Facebook Pixel
Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×

Назад у майбутнє. Постановка Леся Курбаса на сучасній сцені

Особиста думка

Червнева київська прем’єра опери «Ґаз», натхненної однойменною виставою Леся Курбаса «Газ» 1923 року, – це надважливо для сучасної української культури. І ось чому: це робота персони, відомої у світі мистецтва в глобальному контексті. Вірляна Ткач, американська режисерка українського походження, переосмислила роботу Курбаса та показала своє бачення його творчості у 2019-му спільно з формацією NOVA OPERA. Вийшло блискуче, зі свіжим поглядом та дуже актуально. До речі, саме пані Ткач була куратором виставки про геніального українського драматурга минулого року у Мистецькому Арсеналі.

Під час київської прем’єри в театрі Франка Вірляна Ткач зустрічала гостей у фойє, помітно нервувала, адже саме для київської публіки буде вперше показана виставка, і аж потім – для віденської в рамках культурного року Україна-Австрія та нью-йоркської у 2020-му. По закінченні були овації і, звісно ж, в залі повний аншлаг. Серед гостей – багато представників нового покоління культурних лідерів: і Юлія Федів з Українського Культурного Фонду, і Тетяна Філевська з Українського Інституту, безліч дипломатів.

Фабула антиутопії – вибух на футуристичній фабриці, яка продукувала енергію для всього індустріального світу. Тут і відсилання до Чорнобиля, і критичний погляд на наш урбанізований світ. Хореографія вистави наслідує індустріальну ритміку, а коли починаються ліричні відступи, то рухи стають знайомими нам, пластичними. Танець ставив хореограф з Австрії Симон Майєр. Композитори: Роман Григорів та Ілля Разумейко. Оркестр був на сцені разом з акторами. І всі вони в однакових костюмах. Співають і італійською, і українською. Декорації ефектні. До слова, їх частину у вигляді гігантського равлика з вогнів вже можна було побачити на виставці про Курбаса. Це репліка. У центрі сцени весь час стояло препароване піаніно. Символічний об’єкт для цієї роботи, а ще дуже красивий візуально.

Приєднуйтесь до нас в соцмережах!

У фойє перед виставою роздавали анкети. Точно такі ж роздавали глядачам у 1923-му. І там ті ж самі питання, які є досі актуальними. До речі, заповнені анкети тієї доби можна було переглянути у фойє. Це сильний акцент і класна ідея такого собі культурного екзит-полу.

Я впевнена, що на цю постановку чекає величезний успіх у світі. Вона буде органічно виглядати у Нью-Йорку, Відні та у багатьох інших культурних столицях. Пишаюсь тим, що саме ця наша спадщина так грамотно інтерпретована для глядача XXI століття!

Підписуйтесь на нас в Google News!
Фотогалерея
Фото: Артем Галкін

Фото: Артем Галкін

Фото: Артем Галкін

Фото: Артем Галкін

Фото: Анастасія Мантач

Фото: Анастасія Мантач

Фото: Анастасія Мантач

Фото: Анастасія Мантач

Фото: Анастасія Мантач

Фото: Анастасія Мантач

Фото: Артем Галкін Thumb Фото: Артем Галкін Thumb Фото: Анастасія Мантач Thumb Фото: Анастасія Мантач Thumb Фото: Анастасія Мантач Thumb

Коментарі

Від домогосподарки до успішної кар'єри. Як це зробити

Вовк не такий лихий, як страшний. Виставка Ніколая Карабіновича Vukojebina в PinchukArtCentre

Типові помилки в плануванні вітальні та як їх уникнути