Я не належу до числа тих авторів, які підтримують тезу про те, що в Україні фондового ринку немає. Безумовно, активність на біржовому ринку істотно знизилась протягом останніх 5-7 років, однак підприємства, страхові та фінансові компанії, а також банки все ж продаються, отже досить великі пакети їхніх акцій міняють власників.
Інша справа, що життя на ринку жевріє в тому сегменті, в якому він перебував ще з самого початку – ще з моменту отримання Україною незалежності. Однак нинішній стан справ – це зовсім не привід для занепадницьких настроїв ані для інвесторів, ані для емітентів. До послуг інвесторів – безкраї простори світового фондового ринку, від Токіо до Нью-Йорка. До послуг наших емітентів – провідні європейські фондові біржі, від Лондона до Варшави, на яких наші емітенти можуть залучати капітал, що й роблять протягом останніх 10 років.
Тонкощі вивозу капіталу
Думаю, що заробити на українському ринку акцій у його нинішньому стані роздрібного інвестора з сумою $50-100 тис. не вдасться ніяк. Ринок досить млявий, з дуже невеликою кількістю емітентів, а кидатися в операції на позабіржовому ринку, звичайно, можна, проте зазвичай це роблять лише з метою отримати контроль над тим чи іншим емітентом, що, власне, не є завданням роздрібного інвестора.
Проведена НБУ лібералізація дозволяє громадянам легально вивозити капітал з метою інвестування. До валютної лібералізації юристи, які торгують офшорними компаніями, активно пропонували громадянам спеціальний пакет для «інвестора», який включав у себе офшорну компанію з активним рахунком. Найчастіше такий «суповий набір для інвестора» складався з кіпрської компанії та брокерського рахунку в одному з кіпрських банків.
Я рекомендую обминати такі «супові набори для інвесторів». Це не дуже законно, оскільки після покупки офшору юристи відразу ж запропонують вам за невелику комісію відправити кошти на Кіпр, і зроблено це буде від третіх осіб. На Кіпрі або в Прибалтійських банках сидять теж не дурні, і вони вже точно будуть знати, що новенька офшорна компанія має бенефіціара, який в обхід місцевих норм і правил вивів капітал на її рахунки. І от коли у вас виникне спірна ситуація з тарифами або за виконанням торгових ордерів, тут офшорні банкіри вам і пригадають походження капіталу. Другий момент – «суповий набір для інвестора» у формі компанії та банківського рахунку зовсім не безкоштовний, і може коштувати до €3 тис. на рік (і це не беручи до уваги брокерське обслуговування). Тож краще скористатися плодами лібералізації і легально вивести кілька десятків тисяч доларів на свій торговий рахунок.
Беріть краще
Я не хочу агітувати за інвестиції в міждержавні ринки акцій, але потрібно розуміти, що відкриттю інвестиційного рахунку в Данії, Люксембурзі чи Нью-Йорку є реальна альтернатива – наприклад, відкрити інвестиційний рахунок у польського брокера. Варшавська фондова біржа – цілком пристойний майданчик, і якщо ви готові обміняти вузькі інвестиційні можливості в порівнянні з глобальним ринком на зручність від географічної близькості Польщі, то цей варіант відкидати непотрібно. Але я б рекомендував (якщо вже рішення прийнято) брати краще від ринку і намагатися виходити на глобальний ринок через американського брокера. Для такого рішення є кілька причин:
- Ринок акцій США см по собі вже давно є глобальним ринком. Через такий інструмент, як депозитарні розписки, на цьому ринку обертаються акції іноземних (США) компаній (у загальній кількості таких близько двох тисяч). Тобто, відкривши рахунок у брокера в США, ви автоматично відкриваєте собі доступ не тільки до акцій Apple, Citigroup або The Bank of America Merrill Lynch, але й до акцій китайських China Life або Chine Telecom. Також вам стають доступними ще як мінімум тисячі «смачних» компаній з ЄС, Мексики, Канади, Австралії і навіть Японії. Привабливість цього ринку ще і в тому, що всі іноземні компанії, які прийшли на біржовий фондовий ринок США, зобов'язані подавати звітність за стандартизованою формою перед Комісією з цінних паперів і ринків США (SEC). Тобто, коли у вас виникне необхідність аналізувати емітентів, ви побачите, що інформація у них є стандартизованою і зручною для аналізу.
- Брокери у США, як правило, автоматично поширюють захист на всіх своїх клієнтів від Securities Investor Protection Corporation (SIPC). На випадок банкрутства брокера SIPC дає гарантії повернення коштів клієнтам такого брокера. Якщо не вдаватися в деталі, то SIPC на фондовому ринку США виконує приблизно ті ж функції, що ФГВФО для українських вкладників. Сама участь брокера в схемах гарантій SIPC дисциплінує такого брокера.
- У американських брокерів є широкий спектр пропозицій інвесторам – від занадто спекулятивних схем інвестування через відкриття доступу до маржинальних угод (або придбання частини акцій у кредит) до мегаконсервативних інвестицій у фондові індекси та продажу інвесторам акцій інвестиційних фондів.
І невеличка ремарка для розуміння «картини світу». Зрештою, потрапити на фондовий ринок США ви можете і через брокера в Люксембурзі, Швейцарії та Великобританії. Швидше за все, у цього брокера навіть може бути дочірня структура з ліцензією в США і членством в SIPC. Проте в такому випадку слід усвідомлювати, що договір підписувати належить з компанією, на яку гарантії SIPC (як і передова практика регулювання SEC) не поширюється.
Безкоштовний сир для чайників
Коли мене питають, скільки можна заробити на глобальному фондовому ринку США, то я завжди кажу, що на це питання немає однозначної відповіді, і людям, які його ставлять, потрібно чітко зрозуміти, що можна не тільки заробити, але і втратити.
В якості прикладу можу навести дані станом на 30 квітня цього року, з яких випливає, що за рік, інвестуючи в будь-який з 5 основних фондових індексів США, можна було заробити не менше 13,26%, а максимум – 22,01%.
Дані про зміну основних фондових індексів США станом на 30 квітня 2019 рік
Однак, інвестуючи в індекси, слід пам'ятати, що ринок не завжди зростає, а деякі індекси мають галузеву специфіку. Якщо DJIA – це в основному індустріальна Америка, то NASDAQ – це сектор високих технологій, а S&P 500 – це взагалі збірна солянка. Ступінь зростання індексів не має гарантій, а періодичні кризи на ринку можуть приводити до їхнього обвального зниження. З іншого боку, піти у збитки в довгостроковому періоді з інвестиціями в індекси малоймовірно.
Але потрібно враховувати, що ринкова ціна акцій формується під впливом попиту і пропозиції, а дивіденди з акцій (якщо вони не привілейовані) не гарантуються, як і їх прибутковість. Тож, якщо ви з України, де за рахунками до запитання в національній валюті платять до 15% річних (буває і таке), а за облігаціями уряду – від 16 до 20% річних (або до 6,5% у доларах США), то варто кілька разів подумати, а чи так вже й потрібно пробувати свої сили на глобальному ринку акцій, де доходи не гарантовані. Думаю, для кожного з нас буде своя відповідь на це питання.