Стрілочки на приладах? Серйозно? Не скажу, що це вже ретро, але я реально скучив за нормальними аналоговими приладами, тому в Suzuki S-Cross прямо замилувався – які ж вони класні! Ба більше – тут не тільки тахометр та спідометр зі стрілочками, такі самі механічні шкали на показниках рівня палива та температури масла. І ще в такому цікавому мотоциклетному стилі – дуже гарно. Але поки я милувався приладами, не відразу зрозумів, що відбувається: виїжджаю з парковки дилера, насолоджуюся аналоговою естетикою, а автомобіль реве та якось не їде… Ага! А я на першій передачі, бо важіль КПП тут перемикає режими послідовно, і замість «драйва» я промазав в «мануальний». Сором який. Так почалося моє знайомство з Suzuki S-Cross.
Фото автора
Вчасно зупинитися
Але соромно мені було ще не раз. Тут вже у власника буде три варіанти: привчити себе відразу пересувати важіль до упору, а потім повертати на одну позицію вперед, навчитись віджимати кнопку на важелі відразу, щойно знялися з «паркингу», тоді стопер не дає перемкнутися в ручний режим – це складно, ну або таки навчитися вчасно зупинятися. Останнє мені ніколи не вдавалося, проте в цьому випадку після певного тренування, думаю, можливо. Ви скажете: чого ти прискіпався до того важеля, це ж нормальна практика. Так, була. Колись. Проте це дуже показово, бо в Suzuki S-Cross є багато звичного і знайомого, але не самого сучасного. Погано то чи добре? Зараз розберемося.
Залишилась не тільки S
За великим рахунком, в Suzuki навіть не перейменовували модель, просто написали більш зрозуміліше, використавши замість традиційно означаючих повний привід X та 4 слово Cross і залишили першу S. Ще в попередньому поколінні на деяких ринках SX4 називався S-Cross, а сьогодні S-Cross в окремих країнах — досі SX4. Отже, це нове покоління SX4… Ну як нове, 2021 року. До України модель дісталася у 2023-му – з запізненням через навалу русні. Загальні пропорції автомобіля залишились такими самими, а от зовнішність змінилася суттєво. SX4 виглядав дуже оригінально, але красивим його навряд чи можна було назвати. Тепер навпаки – красиво (звісно, суб’єктивно), але як на мене, дуже схоже за стилем на Toyota RAV4. Нічого в цьому поганого немає, проте в Suzuki завжди був свій особливий стиль, а цей S-Cross більш, скажімо так, уніфікований. Ваші друзі можуть не одразу зрозуміти, що це Suzuki. Ну, звісно, якщо вони не розбираються в логотипах (такі люди існують, я знаю).
В цілому дизайн мені до вподоби. Нові фари, решітка радіатора – супер. Подобається форма передньої частини авто – вертикальна, наче відрізана. І виглядає класно, і з практичної точки зору зручно: якщо ви сидите так, що вам видно край капоту – паркуватися чи проїжджати якісь вузькі місця буде легко, ви по суті бачите край машини, більше там немає ніяких виступаючих частин. Позаду, до речі, майже так само. Попри стильні бампери «під алюміній» – вони тільки виглядають зухвало, подряпати їх об бордюри буде складно.
І так добре, і так непогано
І, до речі, про те, як ви сидите. Знаєте, є моделі, в яких мостишся-мостишся, три дні не всядешся. Тут – навпаки. І так зручно, і так. Якось відразу сів – добре, трошки підстроїв крісло та кермо – і так добре. Чудова ергономіка. І класні сидіння. Це, звісно, залежатиме від комплектації, бо у нас як завжди максимальна, але обшивка с отакою «плетеною» фактурою і виглядає гарно, і тактильно приємна. Чого не скажу про пластик в салоні. З м’якого пластику тільки вставка посередині торпедо (і то разом зі вставкою під перфоровану шкіру майже все дісталося пасажиру), решта – жорсткий, виглядає непогано, але трохи грубувато.
Взагалі салон здається знайомим – дуже схожій на попередній SX4, хоча, звісно, зміни є – насамперед через появу 9-дюймового монітора по центру панелі. Він тут на своєму місці, і виглядає непогано, але, можливо, через те, що машина 21 року – оці заокруглення, як екран-водоспад на смартфоні. Ось тільки що було в тренді, а вже ретро.
Та й за якістю картинки – не найвидатніший, особливо в режимі відео камер. Бачили ми картинку і кращу. Проте – є механічна кнопка, яка завжди під рукою, якою можна у будь-який момент ввімкнути камери, і не просто ввімкнути, а змінити вид огляду – круговий, задній, бічна камера. Дуже зручно, особливо після періоду звикання – бо камери трошки міняють перспективу: спочатку не розберешся, цей предмет у полі зору – він заважає їхати чи все ж таки ні. Направляючі на моніторі теж є, в цілому все що треба, зручно, практично, ну а якість картинки – знову ж таки, це ж не кіно в 3D дивитися. Для безпеки – достатньо і навіть більше: при запуску двигуна на моніторі прокручується панорама всього, що оточує ваше авто. Бережіть вестибулярку.
Вам два спідометри чи один?
Є, звісно, і Android Auto, і Apple Car Play – проте останній у мене пару разів відвалився, довелося перепідключати смартфон. Не можу сказати, що це системно – може, вони просто мали краще подружитися, бо рецидивів не було. Звук непоганий – не топовий, але пристойний. Тільки механічного регулювання гучності на торпедо немає – є значки на тач-скрині, є кнопки на кермі: звісно, що досить, але я, певно, ретроград – хотілося б звичайну крутилку.
На центральному моніторі сподобались варіанти відображення інформації, меню, налаштування, все зручно і просто. А монітор на панелі приладів і взагалі вразив – і тим, що режим на ньому міняється як в давнину, кнопкою справа на панелі, і кількістю варіантів – можна вивести і банальний бортовий комп’ютер, і режим роботи турбіни, і показники навантаження, і спідометр – хоча якось дивно ставити спідометр біля спідометра. А можна взагалі поставити чорний екран – щоб нічого не заважало. Всього таких режимів аж дев’ять.
Двигун один, але вибір є
На тесті була топова для S-Cross комплектація GLX, з двозонним кліматом, системою кругового огляду, шкірою на сидіннях та кермі, ще деякими опціями і оцим HD-дисплеєм. Але навіть у топовій немає сучасних систем допомоги водію – типу контролю рядності, моніторингу сліпих зон, передаварійного гальмування тощо. Тут – все традиційно. Сів за кермо – відповідай. Всі ці штуки є в оснащенні GL+, але ця комплектація доступна тільки для гібридної версії Suzuki S-Cross, яка з’явилася трошки пізніше. Про неї варто поговорити окремо, тому сьогодні все ж таки про варіант з одним мотором. З одним у всіх сенсах – вибору немає, тільки вже добре знайомий бензиновий BoosterJet об’ємом 1,4 л та потужністю 140 к.с. Коробка може бути навіть механічною – ну може кому ще й треба? А може – 6-діапазонною автоматичною. Привід – повний або передній.
Двигун відверто малуватий для середньорозмірного кросовера – за об’ємом, я маю на увазі. Але на практиці виявилось, що нічого крамольного немає: він радо віддає всі свої конячки, швидко розкручується, полка максимального крутного моменту 220 Нм – з 1500 до 4000 об/хв, коротше кажучи – його вдосталь. Зворотна сторона такої живості – витрати пального, якщо весь час підтанцьовувати на педалі акселератора – буде десь 8,3-8,5 л на 100 км. Якось не дуже сучасно. Виробник обіцяє 8,8 у місті і 5,6 на трасі, тоді в середньому 6,8. Про місто – так і є, на трасі 5,6 у мене аж ніяк не виходило, тому і середній був таки ближче до 8,5. До 100 км/год Suzuki S-Cross розганяється за 10,2 с за паспортом, та і за відчуттями десь так. Не спринтер. Максимальна швидкість – 200 км/год, чесно – не пробував, ідеально – 100-110, двигуна не чутно, зовнішній шум теж не дошкуляє, комфортно і впевнено. Більше теж, звісно, можна, але це вже треба викручувати моторчик, а не дуже хочеться.
Підвіска – попереду МакФерсон, позаду – торсіонна балка, теж все просто і надійно, в міру жорстка, не назвав би її надкомфортною, але і ніяких зайвих кренів – тут скоріше золота середина, ніж видатні показники.
Тобто і в динаміці, і в комфорті – такий собі середняк. Добре, але не найкраще. Йдемо шукати варіанти цікавіше? Почекайте. Є в Suzuki S-Cross ще один аргумент, який буде дуже важко перебити.
Залізний аргумент
Ну так, по-перше – вартість. Чималий передньопривідний японський кросовер (ну так, з МКП) за 945 000 грн – це вже міняє сприйняття. Але – повнопривідний SUV з автоматом за 1 045 000 грн – це вже реально щось.
Кліренс Suzuki S-Cross 180 мм, і це зайвий раз нагадує, що це все ж таки міський кросовер, і повний привід тут не для форсування якогось дикого бездоріжжя, а передусім для безпеки в поганих погодних умовах. Тому і керування ним максимально просте. Є стандартний режим – і це не моно, задні колеса підключаються у разі необхідності, але при різкому старті передні можуть навіть трохи пробуксувати. В «спорті» так не вийде: повний привід активніший на старті, на швидкому наборі тощо. В режимі «снігу» Suzuki S-Cross рушає відразу з другої передачі і робить все можливе, щоб запобігти пробуксовці. Але є окрема кнопка, що блокує центральний диференціал – і це вже суперзброя. Для активації треба спочатку перейти в Snow, і звісно, це не працює на великих швидкостях, але на піску чи в помірній багнюці ви будете мати справжній всюдихід. Принаймні поки не посадите S-Cross на пузо.
Годі й мріяти
Певно, Suzuki – не автомобіль мрії. Ну принаймні, не був таким, доки не з’явився новий Jimny. Але то окрема історія, решту моделей купують (і дуже непогано купують) не через фан, а через практичність. Навіть не так – через доступну практичність. І от яка виходить цікава історія. Базовий S-Cross цікавий, але механічна КПП – це вже не для всіх. М’який гібрид зекономить пальне, але тут стартова версія буде вже 1 045 000 грн, і це монопривід. З повним – мінімум 1 095 000 грн. В GLX звичайний S-Cross 4х4 коштує – 1 117 000 грн, гібридний – 1 225 000 грн. Звісно, тут кожному своє, але я раджу звернути увагу на варіант за 1 045 000 грн – і не з електромотором. За 25 тис. доларів ви отримаєте справжній повнопривідний SUV, в непоганій комплектації, з перевіреним мотором і комфортною підвіскою. Дешевше буде хіба що Renault Duster, але там не буде повного приводу з автоматом, тільки з механікою. Решта повнопривідних конкурентів буде набагато дорожча, отже – практичність знову перемагає. І дійсно, біс із ним, з тим важелем.
Читайте також
