16 травня 2024 05:03

Новини

День вишиванки: як на традиції української вишивки 150 років тому вплинула французька маркетологиня

Автор

Ірина Смирнова

Орнаменти та кольори вишиванок по регіонам України. Обкладинка Олександра Шатова

День вишиванки цього року відзначають 16 травня. Свято ініціювали 2006 року, щоб привернути увагу до поширення та збереження національних традицій. Про різноманіття української вишивки поговорив із Тетяною Серебренніковою, авторкою культурно-просвітницьких вишивальних проєктів та книжок. Вона розповіла, як темпи індустріалізації та популярна маркетингова кампанія XIX століття вплинули на кольори та візерунки вишиваних сорочок у різних регіонах України. Далі її пряма мова.

Рослинні візерунки «хрестиком» були модними у всіх регіонах України

Понад 150 років тому француз Генрих Брокар привіз у царську росію парфумерію.

Коштовні парфуми купували не так багато людей. Тоді його дружина Шарлота Брокар, гарна маркетологиня, вигадала випустити лінійку бюджетного мила «Крестьянське». Воно коштувало одну копійку. Мило загортали у папір зі схемою гобеленового шиття з західноєвропейських журналів: ружі, лілеї, рослинні орнаменти. І таким чином вишивка хрестиком пішла в народ у всіх регіонах.

«Хрестик» нівелював регіональні особливості: це було модно, воно йшло з міста в село. Дуже часто верхню частину сорочок дівчата по всій території України зашивали новомодними «брокарівськими» візерунками, а поділки зашивались давнішими техніками. Тому після поширення хрестикових технік ми не можемо виділити регіональні особливості.

Особливості кольорів вишивок Лівобережної України

До розвитку хімічної промисловості, завдяки якій з’явилося різноманіття стійких барвників, кольорові гами одягу обмежувалися місцевими натуральними барвниками.

Найпоширеніший колір української вишивки — це білий, білим по білому вишивали у всіх регіонах України. Те, що ніби всі рукави українських сорочок були пишно вишиті, це міф. Ми бачимо в експозиціях музеїв здебільшого весільне вбрання. Але 90% сорочок, які зберігаються у фондах, мінімально або взагалі не вишиті. Саме в таких сорочках люди працювали у полі, а вишиті одягали у церкву та на свята.

Жіночі святкові вбрання різних регіонів України

Поділля. Фото Музей Івана Гончара.

Весільне вбрання. Середня Наддніпрянщина. Полтавщина. Фото Музей Івана Гончара

Гуцульщина. Фото Музей Івана Гончара

Західне Полісся. Джерело фото: Музей Івана Гончара

Середня Наддніпрянщина. Київщина. Джерело фото: Музей Івана Гончара

Надсяння. Джерело фото: Музей Івана Гончара

Середня Наддніпрянщина. Київщина. Джерело фото: Музей Івана Гончара

Покуття. Джерело фото: Музей Івана Гончара

Східне Полісся. Джерело фото: Музей Івана Гончара

Поділля. Фото Музей Івана Гончара. Thumb

Весільне вбрання. Середня Наддніпрянщина. Полтавщина. Фото Музей Івана Гончара Thumb

Гуцульщина. Фото Музей Івана Гончара Thumb

Західне Полісся. Джерело фото: Музей Івана Гончара Thumb

Середня Наддніпрянщина. Київщина. Джерело фото: Музей Івана Гончара Thumb

Надсяння. Джерело фото: Музей Івана Гончара Thumb

Покуття. Джерело фото: Музей Івана Гончара Thumb

Східне Полісся. Джерело фото: Музей Івана Гончара Thumb

Треба розуміти, що країна була поділена. Вся Лівобережна Україна до Фастова — Катеринославщина (сучасна Дніпропетровщина), Луганщина, Слобожанщина, Кубань — у цих регіонах було багато взірців архаїчних сорочок, з доморобного полотна, вишитих доморобними нитками. Тому що індустріалізація в царську росію прийшла пізніше.

Найпоширеніший колір української вишивки — червоний. Червону фарбу отримували від комашки червець. З відвару вільхи та кори дуба отримували палітру охристих відтінків, коричневих, теракотових, жовтих, брунатних.

Привозний барвник індиго був дорогим, тому його було значно менше, ніж червоного. Відома гадяцька сорочка із синьою вишивкою. Цілу сорочку вишити синіми нитками могли собі дозволити багаті жінки.

На Київщині певний період була червоно-чорна вишивка. На Чернігівщині — біло-червона. Полтавщина, Слобожанщина, Катеринославщина, Приазов'я — це доморобні відтінки жовтого, брунатного.

Щоб сказати, звідки сорочка, замало подивитися орнамент. Треба врахувати крій, якість тканини, ниток.

Чоловічі урочисті вбрання різних регіонів України

Гуцульщина. Джерело фото: Музей Івана Гончара.

Західне Полісся. Джерело фото: Музей Івана Гончара.

Надсяння. Джерело фото: Музей Івана Гончара.

Поділля. Джерело фото: Музей Івана Гончара.

Покуття. Джерело фото: Музей Івана Гончара.

Середня Наддніпрянщина. Полтавщина. Джерело фото: Музей Івана Гончара.

Гуцульщина. Джерело фото: Музей Івана Гончара. Thumb

Поділля. Джерело фото: Музей Івана Гончара. Thumb

Середня Наддніпрянщина. Полтавщина. Джерело фото: Музей Івана Гончара. Thumb

Особливості кольорів вишивок Правобережної України

Галичина була частиною Австро-Угорської імперії. Розмаїття анілінових барвників для ниток дозволяло жителям Галичини робити кольорові строкаті вишивки набагато раніше. Якісні кольорові нитки муліне у них з'явилися майже на 100 років раніше.

Французька текстильна компанія DMC (Dollfus-Mieg et Compagnie), що першою почала випускати кольорові нитки для вишивання, започаткована у 1746 році. Тоді як Паперовопрядильна фабрика барона фон Штиглица у Петербурзі (за радянських часів відома як Прядильно-нитковий комбінат імені Кірова) була заснована у 1833 році.

На Буковині, ближче до Молдови, у вишивки додавали бісер, стеклярус, паєтки.

Автентична вишивка — це геометризовані форми

Для автентичної української вишивки були притаманні геометризовані форми, різноманітні прямі, хрести, прямі коси, восьмикутні зірки алатир, які уособлюють чотири сторони світу, чотири стихії. Вони взагалі у нас представлені не тільки в одязі, але й в кераміці, в архітектурі. Це давні солярні знаки.

В рамках культурно-просвітницьких проєктів ми вивчаємо зараз ці старовинні орнаменти, які були до хрестикових квіточок. Намагаємось брати з фондів музейних колекцій те, що було підписано і атрибутовано. І єдине – не копіювати сорочки один в один, а все ж таки складати свої орнаменти за мотивами. Це дуже важливо: щоб не переписувати чужу долю, а складати свою.