За результатами дослідження СУП і Ukrainian Marketing Group, індекс підприємництва в Україні більш ніж удвічі менший за світовий показник (27 проти 51).
Це підтверджує факт, що українському суспільству необхідно не тільки створювати робочі місця, а й всіляко сприяти людям, які хочуть будувати свій бізнес в Україні.
За часів кризи зазвичай народжуються не тільки сильні історії успіху, а й розвивається нова культура підприємництва.
Проаналізувавши свою діяльність як підприємця, мені вдалося сформулювати її принципи та підприємницьку візію. Так у мене з'явилася концепція «неопідприємця».
Неопідприємець будує необірюзові організації, сповідує усвідомленість у корпоративній культурі, розділяє принципи women empowerment та сталого розвитку, займається благодійністю.
Необірюзові організації та відкрита талант-економіка
Початком бірюзових організацій стала теорія спіральної динаміки, розробленої Грейвзом у 1960 роках, яку в 2014 році адаптував для компаній Фредерік Лалу.
Бірюзові організації — це успішні компанії, в яких замість менеджерів — коучинг і самоврядування, замість KPI — цілі та цінності.
Будувати в Україні бірюзові організації дуже складно, особливо в такому консервативному секторі, як банківська справа. До бірюзової організації потрібно ідейно та ідеологічно дорости.
Але коли весь світ в один момент перейшов у формат «домашнього» офісу, ми всі, самі того, можливо, не підозрюючи, стали на шлях бірюзових організацій.
За такого формату дуже складно побудувати вертикальне підпорядкування, тому горизонтальні зв'язки стали реально корисними ліками для компаній під час пандемії.
Будучи адептом «бірюзовості», я для себе відкрила, що в своєму бізнесі використовую дещо змінену модель, яку ми про себе назвали необірюзовою.
Як і в бірюзових компаніях, підприємцям, які хочуть стати нео, потрібно сприймати співробітника людиною, а не гвинтиком на робочому місці. Це призводить до більш ефективної та зваженої роботи.
У неокоманді, за правильно побудованого графіка та віддаленої роботи, співробітник видаватиме кращий результат, ніж за жорсткого режиму. Це особливо актуально в епоху COVID-19.
У нашому банку ми намагаємося йти «бірюзовим шляхом» уже деякий час, прийнявши та втіливши принцип проєктної роботи невеликими крос-функціональними командами, а не строго вертикальними функціями.
При цьому відповідальність у командах несуть саме ті, хто виконує роботу, а не якийсь «начальник» або «керівник».
Зараз ми підійшли до формулювання та впровадження «бірюзових» принципів у корпоративну культуру всієї екосистеми.
Ми почали зі створення материнського бренду, де найважливішим для нас є створення її місії або еволюційної мети, визначення ролей компаній усередині неї та створення внутрішньої синергії як між бізнесами, так і між співробітниками різних підрозділів, а також розробка і впровадження цінностей і змін в корпоративну культуру.
У своїй діяльності ми приділяємо велику увагу людям, які у нас працюють, і створюємо для них умови, в яких вони можуть самоорганізовуватися, розвиватися і відчувати себе вільними.
Ми концентруємося на побудові колективу особистостей, які володіють розвиненим почуттям команди в творчій та дисциплінованій культурі зі свободою дій і великим почуттям відповідальності.
З цього випливає нова віха розвитку компаній з відкритою талант-економікою. Те, що ще кілька років тому нам здавалося далеким, сьогодні вже щосили практикується компаніями по всьому світу.
Але, застосовуючи принципи економіки фрілансерів, ми повинні ще навчитися вирішувати проблему її асиметричності в питаннях захисту прав персоналу, який формально не належить до штату організацій.
Корпоративну культуру можливо радикально змінити, найнявши на ключові посади людей з необхідними цінностями та досвідом роботи в організаціях із бажаною корпоративною культурою.
Тому ми вважаємо за краще витратити більше часу на пошук людини, провести довгу вервечку співбесід, але бути впевненими в своєму виборі, ніж найняти швидко, але не «свого».
Сталий розвиток
Українським компаніям через відсутність досвіду впровадження програм сталого розвитку кожного разу доводиться експериментувати, методом спроб і помилок шукати свій власний шлях.
Але кожен неопідприємець уже зараз повинен усвідомити, що у своїй сьогоднішній діяльності він повинен бути націленим не тільки на поліпшення добробуту і розвиток планети, але пам'ятати і про інтереси майбутніх поколінь.
В Україні у частині сталого розвитку навчилися реалізовувати класні проєкти в напрямі еко.
У багатьох технологічних компаній є ініціативи, свого роду інкубатори, які стимулюють співробітників розробляти власні програми. У Microsoft така ініціатива називається Garage, в Google – Appsperiments.
Подібного роду «інкубатор» є і у MacPaw, на якому вони запустили мобільний додаток під назвою «Сортуй!», який навчить сортувати сміття правильно.
З його допомогою можна швидко визначити тип сировини, знайти найближчу станцію сортування сміття на карті та побудувати до неї найоптимальніший маршрут.
Благодійність
Коли ми відкривали першу онлайн-біржу благодійності «Добродій», нам говорили, що її концепція нежиттєздатна.
Мовляв, не можна, навіть якщо це благодійний проєкт, обирати нашу концепцію діяльності: ЗП, оренду офісів, інші статті витрат покривати за рахунок своїх коштів, а пожертвування в 100% обсязі відправляти на благодійні проєкти.
Але я чітко переконана, що основний принцип діяльності неопідприємця полягає в тому, щоб знаходити можливість допомагати, навіть якщо це зменшує твій дохід.
Women empowerment
Як показало дослідження Forbes, з 1970 років минулого століття кількість жінок-підприємців зросла більш ніж на 3000%.
Однак, незважаючи на зростання жіночого підприємництва, проблема нерівності, як і раніше, на поверхні.
Мені здається, це пов'язано з тим, що у наших головах сидить величезна кількість шкідливих установок: гіпервідповідальність, невпевненість у собі, відсутність амбіцій.
Коли я була дитиною, часто чула від бабусі: «Ух, яка ти командувачка амбітна!»
І це звучало як докір. Із моїм братом говорили зовсім інакше. Йому говорили: «Вперед! Який ти молодець!»
А мене зупиняли. Я відчувала, що недобре бути амбітною, висовуватися, брати на себе відповідальність. А тим більше хвалити себе за перемоги і привласнювати собі свої власні досягнення. Вся система виховання дівчинки у той час показувала, що це неетично.
Крім того, в Україні є проблема з women empowerment. Справа не у відсутності прикладів. Часто успішні жінки не хочуть бути публічними, ставлячи в пріоритет інші справи.
Тоді як талановиті й розумні сучасні дівчата мають потребу у спілкуванні та запозиченні досвіду тих, хто вже досяг успіху. Їм потрібні українські Сьюзен Воджіцкі, Шеріл Сендберг і навіть Елізабет Голмс.
Все буде НЕО
Сьогоднішні підприємці – швидкі, зухвалі та голодні. Інтеграція принципів неопідприємців допоможе їм вибудовувати системні компанії, що демонструють стійкі результати.
Завдяки компонуванню перерахованих вище факторів ми зможемо збільшити кількість перевірених новаторів та ідейних натхненників, які зможуть зробити нашу країну швидшою, сильнішою і кращою.
Мені хотілося б вірити, що все більше українських підприємців ставатимуть нео, і, звичайно ж, об'єднуватимуться у ком'юніті для взаємодопомоги та кооперації.
Об'єднуючи наші сили, обмінюючись досвідом і знаннями, ми зможемо не тільки посилити наші бізнеси й себе, а й домогтися створення комфортних умов для ведення бізнесу в нашій країні.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
