Регіональні цільові та комплексні програми (далі — РЦП) стали одним з основних засобів відновлення від наслідків російської агресії. За нашими підрахунками, кожна четверта цільова програма містить заходи з відбудови інфраструктури та/або надання допомоги населенню регіону. Станом на кінець 2023 року їхня кількість сягала 274 з 1025 РЦП по всій Україні. Та попри значні свої переваги, РЦП є недосконалим інструментом регіональної політики.
У попередньому матеріалі про обласні програми підтримки ВПО ми коротко описали особливості програм підтримки ВПО. Зараз ми спробуємо пояснити, у чому полягає парадокс усіх цільових програм регіонів та в який спосіб запобігти можливим невідповідностям їх законодавству.
Основні проблеми
Почнімо з того, що пошук РЦП на сайтах органів регіональної влади – довгочасний процес. У таблиці нижче ми коротко описали, з чим зіткнулися упродовж дослідження програм.
Перші дві проблеми можна пояснити тим, що органи місцевої влади приділяють недостатньо уваги забезпеченню доступу громадськості до публічної інформації. Своєю чергою третій пункт свідчить про неузгодженість нормативно-правової бази в контексті РЦП.
Загублені в законодавстві
Так, закони «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» та низка актів у сферах охорони здоров’я, культури, освіти, екології, ЖКГ тощо зобов’язують місцеві органи влади реалізувати РЦП. Водночас закон «Про засади державної регіональної політики» взагалі не містить формулювання «регіональні цільові програми». Відповідно, РЦП залишаються поза ієрархією документів стратегічного планування та реалізації державної регіональної політики. Проте регіони самостійно визначають РЦП як засіб реалізації програм соціально-економічного та культурного розвитку. На підтвердження цього текст Програми Івано-Франківської області на 2023 рік свідчить: «Основними інструментами організації виконання Програми є обласні цільові програми та інвестиційні проєкти, передбачені планом заходів з реалізації Стратегії розвитку Івано-Франківської області на 2021-2023 роки».
Аморфні документи
Своєю чергою на питання щодо структури документів і ходу виконання РЦП єдиної відповіді в чинній нормативній базі немає. Зауважимо, що єдині Методичні рекомендації щодо порядку розроблення регіональних цільових програм, моніторингу та звітності про їх виконання були скасовані у 2019 році. Після цього унормування РЦП цілком лягло на плечі органів місцевої влади. Наприклад, ОВА Львівської області затвердила власний Порядок розроблення обласних (бюджетних) цільових програм, моніторингу та звітності щодо їх виконання у період воєнного стану. Подібні рішення ухвалюють і в інших регіонах.
З одного боку, наявність власних нормативних актів щодо РЦП демонструє самостійність регіонів. Та водночас через слабкий контроль з боку держави виникає ризик неузгодженості у фінансуванні з бюджетів різних рівнів на місцях. Про це можуть сигналізувати відсутність даних про ресурсне забезпечення програм, очікуваних результатів та показників ефективності виконання заходів.
Отже, проблеми з РЦП – це видимі наслідки невідповідностей у законодавстві. Урядовому сектору варто якнайшвидше затвердити новий нормативний акт, подібний до вищезгаданих Методичних рекомендацій. Це має стати гарантією правильного оформлення і надання повних відомостей органами влади на місцях. Тим часом радам та адміністраціям у регіонах доцільно приділити увагу організації єдиного простору для зберігання документів РЦП. Їх оцифрування в перспективі спростить документообіг, а оприлюднення забезпечить право громадян на доступ до публічної інформації.
Цей матеріал був представлений Інститутом аналітики та адвокації в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.
Читайте також
Не один у полі: як бізнес-комʼюніті допомагає підприємцям масштабуватися
