Я виразно пам’ятаю в Києві день 26 квітня 1986 року: сонячний теплий вихідний, майже як влітку, все квітне та буяє навколо.
Після обіду на стаціонарний телефон дзвінок: телефонує моя рідна сестра, яка мешкала в Бельгії, та повідомляє про вибух реактора на ЧАЕС з важкими радіаційними наслідками. Зрозуміло, що я не можу в це повірити, оскільки я була радянським інженером в епоху науково-технічного прогресу, коли здавалося, що людина – цар природи, всім може керувати та все передбачувати. В газеті «Правда» тільки через три доби з’явилося скупе повідомлення, що все – під контролем.
Масштаб аварії та її довготермінові наслідки відкрилися персонально для мене в 1996 році, коли я почала роботу в управлінні безпечного поводження з радіоактивними відходами та зняття з експлуатації АЕС в Державній адміністрації ядерного регулювання, що була в сфері управління Мінекобезпеки з міністром Юрієм Костенком. Саме тоді я відвідала зруйнований 4 енергоблок ЧАЕС, т.з. об’єкт «Укриття». У мене з’явилися колеги, які працювали в ту катастрофічну ніч на енергоблоці 4 ЧАЕС, що також розповідали мені, що не в змозі були уявити масштаб пошкоджень реактору та наслідків…
Минуло 37 років. Здавалося б, людство зробило висновки, вивчило уроки. На два довгих десятиріччя було зупинене будівництво нових енергоблоків… Тільки через десятиліття в Україні була знята заборона будівництва АЕС, і на ЗАЕС був добудований та введений в експлуатацію енергоблок №6 в 1996-му. У серпні 2004 року – добудовані та введені напередодні виборів президента України енергоблоки №4 РАЕС та №2 – ХАЕС.
Лютий-березень 2022-го. Окупація росією всій Зони відчуження, зі всіма підприємствами на її території – ЧАЕС (знаходиться в стані зняття з експлуатації, ядерне паливо вивезене в сховища, не є ядерною установкою), дві ядерних установки – сховище відпрацьованого палива ЧАЕС «басейнового типу» СВЯП-1, сучасне сухе сховище ВЯП ЧАЕС – СВЯП-2, новий безпечний конфайнмент, який збудований над об’єктом «Укриття», завод з переробки та збереження радіоактивних відходів «Вектор», Централізоване сховище відпрацьованого ядерного палива для трьох АЕС – РАЕС, ХАЕС, ПУАЕС (на щастя, жодного контейнеру з ВЯП не було ще завезено). Окупація ЗАЕС, найбільшої АЕС в Європі…
Потім було: влучання ракет поруч із Київським інститутом ядерних досліджень, об’єкта з РАВ об’єднання «Радон», неодноразові обстріли Харківського фізтеху з установкою «Джерело нейтронів», що збудована на американські кошти за те, що Україна в часи президентства Януковича позбавилася 120 кг збагаченого до збройного рівня урану…
Окупована ядерними російськими терористами ЗАЕС – не тільки мій персональний біль, бо я неодноразово була на ній та в Енергодарі та знайома з персоналом… Це біль всіх атомників світу. Вперше в історії світової мирної ядерної енергетики з атакою важким озброєнням була окупована АЕС та використовується агресором як інструмент ядерного шантажу всього світу.
Напередодні окупації, 3 березня 2022-го, міністр енергетики України Герман Галущенко всіх запевняв, що «ЗАЕС надійно захищена», і ніхто не збирається її захоплювати. Але сталося не так, як гадалося…
Окупація ЗАЕС: росія поводиться як гопник з підворітні
Протягом всього часу окупації стали зрозумілими декілька ключових моментів: безпорадність міжнародних організацій, таких як ООН, структури ООН – МАГАТЕ та інших в протидії актам ядерного тероризму (відповідно до ст.2 Міжнародної конвенції з протидії актам ядерного тероризму, ініціатором підготовки якої була рф на початку 2000-х та готувала перший драфт тексту). Росія продемонструвала всьому світу, що можна поводити себе як гопник з пітерської підворітні на ядерних об’єктах, і жодних наслідків не буде. Зараз вона взяла в заручники український персонал ЗАЕС та мешканців Енергодару, використовує їх як живий щит, бреше всьому світу, що ЗАЕС несуть загрозу ЗСУ, а саме вона, «росіюшка» – обороняє ЗАЕС та піклується про її безпеку…
Зі своїх джерел маю інформацію, що крім фортифікаційних незаконних споруд на майданчику в межах периметру ЗАЕС, мінуються технічні трубопроводи для забезпечення водою охолодження 6 реакторів та 6 басейнів витримки ВЯП, зенітки на дахах енергоблоків з боєкомплектами (які мають звичай зненацька детонувати, як 12 квітня 2023-го, внаслідок чого вибити шибки в машзалі енергоблока 4 ЗАЕС), крадіжки обладнання, документації, що стосується американських технологій (ТВЗ виробництва «Westinghouse», CВЯП американської технології, комп’ютерних програм для навчання персоналу, американського обладнання в системах фізичного захисту ЗАЕС).
Потенційні наслідки зупинки ЗАЕС втричі гірші, ніж після Фукусіми
В будь-який момент агресор може пошкодити єдину високовольтну лінію електропередачі, через яку ЗАЕС споживає від об’єднаної системи України електроенергію для власних потреб та роботи систем безпеки. І у випадку відмови резервних дизель-генераторів, або через відсутність палива для них, якщо вода не буде прокачуватися для охолодження шести реакторів та шести басейнів витримки ВЯП, нас чекає важка аварія з розплавленням активної зони, яка буде мати наслідки втричі більше, ніж після Фукусими… Не тільки Україна та росія отримають випадення на грунти радіоактивності, що виключить із сільгоспвикористання на 300 років земель, а і країни-сусіди в ЄС, Молдова, Туреччина тощо.
Першочергове завдання для всієї міжнародної ядерної спільноти та всього людства – притягнення до кримінальної відповідальності всіх ядерних терористів, включно з вищим керівництвом росії. Людство не має права залишити це без реального покарання.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
