
Вчені з’ясували, що коти насправді є рідиною: про що йдеться
Коли коти стикаються з різними отворами, які поступово зменшуються, вони можуть «розтікатись» крізь них, подібно до рідини. Крім цього, вони й певною мірою усвідомлюють свій розмір.
Відповідне відкриття зробив етолог Петер Понграч з Університету Етвеша Лоранда в Угорщині, пише ScienceAlert.
Ще у 2014 році фізик Марк-Антуан Фарден з’ясував, що з часом коти «розтікаються», щоб відповідати формі контейнерів, у які вони залазять. Через це можна, у досить образному сенсі, віднести котів до категорії аморфних твердих тіл — не зовсім твердих, але й не зовсім рідких.

Водночас дослідження Понграча було проведено, щоб визначити, чи демонструють коти усвідомлення власного тіла. У 2019 році науковець брав участь у подібному дослідженні на собаках. Воно виявило, що коли собаки остерігаються входити в щілини, занадто малі для їхнього тіла, вони усвідомлюють свій власний розмір і використовують це для прийняття відповідник рішень.
Однак вивчати кішок трохи важче, тому що вони не хочуть виконувати те, що від них потребують люди.
Тому Понграч провів експеримент не в лабораторії, а в комфортному для котів місці — у їх власних домівках у Будапешті.
Набір для перевірки гіпотези про усвідомлення власного тіла котами складався з 2 дощок із вирізаними отворами. Перша — різної ширини, друга — різної висоти.
Попри те, що лише 30 із 38 відібраних котів фактично завершили експеримент, результати їхньої участі були красномовними.
У більшості отворів коти без вагань просочувалися до людини з іншого боку, навіть якщо отвір становив половину ширини їхнього тіла. Проте біля дощечок різної висоти коти вагалися, якщо отвір був коротшим за висоту їхньої холки. При цьому вони навіть шукали альтернативні рішення для виходу з цієї ситуації. Наприклад, перестрибнути через панель цілком.
«Така поведінка частіше спостерігалася у високих котів, що свідчить про те, що у прийнятті рішень важливу роль відіграє усвідомлення розміру тіла», — йдеться в публікації.
Проте, оскільки експеримент проходив у комфортних для котів умовах, то вагання навряд чи були спричинені побоюванням щодо страху, що знаходиться по той бік панелі.
«Ці результати свідчать про те, що коти по-різному сприймають вузькість і висоту отвору. Вузькі отвори цілком підходять, і кіт вичавить себе, як зубну пасту з тюбика, без будь-якої турботи. Однак висота отвору вимагає більшої уваги, можливо, через те, що кішка повинна присідати, щоб пройти», — пише ScienceAlert.