Щелепа з морського дна відкрила нову сторінку історії доісторичних родичів людини. Фото: Live Science
Поблизу берегів Тайваню археологи відшукали загадкову людську щелепу, що належить не нашому виду чи неандертальцям, а зовсім іншому вимерлому родичу сучасних людей – денисівській людині, розповідає Live Science.
До сьогодні найсхідніша знахідка кісток денисівців, що має вік у 40 тис. років, мала адресу на Тибетському плато.
Щелепа з Тайваню довела ширше поширення денисівців
Дослідники використали передову технологію, що аналізує білки, аби визначити, до якого виду належала щелепна кістка. Це залишалось загадкою з моменту знахідки на початку 2000-х років біля західного узбережжя Тайваню, на дні протоки Пенху.
Нещодавнє дослідження показало, що власник щелепи був денисівцем – фактично «кузеном» неандертальців і людей, що мігрували Азією в епоху плейстоцену.
«Та сама технологія може бути використана для вивчення інших скам'янілостей гомінідів, щоб визначити, чи є вони денисівцями, неандертальцями або іншими популяціями гомінідів», – каже співавтор дослідження Фрідо Велкер, молекулярний антрополог із Копенгагенського університету.
Велкер разом з міжнародною групою експертів вивчали щелепну кістку Пенху 1 – саме так називається зразок, який місцевий рибалка колись виловив з дна протоки Пенху за 25 км від західного узбережжя Тайваню. Два десятки років відтоді палеоантропологи не змогли дійти єдиної думки, чи належить ця міцна щелепа з великими зубами Homo erectus, архаїчному Homo sapiens або денисівцю.
Що відомо про денисівську людину
Який вигляд мала денисівська людина. Візуалізація: Live Science
Денисівці – це вимерлі родичі людини, які жили в один час з неандертальцями та Homo sapiens. Однак на відміну від неандертальців, кістки яких знаходять по всій Європі та Західній Азії вже понад століття, денисівці здебільшого відомі за ДНК, оскільки було знайдено лише кілька скам'янілостей у Денисівській печері в Сибіру.
Без великої колекції скам'янілостей експертам складно ідентифікувати нові скелети денисівців і з'ясувати, де вони жили і як пов'язані з людьми.
Як наука про доісторичні білки допомогла визначити, кому належала скам'яніла щелепа
Використавши техніку аналізу доісторичних білків, дослідницька група з’ясувала, що власник щелепи Пенху 1 був чоловіком. А набір амінокислот і білків у кістці найбільш схожий на денисівців. Вони опублікували свої висновки в журналі Science.
«Навіть 8 або 9 років тому було неможливо по-справжньому зрозуміти цей зразок. Це дослідження підтверджує те, що ми завжди припускали: присутність гомінідів у найвіддаленіших куточках Східної Євразії впродовж усього плейстоцену», – коментує Шила Атрея, біологічний антрополог з Техаського університету A&M, яка не брала участі в дослідженні.
Цікаво також те, що кістки тварин, знайдені разом із щелепною кісткою, можуть відноситися до двох вікових діапазонів – 10 000-70 000 років або 130 000-190 000 років тому.
«Якщо зразок потрапляє в молодший віковий діапазон, він може бути потенційно наймолодшим денисівцем, знайденим на сьогоднішній день», – зазначив Велкер.
Навіть попри невизначеності в точних датах, ідентифікація Пенху 1 як денисівця показує, що цей вид був широко поширений по всій Азії, від холодного Сибіру до теплих і вологих регіонів, таких як Тайвань.
«Тепер зрозуміло, що дві контрастні групи гомінідів – неандертальці, з маленькими зубами і довгими, але тонкими щелепами, і денисівці, з великими зубами і короткими міцними щелепами, – співіснували в Євразії наприкінці середнього та на початку пізнього плейстоцену», – зазначили дослідники.
Дослідження проливає світло на різноманітність та еволюцію Homo. У майбутньому вчені планують використати палеопротеоміку (науки про доісторичні білки) для виявлення більш архаїчних кісток цього роду.