Після перемоги Україна має витрачати 20% ВВП на безпеку. Але щоб упоратися з цим викликом, економіку країни треба відбудовувати вже сьогодні. Хто має бути основним стейкхолдером цього та які зміни потрібні країні, поділився своїми думками президент Київської школи економіки Тимофій Милованов під час форуму «Диригенти змін», що відбувся 27 вересня. 
передає основні його тези.
Я сьогодні говорив з нашим СЕO Київської школи економіки, він читає про нацистські концтабори: люди, які очікували, що швидко все закінчиться, або очікували, що ніколи не закінчиться, не вижили. Вижили люди, які знали, що все це закінчиться, готові були триматися і працювати стільки, скільки потрібно. Багато смертей в концтаборах було якраз перед звільненням, тому що сподівання було поруч і люди втрачали фокус. Тому давайте не втрачати фокус, коли ми говоримо про відбудову України. Нам треба вижити. Ми маємо бути в тонусі, щоб вижити. І це означає побудову і розвиток економіки сьогодні. Чим сильніша економіка, тим швидше ми переможемо.
Ми маємо працювати з людьми, бути добрими до людей, і повертати людей, якщо це можливо, сьогодні. Ми маємо цінувати людей на фронті. Кількість людей у нас не нескінченна. Ми маємо надавати освіту, надавати дітям майбутнє в цій країні сьогодні.
Добре говорити про те, що буде після війни. А якщо у росії зміняться керівники, а як держава вона залишиться у цьому плюс-мінус стані, якою вона є зараз? Небезпека залишиться. Це означає, що в майбутньому ми маємо витрачати 20% ВВП на безпеку.
Нам треба стати членом Європейського Союзу, поки ЄС повністю не розхитало популістськими тенденціями. Якщо росія в чомусь і є супердержавою, то це в маніпуляціях і пропаганді. Вони шукають слабкі ланцюжки. Виявилося, що слабкі ланцюжком є не ми, а політики і незадоволені люди в демократичних країнах. І це буде зростати як стратегічна небезпека для нас.
Я провів тиждень у Штатах нещодавно — зовсім інші настрої, ніж коли я був там шість місяців тому. Люди у пересічних розмовах під час вечері не так зацікавлені Україною, як раніше. Їм нецікаво, вони втомилися.
Ми хочемо вижити — і це наша сила. І з цієї сили треба черпати все, що нам потрібно, щоби стати сильною країною. На наших бізнес-елітах лежить відповідальність, щоб прокидатися кожного ранку і запитувати себе, чи зробив я достатньо, щоб ми вижили.
Шанси у нас дуже добрі, бо у нас реально немає виходу. У ЄС є вихід – брати нас чи не брати, у росії є вибір забрати свої війська чи продовжувати, в України немає вибору. Ми маємо вижити і ми маємо відбудувати економіку. Бо якщо ми виживемо, але не відбудуємо економіку, України все одно не буде.
Як науковець я вивчаю, як змінювалися інші держави. В Америці та Великій Британії не з’явилася правоохоронна система просто так. Коли бізнес дістало, що його експлуатує корона чи Вашингтон, тоді вони встали на спротив і тоді потроху змінилася система. Українські громадяни достатньо розпорошені, щоб скоординуватися та змусити нас змінитися. Тому головний стейкхолдер, який змінить цю країну ,— це бізнес.
Кожен бізнес має створювати бізнес-модель, щоб бути незалежним від держави. Бо якщо буде залежність від держави, вони не будуть змінюватися. Це важко, для цього треба не заходити у сірі практики. Але зараз з’явилася мотивація не робити цього, тому що є можливість у майбутньому достукатися до капіталу Євросоюзу. Стало зрозуміло, що у кого бізнес bankable, у кого можна інвестувати — вони будуть першими заходити у ЄС.
Читайте також
