7 травня вдень католицькі кардинали з усього світу почнуть віддавати свої голоси за нового Папу під фрескою Мікеланджело «Страшний суд» у Сікстинській капелі на найбільшому і, можливо, найбільш непередбачуваному конклаві, який коли-небудь відбувався. Про це пише The Guardian.
Одним із заповітів Папи Франциска, який помер минулого місяця у віці 88 років, було залишити після себе дуже різноманітну, але розділену колегію кардиналів, де одні були в гармонії з прогресивною церквою, яку він просував, а інші хотіли повалити його зміни і повернути час назад.
133 кардинали, які мають право голосу, знайомилися один з одним і ділилися своїм баченням майбутнього Церкви під час щоденних передконклавних зустрічей, починаючи з 28 квітня. Однак складність поставленого завдання підсумував Ігнатій Сухарйо Харджоатмоджо, архиєпископ Джакарти, який був останнім кардиналом, що прибув до Риму і в понеділок наздоганяв своїх колег.
«Існує велика плутанина. Ми почули багато голосів, нелегко робити висновки», — сказав він журналістам після того, як вислухав звернення 50 кардиналів.
Кардинали зустрілися востаннє у вівторок вранці перед тим, як переїхати до своїх помешкань в Каса Санта Марія, де вони повинні будуть здати свої мобільні телефони і залишатися ізольованими від зовнішнього світу, поки не буде обраний новий Папа, виходячи на вулицю лише для поїздки на автобусі між гостьовим будинком і Сікстинською капелою. Кардинали складають присягу на збереження таємниці, як і весь персонал Ватикану — від кухарів і прибиральників до водіїв і медиків.
Щодня відбувається два раунди голосування, один вранці і один в другій половині дня. Наприкінці кожного голосування з димаря, встановленого на вершині Сікстинської капели, випускається дим — якщо він чорний, це означає, що голосування не принесло жодного рішення, якщо білий, то обрано нового Папу Римського. Якщо вибори затягуються, то після трьох повних днів голосування кардинали беруть вихідний для роздумів.
Спекуляції щодо того, хто стане наступником Франциска, були поширені ще до його смерті, і з кожним днем до спекулятивного списку з більш ніж 20 потенційних Пап додається новий папабіле, або кандидат на папство. Висхідною зіркою останніх днів є Роберт Превост, поміркований кардинал із США, відомий своїми «твердими судженнями і вмінням слухати», як пише католицька газета «Crux».
Превост, схоже, затьмарив іншого поміркованого лідера, П'єтро Пароліна, державного секретаря Ватикану, який вважається блискучим дипломатом, але, можливо, занадто нудним, щоб очолити 1,4 млрд католиків у світі. Інший фаворит — Луїс Антоніо Тагле, реформатор з Філіппін, якого прозвали «азійським Франциском». Але, як і Пароліна, його критикують за неналежне розслідування випадків сексуального насильства над дітьми з боку священнослужителів.
Окрім Тагле, до прогресивного табору належать італійські кардинали Маттео Зуппі та П'єрбаттіста Піццабалла, миротворець, який роками живе в Єрусалимі, а також Жан-Клод Голлеріх з Люксембургу, Тімоті Редкліфф з Великої Британії та Майкл Черни з Канади.
На стороні традиціоналістів — угорський кардинал Петер Ердьо і Роберт Сара, кардинал з Гвінеї, який критикував папство Франциска. Хоча вони не входять до списку лідерів, серед тих, хто лобіює консервативного наступника Франциска, є Реймонд Берк, американський єпископ, який підтримує Дональда Трампа, і Герхард Мюллер, німець, який попереджав, що церква може розколотися, якщо не буде обраний православний Папа Римський.
Але, як говорить стара приказка про папські вибори: «Хто входить у конклав як Папа, той виходить з нього як кардинал», мало хто з лідерів на початку процесу проходить через послідовні раунди голосування. Ключовим прикладом цього є Хорхе Маріо Бергольйо, який у 2013 році не вважався претендентом, але наприкінці конклаву став Папою Франциском.
Єдине, в чому кардинали, схоже, зійшлися напередодні конклаву, — це в тому, що новий Папа повинен бути здатним «бути мостом і провідником для дезорієнтованого людства, позначеного кризою світового порядку», підтвердивши при цьому свою прихильність «підтримати нового Папу». Про це заявив офіційний представник Ватикану під час брифінгу для преси в понеділок.
Ще одна річ, в якій вони, здається, згодні, — це те, що конклав повинен бути коротким, можливо, тривати не більше трьох-чотирьох днів.
Читайте також
