Російська збройна агресія завдає колосальної шкоди українському довкіллю. Екологічні збитки, спричинені воєнними діями, оцінюються в понад €72,9 млрд. Безумовно, це екологічна катастрофа. Проте водночас це виклик – як для українців, так і для всієї міжнародної спільноти. Адже від засад відновлення та відбудови, які закладаються вже сьогодні, залежить майбутній розвиток України як частини цивілізованого світу. У цій колонці хочу поміркувати, чому влада, громадськість, благодійні організації та міжнародні партнери мають об'єднати зусилля заради того, щоб процеси реконструкції відбувалися за принципами сталості та екологічності.
Ціна війни – зависока
Через воєнні дії складно відстежувати зміни в навколишньому середовищі та вчасно на них реагувати, проте все ж можна підбити деякі підсумки – на жаль, дуже невтішні. З одного боку, війна призвела до зниження викидів парникових газів через скорочення промислового виробництва та руйнування енергетичних об’єктів. Натомість з’явилися нові забруднення, пов’язані з військовими операціями. Їхній масштаб безпрецедентний: за даними організації Initiative on GHG Accounting of War, наприкінці третього року повномасштабної війни викиди, пов’язані з війною, перевищили 230 млн тонн CO2-еквіваленту.
Без контексту складно зрозуміти масштаби, проте уявіть, що це – сукупні річні викиди Австрії, Угорщини, Чехії та Словаччини. Або ж викиди 120 мільйонів автомобілів, які працюють на викопному паливі. Серед головних причин таких високих показників – власне бойові дії (36%), реконструкція зруйнованих об'єктів (27%), а також пожежі (21%). На двох останніх пунктах хочу зупинитися окремо.
Знищення природного потенціалу
Спочатку – про пожежі. Попри те, що ліси займають лише п’яту частину території України, за їхньою площею ми посідаємо одне з перших місць у Європі. У нещодавно опублікованому дослідженні Об'єднаного дослідницького центру Європейської комісії (JRC) йдеться про те, що від війни постраждали приблизно 1,7 млн га українських лісів, що становить близько 15% загального лісового покриву країни. Причому у 2024 році в Україні виникли рекордні лісові пожежі: через поєднання таких факторів, як війна та посушливий клімат, загалом згоріло 965 тис. га лісів. Це більше ніж удвічі перевищує аналогічні показники в усьому ЄС за той самий період.
Окрім шкоди для здоров'я населення та знищення біорізноманіття, пожежі є однією з основних причин ерозії ґрунту. Згадаємо про додаткові наслідки війни, які роблять ґрунт непридатним для використання – зокрема це забруднення свинцем, ртуттю та миш'яком. Враховуючи, що сільське господарство є одним із найпотужніших секторів української економіки (на нього припадає 11% ВВП та 60% експорту), отримуємо дуже невтішну картину. Це – додатковий стимул робити все, що в наших силах, щоб максимально зберегти природу для наступних поколінь.
Дилема відбудови
Тепер про відновлення житла, громадських будівель та інфраструктури – напрям, безпосередньо пов'язаний з діяльністю нашого благодійного фонду. І тут виникає певна дилема. Адже відбудова – це без перебільшення запорука виживання та подальшого розвитку України, проте водночас вона спричиняє суттєве забруднення. Зокрема бетон є основним джерелом викидів вуглекислого газу, який становить значну частину вуглецевого сліду будівельної галузі. Причому йдеться не лише про CO2: до прикладу, приблизно до 2010 року в будівництві на території України широко використовувалася така шкідлива сполука, як азбест.
Тому неодмінною передумовою будь-якої відбудови є утилізація будівельного сміття та уламків, кількість яких вимірюється десятками мільйонів тонн. Їх потрібно грамотно обробляти та переробляти, щоб мінімізувати шкоду для людей та довкілля. І я радію, коли дізнаюся про організації на кшталт ReThink, яка просуває в Україні принципи кругової економіки та відбудови, спрямовані на розвиток екологічно стійких міст та громад. ReThink виступає місцевим координатором проєкту S3RoU, місія якого – переробляти відходи зі зруйнованих і непридатних для експлуатації будівель на нові, енергоефективні матеріали.
Відновлюємо відповідально
Я завжди наголошую, що благодійним фондам (особливо тим, що фокусуються на відновленні) варто дивитися в майбутнє. Що я маю на увазі? Безперечно, сотні тисяч людей залишаються без даху над головою, і ситуація надзвичайно складна. Проте водночас цей виклик можна використати як шанс для відновлення України на засадах зеленого будівництва. Зі свого боку ми завжди проводимо всі роботи з застосуванням екологічно чистих сертифікованих будівельних матеріалів. Це – обов’язкова умова.
Серед проєктів Solidarity – зведення екологічних каркасних будинків для мешканців постраждалих від ворожих обстрілів громад, зокрема на Київщині та Чернігівщині. Під час створення помешкань використовуються безпечні для природи матеріали, такі як деревина і вата. Не менш важливо й те, що ці будинки – українського виробництва. Таким чином ми не лише підтримуємо український бізнес, а й мінімізуємо вуглецевий слід від транспортування.
Також ми співпрацюємо з українськими та голландськими партнерами, які використовують для будівництва солому. Цей екологічно чистий матеріал пресується й формується у панелі, з яких зводиться житло. Ми не вигадуємо нічого нового, адже така технологія давно відома і є традиційною для українських хат. Єдина відмінність полягає в тому, що зараз будівництво стало сучаснішим, зручнішим та швидшим. Проте ці будинки так само, як і колись, енергоощадні та високоізоляційні: взимку в них тепліше, а влітку – прохолодніше. Тож у наших планах – розвиток екологічного будівництва та відбудови із залученням як локального досвіду, що формувався протягом століть, так і найкращих світових практик та інноваційних технологій.
Україна платить надзвичайно високу ціну за своє право на свободу і майбутнє. Проте саме зараз ми маємо шанс сформувати це майбутнє максимально грамотно. Зокрема, завдяки підходам до відбудови, які здатні перетворити українську державу на приклад сталого зростання та відповідального ставлення до природи. Дотримуючись принципу Build Back Better – відбудовувати краще, ніж було – ми можемо говорити про нову реальність. Ту, в якій захист довкілля, енергоефективність і турбота про наступні покоління будуть не окремими поодинокими проєктами, а фундаментом національної стратегії відновлення та багаторічного розвитку.
