Арткафе «Обличчя» розташоване в майже спальному районі. Від метро доволі далеко, поруч здебільшого багатоповерхівки, саме місце не приваблює туристів, але саме тут брати Максим Сидоренко та Денис Рудич обрали будівлю для свого кафе. Воно тематичне і присвячене історії Києва та його мешканцям.
розповідає, в чому унікальність такого закладу на Печерську та як власники бачать розвиток своєї справи.
Як з’явилася ідея тематичного кафе
Ваше кафе не лише про їжу. Чому ви обрали такий напрямок бізнесу?
Почалося з того, що ми переїхали на Печерськ. З початку повномасштабного вторгнення познайомилися з засновницею благодійного фонду Світланою Легкою, допомагали як волонтери. Часто приїжджали до штабу фонду, і нашу увагу привернула будівля неподалік від нього. На той час в ній було багато вільних офісів та приміщень, що здавалися в оренду. А це історичне місце, розташоване на печерських пагорбах.
Раніше ми жили на Видубичах і займалися продажем інструментів. Після переїзду на Печерськ орендували приміщення вже тут, відкрили магазин бензоелектротехніки і господарського знаряддя. Так працювали рік. А паралельно в холі цієї офісної будівлі відкрили маленьку кав’ярню для співробітників та для себе, бо поруч не було місця, де можна смачно поїсти.
Один з чотирьох засновників арткафе «Обличчя» Максим Сидоренко. Джерело: Обличчя
Так склалося, що кав’ярня мала попит, а господарський магазин на Печерську — ні. Ми не витримали конкуренцію з великими мережами, як-от «Епіцентр» або «Леруа Мерлен».
Спочатку ми просто жартували про створення кафе, але все підштовхувало до цього. Мене приваблює колекціонування: фарфорові статуетки, нумізматика тощо. І якось адміністратор будівлі каже, що у дворі вони розбирають господарські споруди і знайшли мануфактурну цеглу з клеймом, яку вони готові подарувати. Я не відмовився. Цегла була в розчині, цементі, я це все почистив і побачив старовинний шрифт, знайшов у каталогах, що це київська мануфактурна цегла кінця ХІХ століття. Мене пустили на майданчик, і я там знайшов біля сотні різноманітних цеглин: найстаріша 1847 року, а найновіша була зроблена до 1915 року.
Далі я знайомлюся з Семеном Широчиним. Він краєзнавець, що написав шість томів про будинки Києва, в одній книзі є і про нашу будівлю. Вона була збудована у 1939 році архітектором Сичевським, він також робив план забудови всього цього кварталу, але війна не дозволила будувати далі.
Місцеві жителі казали, що на відстані десь 200 метрів була вежа фортеці, вона будувалася в середині ХІХ століття. Тут могли бути розташовані стайні та господарські споруди для Новопечерській фортеці. Ми почали обростати легендами. Хоча сама будівля 1939 року, але на території знайдені цеглини середині ХІХ століття.
Почали ми робити ремонт, відкрили від штукатурки стіну, а там виявився димохід, тобто тут було пічне опалення. До всіх цих знахідок ми думали просто відкрити кафе, але опісля вирішили зробити акцент на історії, облаштувати не тільки кафе, але й мінімузей цегли. Паралельно ідея розвинулася до концепції арткафе про Київ та киян. У нас тут велика бібліотека про місто, а також безліч артефактів.
Кафе «Обличчя» присвячене історії Києва та його мешканцям. Джерело: Обличчя
Скільки у вас тут зараз історичних експонатів?
Коли я починав це збирати, я ще міг їх порахувати. Нині лічильник зламався. Цих експонатів стає більше і більше, ми збираємо з будь-яких джерел. Я почав працювати з антикварами міста, з видатними колекціонерами, у яких потроху щось купую.
Нещодавно з’явилася довідка з відділку поліції Либідського району 1866 року. Це оригінальний документ з печаткою, підписом. І ще з’явилися газети «Киевлянин» 1893 року. Це дуже раритетні штуки, і ми їх представимо тут як експонати. А ще я купував журнали Time зі статтями про українців. За весь період існування журналу він надрукував історії про близько 20 наших людей, серед них чотири киянина.
У вас трапляються крадіжки експонатів?
Поки ще не було таких прецедентів. Наші відвідувачі чемні. Людям це цi , але не крадуть. А якщо що, у нас і відеоспостереження є.
Скільки коштувало відкрити арткафе
Скільки вам довелося вкласти на початку бізнесу?
Ми спершу почали робити це втрьох: ми з братом та Світлана. Потім почали усвідомлювати цифри, які потрібні лише для ремонту, бо помешкання взагалі не про кухню, не про ресторан. Тут потрібно було зробити всі комунікації, витяжки, приток повітря, каналізацію, нічого цього тут не було. Це досить великі гроші, без додаткових ресурсів ми б не потягнули. Так до нас приєднався ще один співзасновник. Загалом ми вклали в кафе близько 5 млн грн.
Кафе «Обличчя» потребувало біля 5 млн. грн. інвестицій. Джерело: Обличчя
Як ви формували меню?
Ми планували одразу зробити феєричне меню з історичними стравами, з якимось цікавинками. Але все виявилося дуже складно. Насамперед складнощі стосувалися набору команди. Ми не з цього бізнесу, не з цього світу, ми не ресторатори, у нас нічого такого не було. Почали пошук ідей та ідейного шеф-кухаря, і зіткнулися з тим, що нас ніхто не знає, ні у кого немає бажання в нас працювати.
Але меню продовжує формуватися. Я знайшов різні джерела про київську кулінарію минулого та позаминулого століття, і ми плануємо відтворити ці страви. Зараз у нас вже є команда та однодумці.
Алкоголь у вас теж київський?
Алкоголь в нас з усього світу, у нас могло б бути київське шампанське, але, на жаль, завод зачинено назавжди. Також я давно не бачив київської горілки. Щодо пива, то віддали перевагу іноземним сортам. Ми також плануємо пропонувати контабас, але поки що він буде в меню як екзотичний напій. Хоча ми хочемо, щоб у нас був вітчизняний та якісний алкоголь.
Скільки у вас відвідувачів на добу?
Ця будівля офісна, тому вдень до нас заходять пообідати, але вечорами гостей мало, ми майже не завантажені. Виходить десь 20-30 чеків на день. Але ми динамічно в позитив рухаємося, хоча відкрилися лише у жовтні 2024 року.
Кафе «Обличчя» у цифрах
Бюрократичних проблем ппід час відкриття кафе майже не було
Здається, коли будуєш бізнес на харчуванні, там дуже багато різних перевірок. Як у вас із цим?
Під час війни перевірки не працюють. У нас їх не було. Потрібно відповідати низці вимог, зробити кухню за стандартами, що ми і зробили: плитка, нержавіючі поверхні, багато холодильного обладнання, витяжка. В державних органах потрібно зареєструвати потужності виробництва їжі, це теж ми зробили, це все нескладно. Також з ліцензією на алкоголь. У відповідні інстанції надали документи, зареєстрували фірму з відповідними КВЕДами, і все було досить комфортно.
Які виклики для вас були найскладнішими?
Знайти фахівців, знайти людей. Ми вважали, що спочатку потрібна обстановка, інтер’єр, ідея, концепція, ідеальний ремонт, щоб все було зроблено з перфекціонізмом. Але на етапі пошуку працівників перфекціонізм змінився на «давайте доробимо скоріше цей ремонт». Щоб цей весь організм почав працювати, потрібні люди, вони не готові чекати від нас роботу роками.
Крім їжі в кафе є мінімузей цегли та велика бібліотека. Джерело: Обличчя
Скільки часу минуло від ідеї до відкриття?
Ідея виникла 1 грудня 2023 року, а 28 жовтня ми влаштували урочисте відкриття.
Як важко розпочати бізнес в історичній будівлі?
Додаткових документів не потрібно, бо ця будівля не потрапила під захист. Ми в історичній будівлі, але вона не охороняється законом. Але тут потрібна добра воля власників. Нам надали дозволи на проведення комунікацій. Нас тут дуже добре сприйняли.
У вас є якісь конкуренти поблизу?
Як кажуть гості, закладу такого формату і з таким наповненням вони не зустрічали. Це був процес формування з нуля. Є кав’ярні-бібліотеки, є рок-кафе, є футбольний ресторан та інші тематичні заклади, але ми не зустрічали кафе, присвячене видатним людям міста.
Можете поділитися помилками, про які ви шкодуєте?
Що стосується ремонту, ми намагалися щось робити самі, але зрозуміли, що потрібно кликати професіоналів. Також дуже мені сподобалися ніжки для столів, я замовив їх, довго чекав це чавунне лиття, але воно так вийшло, що столи всі нерівні та хитаються. Візуально дуже класні, але в експлуатації виявилися ніякими.
Як на вас війна впливає?
Ми розжилися трьома генераторами, двома інверторами і купою акумуляторів. Це все дуже пригнічує насправді. Генератори у нас не промислові, але і не маленькі, коли були блекаути більше ніж по чотири години, вони виходили з ладу — постійний сервіс, паливо, шум. Це постійний виклик. Але хоча це складний процес, ми закриваємо всі питання і працюємо.
Кафе і мінімузей
Ви проводите лекції?
І лекції також. Ми почали співпрацювати з гідами, і з однією влаштовуємо «київські посиденьки». Також робимо різноманітні івенти, є етновечірки, робимо майстер-класи для дітей з малювання. Заходів у нас багато.
Іноземці у вас бувають?
Так. Ми розраховуємо на цю категорію, я хочу співпрацювати з готелями. Наша інформаційна ніша цікава як місцевим, так і гостям Києва. У нас є література англійською та іншими мовами. Були у нас гості і з Англії, і з Литви.
Ви плануєте розвивати саме історичний напрям кафе?
Взагалі, ми вирішили взяти на себе місію просвітницького проєкту. В Києві є багато видатних людей, але, на жаль, їх не знає більшість українців. З цього вийшла і назва закладу — «Обличчя», тобто обличчя міста. А якщо говорити про глобальні плани, кожне місто України заслуговує на те, щоб містяни знали своїх героїв.
Один з експонатів кафе «Обличчя». Джерело: Обличчя
В інших містах є щось подібне?
Глобально ми плануємо зробити десь 25 таких закладів по Україні. У кожному місті є свої видатні люди і є ідея, щоб всюди відкрити такий заклад. Ми зробили інтелектуальну власність, торговельну марку, і цю ідею бажаємо захистити. Але як буде, так буде. Ми зробили в Києві пілотний, зразковий проєкт, плануємо рухатися далі. Спілкувалися з Одесою, Дніпром. Шукаємо партнерів, тому що в кожному місті один із засновників закладу повинен бути місцевим.
Місія нашого кафе — це формування естетичного смаку та підвищення загальної освіти завдяки зануренню людей в історію нашого славетного міста. Двома словами, наше арткафе — це створення смачного, затишного середовища та маленька дослідницька робота.
Читайте також
We make it Grain: реєстрацію на міжнародну конференцію Grain Ukraine 2025 відкрито
