Міжнародний жіночий день 8 березня досі залишається офіційним святом. Хоча у 2023 році була ініціатива скасувати його як державне свято, українці проголосували проти. Голосування відбулося як відповідь на запит українського суспільства про відмову від нав'язаних радянських традицій. Так, наприклад, цього року 7 січня вже не було офіційним святом. Проте 8 березня 2024 року на власний розсуд багато підприємств оголосили вихідним днем, а у школах дівчаток та вчительок досі вітають букетами квітів зі «святом весни та краси». 
зібрав різні думки щодо сенсу 8 березня та його переосмислення.
«Немає дискусії про 8 березня. Є питання, коли відзначати день української жінки»
— Цей законопроєкт передбачає зміну державних вихідних. Зараз святкових вихідних немає, бо триває воєнний час. Якщо цей законопроєкт ухвалять, він стане чинним після війни.
Ми пропонуємо 8 березня, 1 травня і 9 травня зробити недержавними вихідними. Якщо хтось має певні сантименти і хоче цей день чимось відзначити, це не заборонено. Але як автори ми не вбачаємо робити вихідний у ці дні. Мені подобається, що в українському суспільстві скасування вихідних 1 та 9 травня взагалі не обговорюється. Щодо 8 березня виникла певна дискусія. Але питання навіть не до самої суті 8 березня, а щодо дати, коли саме зробити день української жінки. Багато жінок надсилали мені різні пропозиції. Був запит на те, щоб був день, пов’язаний з нашою ідентичністю, з нашою історією.
Ми радилися з різними фахівцями: Леся Українка — це сильна постать, жінка, яка писала українською свої драми і поезії. І обрала собі псевдонім Українка, щоб підкреслити свою приналежність саме Україні.
«8 березня — визнана ООН дата»
— Мені цікаво, чому Леся, а не княгиня Ольга або Софія Русова, чи якась інша видатна українка? В чому ідея, легенда, цінність? Вітаю тебе з тим, що ти прийшла у цей світ жінкою? Це не привілей.
8 березня, хоч і експлуатувалося «совєтами» не так, як треба (я про «чарівну стать», «тюльпани у целофані»), це не радянське свято. Це Міжнародний день боротьби за права жінок. Дата, визнана ООН, яка щороку відзначається на згадку про досягнення жінок. Як акцентований привід говорити про права людини, гендерну рівність, протидію сексизму, захист репродуктивних прав та ненасильство щодо жінок. 8 березня не про одноденні преференції, парфуми чи цукерки.
Ця дата — можливість актуалізувати проблематику, прорефлексувати над здобутками, підвищити обізнаність у темі фемінізму та гендерної справедливості.
Тому є день української жінки чи ні, міжнародний жіночий день у світі є і буде. Можливо, краще було б відбілити репутацію цього дня від совдеп-нальоту. Адже залученість у глобальний контент і цінування внеску жінок, які стояли у джерел руху за рівні можливості, у масштабі світу важливі й цінні.
«8 березня як вихідний день дійсно радянське свято»
— 8 березня як Міжнародний день жінок і вихідний день — це дійсно радянське свято. На жаль, у нас закріпився справді радянський його формат. Я переконаний, що його треба змінити. Ще коли я був керівником Українського інституту національної пам’яті кілька років тому, ми запропонували законопроєкт, який між іншим передбачав загальну зміну календаря державних свят: що мало відзначатися на державному рівні та яким чином. Щодо 8 березня у нас була пропозиція: ця дата має стати Днем боротьби за права жінок. Власне, йому треба повернути його правозахисний зміст. І тому він не має бути вихідним днем. Вихідний день за радянських часів перетворив його на свято тортиків і букетиків, замість того щоб обговорювати необхідність відстоювання прав жінок. А така потреба є в Україні.
Але я скептично ставлюся щодо Дня української жінки. Не знаю, чи потрібні у календарі день української жінки, день українського чоловіка, день української дитини. Мені здається, що ми маємо День незалежності України, який важливий для всіх. Це то, що нас єднає. Не знаю, чи варто ділити українців за статевою ознакою. Ця ідея мені здається зайвою.
«8 березня я розмовляю з дітьми про фемінізм, іду на демонстрацію»
— Для мене 8 березня є саме тим, чим воно є — Міжнародним жіночим днем. Цього дня я розмовляю з дітьми про фемінізм, іду на демонстрацію, вітаю подруг і родичок.
Для мене важливо згадувати жінок, завдяки яким я сьогодні маю права. Я можу голосувати, обирати професію, одяг, партнера, партнерку чи не обирати жодного, мати приватну власність, спадкувати, отримувати освіту, виховувати дітей. Все це плоди боротьби кількох поколінь жінок. Але цей день не тільки про подвиги героїнь минулого. Він і про теперішнє, і про майбутнє. Він про кожну з нас: про військових та цивільних, вдома та за кордоном, на роботі чи у декреті. Цей день нагадати собі та одна одній, чого ми досягли та в яке майбутнє рухаємось.
Читайте також
