це має міститися в статуті. Доречніше було б усе ж встановити організаційно-правову форму на рівні закону, бо установу наділяють досить значними гарантіями діяльності, зокрема, особливими відносинами з іншими органами держвлади.

У підсумку

Згадані недоліки можуть бути доопрацьовані, а в Україні на законодавчому рівні нарешті з’явиться організація, яка буде спроможною захистити малий та середній бізнес. Як наслідок — це не лише допоможе представникам бізнесу, а й стане ще одним щаблем у побудові України як правової держави, привабливої для іноземного інвестування.