2021 рік приніс нам інфляційну кризу. Ціни зростають у всьому світі, зокрема в Україні. Найбільший удар 2021-го прийшов із боку цін на енергоносії. Але в новому 2022 році точка напруги зміститься: тепер це будуть харчі.
Їжа вже дорожчає. Наприклад, окремі частини улюбленого ЗМІ борщового набору на кінець року зросли в ціні на 30 — 50%. Люди помічають і — очікувано — хвилюються. Щоб переконатися в цьому, не треба навіть проводити соціологічних опитувань. Достатньо просто уважно послухати розмови в черзі будь-якого супермаркету. Але все це лише початок подорожчання продуктів харчування, з яким ми житимемо цього року.
Чому харчовики не можуть купити дешевий газ, обіцяний урядом
Що ж відбувається?
Мінеральні добрива (80% собівартості яких становить природний газ), пальне для машин і комбайнів, навіть перероблення на заводах — усі ці статті витрат у виробництві продовольчих товарів безпосередньо залежать від цін на енергоносії. Тих самих, які весь минулий рік били рекорди.
Отже, завдяки, зокрема, й діям нашого північного сусіда, ціни на газ у Європі наприкінці грудня перевищили $2 тис. за 1 тис. куб. метрів — абсолютний рекорд за всю історію біржових торгів. Ціни на нафту найвищі за останні 5 років — $75-80 за барель. Ціни на вугілля небачені за останнє десятиріччя: у жовтні на американських біржах вони встановили рекорд майже у $270 за тону.
Цілком очікувано, така цінова вакханалія на ринку енергоносіїв тепер перекидається на ринок харчів. Виробники закладають у ціну дорогі добрива та паливо. Деякі взагалі змушені зупинятися: наприклад, велика кількість вітчизняних теплиць, де вирощуються овочі для прилавків наших магазинів, наразі простоюють через надто дорогий газ. Уже навесні ми побачимо наслідки: харчів буде вироблено менше і коштуватимуть вони дорожче.
Люди відчувають зростання цін на їжу навіть болючіше, ніж тарифи. Понад 40% витрат середньої української сім’ї — це саме харчі. У бідних верствах населення ця цифра може досягати 60% і більше. Негативні соціальні наслідки подорожчання їжі очевидні, і з ними треба боротися.
На щастя, ми маємо для цього ефективні інструменти, які вже застосовуються в розвинених країнах. І які конче потрібно застосувати нам у цьому році.
Насамперед це зниження податків на їжу. Конкретно — ставки ПДВ на продукти харчування. Нагадаю, ПДВ — це податок у розмірі 20% від ціни, який ми сплачуємо, купуючи всі продукти. Ставку ПДВ можна тимчасово, на один рік, встановити на рівні 0% на основні харчі українців. Оскільки ПДВ завжди закладається в ціну, це різко знизить ціни на такі продукти.
Наприклад, якщо наразі кілограм гречки коштує 50 гривень, то з ПДВ 0% він коштуватиме менше 42 гривень. Тобто зростання цін можна нівелювати тимчасовим зменшенням ПДВ. І таким чином полегшити життя людей в умовах інфляційної кризи та зняти соціальну напругу.
Цей інструмент уже використовують наші сусіди. Про намір застосувати ставку ПДВ 0% з 1 лютого на продукти харчування вже оголосила Польща, яка наразі чекає погодження з боку ЄС. У податковому законодавстві ЄС узагалі прямо передбачена можливість встановлювати знижені ставки ПДВ на соціально важливі товари. І європейські країни активно цю можливість використовують.
Звичайно, зниження ПДВ на харчі коштуватиме грошей із бюджету. Але слід пам’ятати, що бюджет — це інструмент для вирішення проблем людей. А нашою проблемою цього року буде саме зростання цін на продукти харчування.
Зростання цін, яке б’є по найбідніших. Дорога їжа — це удар по пенсіонерах, безробітних, багатодітних сім’ях та інших вразливих групах. По тих, у кого їжа — це основна складова щомісячних витрат.
Для цільової підтримки найбідніших також уже розроблено інструмент, який легко можна застосувати в наших умовах. Американська держава ще під час Великої Депресії 1930-х років почала видавати бідним так звані food stamps — спеціальні чеки на певну суму грошей, які можна витрачати винятково на їжу. Розмови про аналогічну систему в Україні точаться серед фахівців уже давно, і 2022 рік — ідеальний час, щоб перейти нарешті від розмов до справ.
А надто з огляду на те, що наразі ми як ніколи добре підготовлені до цього технічно. По суті, аналог системи продуктових чеків — це «єПідтримка», віртуальні 1 тис. гривень від держави, які надаються через застосунок «Дія». Ці гроші можуть бути використані лише на певні цільові товари та послуги: подорожі, книги, візити до музеїв тощо. Надаються гроші «єПідтримки» обмеженій категорії людей — тільки вакцинованим.
Аналогічно можна реалізувати й програму продуктових чеків. Працювати це має так: держава надає певну суму віртуальних грошей через застосунок «Дія» або (для тих, хто не має застосунку) у вигляді умовних чеків, які бізнес, отримавши від покупців, може потім обміняти на гроші від держави. Ці віртуальні гроші можна витратити лише на харчі. Надавати гроші треба лише людям із рівнем доходів нижче певного порогу. І завдяки цьому інструменту держава напряму підтримає тих найбідніших, хто особливо постраждає від подорожчання їжі.
Два інструменти: зниження ставки ПДВ на основні харчі та запуск програми продуктових чеків для бідних. Використовуючи їх, держава дуже полегшить життя людей під час інфляційної кризи. А саме для того, аби робити життя людей кращим, держава кінець кінцем і існує.
Текст опубліковано за згодою автора.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
