Пропозиція Ангели Меркель про здійснення вибіркової співпраці ЄС і Росії та відновлення самітів Європейський Союз — Росія мала ефект інформаційної бомби. Проте енергія її вибуху спрямована всередину Німеччини.
Дійсно, канцлер Німеччини сьогодні — «кульгава качка», її понад 15-річне перебування біля стерна найпотужнішої країни Європи добігає кінця, восени німці обиратимуть нового голову уряду. Парламентська кампанія в Німеччині йде напружено, «Союз 90 / Зелені» дихає в спину керівній ХДС / ХСС, тому для збереження її позицій та отримання преференцій під час створення коаліції потрібні асиметричні кроки.
Ангела Меркель — надто досвідчений політик, щоб розраховувати на однозначне та стрімке схвалення її ініціативи про вибіркову співпрацю з Росією та проведення саміту ЄС — Росія за участю Володимира Путіна. А надто коли в Старому Світі добре пам’ятають про візит до Москви керівника дипломатії ЄС Жозепа Борреля, який обернувся його публічним приниженням. Впевнений, що розрахунок Меркель інший.
Зверніть увагу, що ініціативу бундесканцлера підтримали президент Франції Еммануель Макрон та австрійський канцлер Себастьян Курц. Обидва політики залюбки узгоджують дії з Берліном з тією лише відмінністю, що Макрон не проти стати загальноєвропейським лідером замість Меркель буквально наприкінці поточного року. Тут обійшлося без несподіванок. Куди цікавіше ті, хто виступив проти: Нідерланди та країни Балтії. Нідерланди мають товарообіг із РФ близько 50 мільярдів євро, проте прем’єр Марк Рютте відмовився від участі в гіпотетичному саміті ЄС — Путін. Естонія вустами прем’єрки Каї Каллас наголосила на необхідності виконання Росією мінських домовленостей. Скептично поставився до ініціативи Меркель і президент Румунії Клаус Йоганніс, до речі, етнічний німець.
Один факт випав із загального поля зору: напередодні своєї заяви Меркель проводила зустріч із держсекретарем США Ентоні Блінкеном, який назвав Німеччину «найближчим другом Сполучених Штатів». Вкрай сумнівно, що Ангела Меркель не повідомила своєму заокеанському візаві про наміри змінити парадигму відносин із Росією. Це щонайменше нелогічно на тлі прагнення Німеччини добитися завершення будівництва Nord Stream 2.
Тому пропозиція шукати порозуміння з Росією — це насамперед сигнал німецьким виборцям про реальність завершення Nord Stream 2 та створення підвалин економічного зростання. Не варто забувати, що демократично обрані лідери зазвичай залежать від стану добробуту власних громадян, а можливе відновлення економічних відносин із Росією дарує можливості для забезпечення зростання ВВП.
І наостанок. Щонайменше наївно чекати Ангелу Меркель після завершення перебування на посаді канцлера Німеччини на керівній посаді однієї з російських державних компаній. Її загальноєвропейська вага та доволі аскетична поведінка не сприяють подібному розвитку подій. Куди більш вірогідною виглядає поява Меркель у керівних органах ЄС за їх найближчої ротації.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
Закон №4337-IX: як нові вимоги до перевізників змінять ринок автоперевезень в Україні
