Вас теж дивує вартість об’єктів сучасного мистецтва? Скульптура Джеффа Кунса «Кролик» була продана 15 травня на аукціоні Christie’s в Нью-Йорку і стала найдорожчою роботою сучасного художника, яку будь-коли продавали на аукціоні. Ціна лота з податками – 91 075 000 доларів, придбав скульптуру арт-дилер Роберт Мнучін, батько міністра фінансів США Стівена Мнучіна.
Скульптура «Кролик» заввишки близько метра, вона була створена з нержавіючої сталі в 1986 році, кілька років виставлялася в нью-йоркських галереях, а у 1992 році роботу придбав медіамагнат Семюел Ірвінг Ньюхаус-молодший. Він заплатив за «Кролика» близько мільйона доларів.
Новий власник скульптури, інтереси якого на торгах представляв Роберт Мнучін, – мільярдер Стівен Коен, засновник хедж-фонду Point72 і один з найбільших колекціонерів мистецтва у світі. Коен займає 101-е місце у рейтингу Forbes зі статком $12,9 млрд.
Чому ж «Кролик» обійшовся йому так дорого? Арт-стратегія його автора побудована як бізнес-стратегія. Джефф Кунс, художник для багатих, і при цьому – найбагатший художник в світі. За що в його адресу нерідко лунають закиди в стилі «це бізнес, а не мистецтво». Мистецтвознавці не настільки категоричні, і основну цінність бачать в унікальності – наслідувати і копіювати стиль Кунса ніхто не намагається. Повторити «Сидячу балерину» – все одно що намагатися підробити Ейфелеву вежу.
У 2007 році за скульптуру Кунса «Висяче серце (пурпурове)» український мільярдер Віктор Пінчук заплатив 23,6 млн доларів. Чому такі придбання – це не ризик і не викидання грошей? Просто тому, що кожна наступна операція здорожує об’єкт, і в результаті кількість вкладених при перепродажах коштів не дає роботі знецінитися.
У творчості художника «Кролик» – важливий твір. Спогад дитинства (в батьківському саду стояла кроляча фігурка), поєднання сексуальності в стилі Playboy і відомого великоднього символу.
Продаж «Кролика» за рекордну суму в 91 мільйон – певний маркер розвитку світового арт-ринку. Сучасне мистецтво стає все більш популярним об’єктом інвестування, залишаючись при цьому захопленням для еліт. Вартість художніх робіт залежить від рівня життя споживачів. Чим він вище, тим дорожче можуть коштувати роботи. Великі світові мегаполіси – Нью-Йорк, Лондон, Пекін і Гонконг – забезпечують 82% ринку сучасного мистецтва в грошовому еквіваленті, і тільки 17% – в обсязі проданих лотів.
Існують і ментальні відмінності; якщо на пострадянському просторі мистецтво – це все ще покупка «для душі», то в західних країнах – вкладення грошей. Давно сформований зарубіжний арт-ринок є повноцінним інвестиційним інструментом, і критерієм вибору для колекціонерів стає статусність і ліквідність об’єкта.
Щоб ви не вважали колекціонерів бездушними, зауважу, що всі великі колекції у світовій історії збиралися не для того, щоб бути перепроданими. Їх складали захоплені люди, купуючи роботи на свій смак. Як предмет вкладення капіталу мистецтво стали розглядати наприкінці 1980-х: молоді банкіри з Уолл-стріт почали активно вкладатися в роботи сучасних художників, а банки – створювати активи з предметів мистецтва і навіть надавати арт-консультації. Наскільки це була вдала інвестиція, можна побачити на прикладі Lehman Brothers – інвестиційного банку, який продав свою колекцію на лондонському аукціоні Сhristie’s у 2010 році за 1 641 613 фунтів і зміг розплатитися з кредиторами.
Твори авторів, які входять в контекст світової художньої історії, – інвестиція, що приносить своєму власникові до 20% прибутку щорічно. Підхід не цинічний, а розумний. У грамотного колекціонера комерційний інтерес не входить в протиріччя з душевною прихильністю до стилю, жанру, визначеного періоду творчості художника. Він не задається питанням «Навіщо я витратив гроші на картину», розуміючи, що насправді вклав їх, а в ідеалі – примножив.
Фотогалерея
Фото: Christie’s
Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + Enter
