Німецькі ЗМІ повідомляють про позитивні відгуки МВФ щодо успіхів Володимира Зеленського на посаді президента; про умови, необхідні для отримання кредиту в рамках програми допомоги; а також про результати нормандської зустрічі в Парижі.
На тлі цього вони відзначають прогрес у переговорах про транзит газу через Україну й інтерес німецьких підприємств у використанні всіх можливих шляхів для транзиту газу в Європу.
Газета Handelsblatt цитує голову МВФ Крісталіну Георгієву, яка на минулих вихідних заявила про досягнення домовленості щодо надання Україні кредиту в $5,5 млрд у рамках трирічної програми. Вона також схвально відгукнулася про досягнення Володимира Зеленського у сфері економічної політики та реформ за останні місяці. За словами голови МВФ, успіх України залежить від зміцнення статусу правової держави та успіху боротьби з корупцією та кумівством.
Газета Zeit, висвітлюючи програму допомоги МВФ Україні, звертає увагу на слова пані Георгієвої про те, що дану програму ще повинні схвалити адміністративний комітет і країни-учасниці Міжнародного валютного фонду.
Крім цього, надання кредиту залежатиме від проведення Україною низки заходів, зокрема щодо зміцнення незалежності органів правосуддя та боротьби з корупцією.
В іншій статті Handelsblatt повідомляється, що, за словами представника датського посольства, затримка з ухваленням позитивного рішення щодо будівництва «Північного Потоку – 2» в районі данського острова Борнгольм не мала політичних мотивів, а була обумовлена лише перевірками на відповідність стандартам у сфері захисту навколишнього середовища та чинним міжнародним зобов'язанням.
За словами автора статті, у «грі з перетягування каната» США все ще не втрачає надію на активування в останню секунду «стоп-крана» у вигляді санкцій, у той час як уряд Німеччини під натиском німецької економіки надає реалізаторам проєкту всіляку підтримку.
Надання кредиту МВФ залежатиме від проведення Україною низки заходів, зокрема щодо зміцнення незалежності органів правосуддя та боротьби з корупцією.
Згідно з опублікованим німецько-російською зовнішньоторговельною палатою індексом ділового клімату, 72% німецьких підприємств, що працюють в Росії, зацікавлені в довгостроковому використанні як «Північного потоку – 2», так і транзитної труби через Україну. Однак останнє залежить від домовленості про продовження договору транзиту між Україною і Росією, що було одним із пунктів переговорів на саміті в Парижі.
За словами одного з редакторів газети Sueddeusche, на саміті в Парижі питання про продовження транзитного договору між Росією і Україною все-таки зрушили з мертвої точки. На рівні радників за результатами саміту сторони почали вести діалог про обсяги та інші деталі нового договору.
Торкаючись основної теми саміту, автор пояснює ідею «Формули Штайнмайера», що передбачає надання для самопроголошених Луганської та Донецької «народних республік» особливого статусу, який, однак, повинен бути введений в дію тільки після того, як на окупованих територіях пройдуть чесні та вільні вибори.
Крім того, згідно з домовленістю, повинно відбутися відведення всіх збройних формувань — завуальоване формулювання, що припускає нерегулярні підрозділи російської армії на Сході України.
Хоча Володимир Зеленський і погодився з «формулою Штайнмайера», він все ж таки наполягає на першочерговості виведення збройних формувань перед проведенням виборів, з чим Путін погоджуватися навідріз відмовляється, явно бажаючи зберегти свій вплив на регіон.
А це означає, що, виходячи з сьогоднішніх домовленостей, російські підрозділи не відступлять, 35 тисяч озброєних Росією бойовиків не будуть роззброєні, а контроль над кордоном не перейде до України. Принаймні цього не станеться до запланованих наступного року регіональних виборів в Україні.
Війна на сході України — «кістка в горлі» для Європи, яка бажає нормалізувати відносини з Росією після довгих років конфліктів і розбіжностей, щоб знову мати можливість необмежено вести бізнес. Про це пише газета Frankfurter Allgemeine. Економічні кола Німеччини прагнуть зближення з Росією, вимагаючи скасування санкцій, на що не готова політична еліта Європи.
Однак і на цьому фронті спостерігається послаблення. Так, французький президент Еммануель Макрон, що має вагу в європейському політикумі, шукає зближення з Росією. Йому не можна ставити це в провину, адже було б халатністю не скористатися поривом нового українського президента до досягнення домовленості.
Проте автор матеріалу переконаний, що, виходячи з досвіду проведення попередніх самітів і наслідків таких домовленостей, швидкого вирішення проблеми шукати не варто. Путін не буде поспішати з вирішенням конфлікту, який він сам почав і досі підтримує з урахуванням слабо відчутних витрат. Незважаючи на існування санкцій та інших наслідків дій офіційної Москви, збитки для України незрівнянно більші, тому Україні насамперед потрібно щось від Росії, а не навпаки, що дає останній перевагу в переговорному процесі.
Війна на сході України — «кістка в горлі» для Європи, яка бажає нормалізувати відносини з Росією після довгих років конфліктів і розбіжностей, щоб знову мати можливість необмежено вести бізнес.
Підписаний у Парижі документ не передбачає виведення російських військ з України. Тому Путін не відчуває себе зобов'язаним щось робити. У цьому сенсі, поки Україна буде робити кроки та виконувати умови Мінських домовленостей, спливатиме час, і Росія буде чути все менше і менше докорів з боку Європи.
Час буде грати на стороні Путіна, адже чим довше він не буде чути докорів, тим частіше буде виникати питання про скасування санкцій. Адже як ще Кремль повинен оцінювати бажання Макрона налагодити відносини з Росією, попри втручання російських хакерів у передвиборчий процес Франції два роки тому?
Або те, що Ангела Меркель применшує значення того факту, що генеральний прокурор ФРН бачить в недавньому вбивстві в Берліні «руку Москви». І це тільки два приклади. У всьому цьому Росія бачить непослідовність, яка служить тільки на руку Володимиру Путіну. А конструктивність у вирішенні актуального конфлікту з Росією залежить тільки від недвозначної реакції Європи на агресивні дії з боку Москви.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора