Білий дім відправив українському керівництву листа з переліком реформ для України, які вона має втілити протягом наступних 18 місяців. План підв’язаний під воєнну допомогу: її не буде, якщо не буде реформ. Але він має додаткову функцію – нинішня адміністрація США перехоплює ініціативу, перш ніж республіканці втратять солідарність стосовно надання Україні зброї.
До плану американців входять реформи, з яких майже всі не викличуть розбрату в населення, тому є великі шанси, що влада їх втілить. Зобов’язання реформ перед міжнародними партнерами можуть посилити внутрішній політичний тиск, адже Україна має вступити в ЄС і конкурує на цьому шляху з країнами-сусідами.
поговорив з виконавчим директором Центру економічної стратегії Глібом Вишлінським про те, чого від нас хочуть американці та що це означає для всіх гравців.
Що означає лист Білого дому? Це сигнал, що ми лінуємося і маємо прискорюватись чи звичайна кореспонденція?
Тут є дві складові. Одна – позитивні сценарії, озвучені пів року тому, що буде великий контрнаступ і війна закінчиться швидкою українською перемогою з невеликою допомогою наших союзників. І далі ми будемо розподіляти гроші на відбудову і дивитися красиві плани.
Це вже виглядає як сценарій, який, на жаль, не спрацював. На щастя, не спрацював і гірший сценарій. Україна визволяє свої території, але всім очевидно, що війна так швидко не закінчиться. Основним планом стає підтримка України на тривалий час.
Це вимагає змін, які потрібні Україні для тривалої стійкості, сили та перемоги на всіх фронтах. З іншого боку, це потрібно для внутрішніх політичних дискусій в Сполучених Штатах Америки. У Євросоюзі є більш-менш однозначна політична підтримка України, політичного протистояння немає. Для них Україна нікуди не подінеться.
У США протистояння є. Протрампівська праворадикальна частина Республіканської партії – ближча до путіна. Вони кажуть: навіщо нам думати про якусь Україну, чим вона для нас важлива, нащо на них витрачати гроші, нащо нам витрачати на них сили, це корупційна країна й так далі. Зміст листа – реакція на звинувачення в корупції.
На боці України чинна американська адміністрація, яка хоче перехопити ініціативу. Вона каже: є план дій, щоб в Україні були сильні інституції, незалежні від будь-якої чинної політичної влади, щоб вони унеможливлювали корупцію.
Який ризик несе втрата солідарної позиції в Сполучених Штатах? І як бюджетний процес у США вплине на ритміку допомоги від Штатів у наступний рік?
Спершу це стосується озброєння. Так багато озброєння, як в Сполучених Штатах, немає ні в кого. Але якщо дивитися на фінансову частину, то тут все зрозуміло. Допомога від США у четвертому кварталі, яку передбачила адміністрація Байдена, – понад $3 млрд. Навіть якщо їх не буде в четвертому кварталі, ми проходимо цей рік.
На наступний рік у нас закладені $43 млрд надходжень. Теоретично вони можуть бути трохи меншими, до $35 млрд. Хоча ми можемо прожити з таким дефіцитом, все має свою ціну.
Якщо ми закладемо менший дефіцит бюджету – ми зможемо менше виплатити зарплат в бюджетній сфері.
Що буде, якщо ми пропустимо дедлайни реформ чи не виконаємо їх?
Зараз я впевнений, що з реформами будемо рухатися нормально. Жодна з реформ в американському листі, зобов’язаннях у меморандумі МВФ та вимогах перед Європейським Союзом не відноситься до непопулярних. Виняток – перегляд тарифів на газ і електроенергію.
Те, що передбачено у цих змінах, великою мірою сприяє втраті контролю Офісу президента над усім. Банкова не зможе більше давати команди кому завгодно щодо чого завгодно. Це ризики для президента, водночас він зацікавлений в перемозі України, щоб підтримувався бойових дух і постачання озброєння.
Якщо ми згадали про ЄС, як відрізняється їхній примус робити реформи від американського підходу? Адже нас перевірятиме Європейська комісія та незалежна аудиторська рада, яка їй доповідатиме.
План, який розробляється спільно з Європейською комісією, ще не готовий. Є лише концепція плану, яка підготовлена урядом спільно з Європейською комісією. Це інтелектуальна вправа в стратегічному плануванні, як дати поштовх українській економіці, як інтегрувати її з Європейським Союзом із максимальним виграшем для обох сторін. Умови сформуються під час переговорів.
Ми сподіваємося, що в грудні буде оголошено про початок переговорів між Україною та Європейським Союзом про вступ. Будемо рухатися по главах в угоді щодо вступу до Європейського Союзу.
Це також створює внутрішній політичний тиск. Ми рухаємося до ЄС паралельно з Молдовою.
У нас до Молдови, на жаль, трохи зверхнє ставлення. Але якщо вона виконає якусь вимогу ЄС швидше за Україну і про це напишуть медіа, з підводкою «Офіс президента не хоче чи затримує реформу», це буде політичний удар.
У нас уже був поганий досвід. Пам’ятаєте, попередній президент Петро Порошенко заявляв, що антикорупційні суди є лише в малорозвинених африканських країнах? Але врешті-решт його створили, бо дуже були потрібні гроші МВФ. Тобто, вибачте за такий вислів, але у нас дуже багато цього досвіду, коли обмазалися гівном, але зробили.
Я сподіваюся, що подібні досвіди відрефлексують. Все одно не було жодного випадку, коли Україна не робила обіцянок, даних із 2014-го року. Ми робили це із затримками, скандалами, тиском. Але воно того варте.