Заява міністра фінансів України Сергія Марченка про те, що 40-річним не варто розраховувати на державну пенсію, викликала бурхливу реакцію. І така реакція зрозуміла. Відповідно до опитувань CASE Україна, 68,5% співвітчизників вважають, що на схилі літ їх повинна забезпечувати держава. Публічне визнання головним фінансистом країни того факту, що пенсій не буде (хто ж краще може знати стан справ), зумовило «розрив мозку» наших громадян.
На міністра вилився вал людського гніву. Хоча, насправді, українці повинні подякувати Марченку за чесність та неабияку сміливість у визнанні неприємної реальності. Демографічні тенденції незмінні вже кілька десятиліть поспіль. Економічного прориву на горизонті не видно. А це означає, що кожна наступна когорта українських пенсіонерів буде знову і знову розчарована тим, що їхні сподівання на гідну старість не виправдалися.
Людська свідомість зрадливо шукає прості рішення для складних питань. І політики радо на цьому спекулюють. Проте жодна з популярних ідей – скасувати елітні пенсії, «розкуркулити» олігархів тощо – не дадуть бажаного стабільного рівня доходів літнім українцям. Пенсіонерів дуже багато (понад 11 млн осіб), а економіка країни занадто слабка.
Ситуація погіршується тим, що економіка недорозвинена і не тільки через значний податковий тиск. І саме утримання пенсіонерів є серед ключових причин, чому цей тиск на економіку не можна послабити. Пенсії — це найбільша стаття видатків розширеного бюджету. Це четверта частина всіх витрат (24% видатків розширеного бюджету у 2020 році, що включає зведений бюджет та позабюджетні фонди).
Традиційно офіційна позиція уряду полягала у тому, що поточну солідарну систему (коли молоде покоління годує літніх людей) можна виправити легалізацією зарплат, а тіньова зайнятість – це чи не основна причина, чому Пенсійний фонд хронічно дефіцитний. Проте тіньова зайнятість це лише 3,5 млн осіб із 28 млн українців віку 15-64 років. Це немало, однак левова частка цих робочих місць просто зникне, коли до них дотягнеться податкова. І те, що тіньова зайнятість уже багато років тримає свої позиції, теж багато говорить — і про її природу, і про спроможність уряду боротися з цим явищем.
Накопичувальна пенсійна система, яку пропонують, має багато нюансів. І люди, які пройшли через кілька девальваційних шоків та період галопуючої інфляції, зі зрозумілих причин дуже насторожено ставляться до пропонованих новацій. Проте наші розрахунки показують, що жодна девальвація та інфляція не руйнують так пенсійні заощадження як державна солідарна пенсійна система. Це правда, що в сучасних дуже нестабільних умовах важко зберегти та примножити чесно зароблені кошти. Проте інвестиції у солідарну пенсійну систему гарантовано втрачають значну частину своєї вартості.
Розрахунки показують, що ситуація з кожним роком погіршуватиметься. І один із потенційних сценаріїв говорить про те, що через 20-30 років лише 40% літніх людей матимуть право на державну пенсію. В умовах, коли найактивніша група виборців не матиме державних пенсій, — зміни неминучі.
Віра у краще – це, безумовно, хороша риса. Проте у державних фінансах потрібна холодна голова та точний розрахунок. Жоден політик високого рівня не робитиме гучних та болісних (насамперед для себе) заяв, якщо на те немає причин. Міністр фінансів Сергій Марченко дав нашим співгромадянам дуже цінну інформацію для роздумів. Хто має вуха, той почує! Потім не кажіть, що вас не попереджали!
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
