Збитки, руйнування, конфлікти: що буде запропоновано на перших аукціонах великої приватизації

Президент Володимир Зеленський 20 червня підписав закон про поновлення великої приватизації. Цей процес розпочався у 2018 році, але його двічі зупиняли. Вперше – через пандемію коронавірусу, вдруге – через початок повномасштабної війни з Росією. Згідно з проєктом закону про держбюджет-2024, від приватизації планують отримати 4 млрд грн порівняно з 6 млрд 2023 року.

Читайте також:

Кабмін зробив ще один важливий крок для запуску великої приватизації

У системі «Прозорро. Продажі» вже опублікували список 15 об'єктів великої приватизації. Це означає, що незабаром вони з'являться на торгових майданчиках і будуть оголошені аукціони. представляє ці об'єкти.

Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

Компанія закуповує сільськогосподарську техніку за повну вартість та передає її у фінансовий лізинг аграріям. Серйозні труднощі для неї почалися у 2017 році, коли Кабмін запровадив механізми відшкодування сільгоспвиробникам 20%, а у 2018-му – 25% вартості техніки українського виробництва. В результаті відбулося зменшення звернень за послугами лізингу. Крім того, приватні лізингові компанії отримали доступ до дешевих міжнародних кредитів, що дало можливість зробити привабливіші умови для клієнтів. Частина потенційних лізингоодержувачів почала сумніватися у подальшій діяльності «Украгролізингу» після включення компанії в січні 2019 року до переліку об'єктів великої приватизації.

Читайте також:

Прозорро.Продажі готова до аукціонів з великої приватизації

У 2017 році вона придбала 246 одиниць техніки на 150,8 млн грн. Було укладено 189 лізингових угод та передано лізингоодержувачам 210 одиниць техніки загальною вартістю 107,5 млн грн.

Чисті активи компанії на кінець 2021 року становили 422 млн грн.

«Індар»

Єдиний в Україні виробник інсулінів тваринного походження почав працювати у червні 1999 року. Нині це підприємство з повним технологічним циклом виробництва генноінженерних інсулінів – від субстанції до готових лікарських форм.

Чистий дохід від реалізації продукції у 2021 році – 753 млн грн, чистий прибуток – 0,7 млн грн.

Крім держави, співвласником компанії є кіпрська компанія, бенефіціаром якої є Давид Бежуашвілі.

«Завод алюмінієвої фольги»

Історія підприємства почалася у 1995 році, коли «Запорізький алюмінієвий комбінат», що тоді перебував у власності держави, залучив під держгарантії кредит $76,5 млн на будівництво заводу алюмінієвої фольги для пакування харчових продуктів. Проте завод не увійшов до статутного капіталу під час приватизації комбінату і залишився у державній власності. Він не працює на повну потужність – вартість незавершеного будівництва у балансі підприємства становить 373 млн грн.

Збитки у 2022 році – 245 тис. грн.

Запорізький титано-магнієвий комбінат

ТОВ «ЗТМК» створили рішенням Кабміну у 2012 році для залучення інвестицій у підприємство. У грудні того ж року компанія Tolexis Trading Ltd, яка входить до Group DF Дмитра Фірташа, перемогла в конкурсі з відбору недержавних учасників ТОВ. Наприкінці 2013 року процес створення компанії завершився. Проте майже відразу робота підприємства була утруднена конфліктами та судовими розглядами. Суть їх у тому, що держава хотіла виключити Фірташа з учасників ТОВ, а він хотів контролювати його через призначення лояльного собі менеджменту.

На сьогоднішній день у держреєстрі зазначено, що 49% частки у ТОВ «ЗМТК» належать компанії, бенефіціаром якої є Фірташ.

Підприємство є єдиним в Україні виробником губчастого (металевого) титану. Частина його використовується як сировина для злитків і слябів з титану і титанових сплавів, а частина реалізується споживачам як товарна продукція.

«Оріана»

У травні 2023 року повідомлялося, що у Калуші Івано-Франківської області після 18 років простою АТ «Оріана» планує відновити виробництво калійних добрив. Фонд держмайна разом із новим керівництвом підприємства та місцевою владою мав підготувати дорожню карту поновлення роботи компанії. Але цього не сталося, актив намагатимуться продати.

У 1990-х роках «Оріана» була лідером української хімічної промисловості. Вона виробляла поліетилен та інші хімічні матеріали, у її структурі також був завод із виробництва калійних добрив.

2000 року на базі «Оріани» створили компанію «Лукор», куди передали активи підприємства. Партнером став «Лукойл-Нафтохім» — компанія, підконтрольна росіянину Вагіту Алекперову. Одним із зобов'язань було погашення кредиту «Оріани». Однак «Лукойл» не погасив кредит, а згодом передав активи «Лукора» у нову юрособу – «Карпатнафтохім», після чого держава втратила контроль над підприємством. Після початку повномасштабного російського вторгнення «Карпатнафтохім» припинив роботу.

За своїм основним профілем підприємство не працює вже давно. Сьогодні єдиним джерелом доходів є здавання в оренду нежитлових приміщень, обладнання та автомобілів. Крім того, підприємство має великі борги.

За підсумками 2022 року дохід «Оріани» – 0, чистий збиток – 5,1 млрд грн, активи – 278 млн грн, зобов'язання – 6,9 млрд грн. Підприємство є стороною 294 виконавчих проваджень.

Одеський припортовий завод

Акціонерне товариство «Одеський припортовий завод» (ОПЗ) спеціалізується на виробництві аміаку, карбаміду, рідкого азоту, діоксиду вуглецю та рідкого кисню. Основною сировиною для підприємства є природний газ. Крім того, ОПЗ є оператором морської перевалки, до якої веде аміакопровід Тольятті – Одеса. Нині цей аміакопровід не працює через ризики безпеки.

ОПЗ намагаються приватизувати понад 14 років. Активно приватизаційний процес розпочався у період другого прем'єрства Юлії Тимошенко. Тоді його хотів купити Ігор Коломойський за $600 млн. Нові розмови про продаж ОПЗ розпочалися після перемоги Євромайдану, але його так і не продали. З 2017 року ОПЗ періодично йде у простій через неможливість платити за природний газ у повному обсязі. За даними НАБУ, ексглава Фонду держмайна Дмитро Сенніченко незаконно заробляв на постачанні газу на ОПЗ.

«Сумихімпром»

Підприємство «Сумихімпром» виробляє мінеральні добрива, коагулянти та добавки до цементу, кислоти, двоокис титану та інші види хімічної продукції. Воно має статус базового у хімічній галузі України з виробництва фосфорних мінеральних добрив. Близько 30 цехів підприємства розташовано на території 240 га.

За розрахунками ФДМУ стартова ціна пакету акцій може становити 1,37 млрд грн. Ця сума розрахована на основі балансової вартості активів підприємства за 2021 рік.

З 2010 року «Сумихімпром» фактично контролював Дмитро Фірташ. У нього у власності перебуває менше 1% акцій компанії, але йому вдалося призначити керівником підприємства «свою людину». Вже через рік підприємство перетворилося на неплатоспроможного боржника, накопичивши борги на 1,4 млрд грн, головним чином перед компаніями Фірташа. Ці кредитори ініціювали процедуру санації.

Плани санації розроблялися двічі: у 2014 та 2021 роках. Однак через те, що вони не відповідали вимогам законодавства і не містили дієвих заходів для відновлення платоспроможності підприємства, ФДМ відмовляв у їх узгодженні. За цей час борг підприємства зріс до 2,35 млрд грн.

Читайте також:

Як українці ставляться до приватизації та оцінюють економічну ситуацію в країні

У 2018 році було ухвалено новий закон «Про приватизацію державного та комунального майна». У ньому йдеться, що у разі ухвалення рішення про приватизацію припиняється справа про банкрутство.

ФДМ скористався цією можливістю і ухвалив рішення про приватизацію «Сумихімпрому». Припинити процедуру банкрутства має суд, але він все ще не зробив цього, оскільки юристи, які представляють кредиторів, користуючись процесуальними лазівками, протягом п'яти років блокують ухвалення рішення.

Поки процедуру банкрутства не буде закрито, ФДМ не оголосить приватизаційний аукціон із продажу «Сумихімпрому».

«Українські енергетичні машини»

До 2021 року це підприємство у Харкові називалося «Турбоатом». Воно спеціалізується на виробництві парових турбін для теплових та атомних електростанцій, гідравлічних турбін для гідроелектростанцій, газових турбін для теплових електростанцій. Здійснює повний цикл виробництва: проєктування, виготовлення, постачання, налагодження та фірмового обслуговування турбінного обладнання для всіх типів електростанцій.

Близько 14% акцій належить компаніям, афілійованим із групою «Енергетичний стандарт» Костянтина Григоришина, решта акцій належить міноритаріям, найбільшим з яких є Мегабанк.

«Електроважмаш»

За даними держреєстру, нинішній статус цього підприємства – «у стані припинення». У 2021 році Кабмін вирішив приєднати «Електроважмаш» до «Турбоатома». Таким чином, цей актив начебто має бути частиною «Українських енергетичних машин», які також виставляють на приватизацію.

Підприємство спеціалізується на розробці та випуску турбогенераторів, гідрогенераторів, великих електричних машин постійного струму, комплектного електроустаткування.

Дніпровський електровозобудівний завод

Основними продуктами заводу є магістральні електровози постійного та змінного струму, промислові електровози, рухомий трамвайний склад, товарні вагони, вагони-цистерни тощо. У період з 1997 по 2008 рік завод виробив 40 вантажних електровозів для «Укрзалізниці», у 2004-2008 році разом із Siemens поставив їй 18 пасажирських електровозів.

На сьогоднішній день завод займається виключно ремонтними роботами.

«Азовмаш»

До війни розташований у Маріуполі концерн «Азовмаш» був одним із найбільших машинобудівних підприємств України. Він спеціалізувався на випуску обладнання для гірничо-металургійного комплексу, цистерн-вагонів, портових кранів, котлів, паливозаправників тощо.

Другу половину пакету акцій концерну контролює System Capital Management Ріната Ахметова.

Вугільна компанія «Краснолиманська»

Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» знаходиться поблизу міста Родинське Покровського району Донецької області. До складу компанії входять шахта «Краснолиманська» та збагачувальна фабрика.

Як і у всіх держпідприємств вугільної галузі, фінансовий стан «Краснолиманської» тяжкий. На кінець 2020 року підприємство було здатне самостійно профінансувати лише 6,75% своїх активів. Чистий фінансовий результат у 2019 році – мінус 272 млн грн, у 2020-му – мінус 191 млн грн.

Головна причина цього, як стверджують розслідувачі у ЗМІ, – крадіжка та неефективне управління.

2014 року після втечі Януковича та початку війни на Донбасі «Краснолиманська» контролювалася батальйоном «Дніпро-1», до фінансування якого був причетний Ігор Коломойський. Пізніше шахта почала постачати вугілля для «Центренерго» за невигідною посередницькою схемою.

Об'єднана гірничо-хімічна компанія

Акціонерне товариство «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» (ОДГХК) створили у 2014 році. Компанія об'єднала потужності Вільногірського гірничо-металургійного комбінату у Дніпропетровській області та Іршанського гірничо-збагачувального комбінату у Житомирській області. Раніше ці комбінати орендували структури Фірташа та забезпечували потреби його «Кримського титану».

Компанія займається розробкою титано-цирконієвих родовищ та виробництвом рутилового, ільменітового та цирконового концентратів, а також наданням послуг зі збагачення концентратів.

Керівництво ОГХК систематично звинувачували у постачанні товару до РФ через «прокладки». З 2019 року ОГХК перебуває в управлінні ФДМ.

Раніше підприємство мало доходи до 600 млн грн на рік. Наразі фінансові результати не оприлюднять.

ОГХК 2021 року хотіли приватизувати тричі, але рішення переносилися. Екс-глава ФДМ Сенніченко звинувачував у цьому уряд, тому що, за його словами, він не міг «забезпечити гарантії захисту для іноземних інвесторів». За версією НАБУ, Сенніченко домігся призначення «лояльних керівників», які навмисне укладали невигідні для держкомпанії контракти з приватними фірмами на продаж сировини.

«Центренерго»

До складу компанії входять три теплові електростанції: Трипільська ТЕС у Київській області, Зміївська ТЕС у Харківській області та Вуглегірська ТЕС у Донецькій області (зараз перебуває в окупації). Сумарна встановлена потужність виробничих активів – 7665 МВт, що становить близько 14% загальної потужності електростанцій України.

Інші акції належать невеликим акціонерам, яких не менше 190.

«Центренерго» держава намагається приватизувати вже 10 років. Але заважає цьому те, що на підприємстві завжди хотіли нажитися люди, наближені до керівництва країни (за різних президентів). Згідно з повідомленнями у ЗМІ, через махінації із закупівлями вугілля та продажем електроенергії «своїм» компаніям за заниженими цінами, «Центренерго» накопичило великі борги. Неодноразово йшлося про можливу зупинку підприємства.