Завод «Арденз»
Керуючий партнер у «Броварському заводі котельного обладнання Арденз» і в Arma Motors Kyiv Роман Казанко наприкінці лютого написав у фейсбуці: «Три роки тому я опублікував креслення «їжаків», які ми швидко зробили, щоб зупиняти агресора. Які ми були наївні, і як сильно ми, українці, просунулися за три роки». Тому розмову з ним ми почали з питання «У чому була наша наївність і в чому ми сильніше просунулися?»
– Наївність полягала у вірі, що ми швидко виженемо загарбника, голими руками, «їжаками» та коктейлями Молотова. Що міжнародні домовленості та угоди мають діяти. Що усі хочуть незалежності України. Що світ – за справедливість. Що сильні країни – не боягузи.
Просунулися ж найсильніше в технологічності. Українці навчилися з «гімна і палок» робити дрони та ракети, міни, гранати та скиди. І здебільшого за власні кошти та кошти волонтерів. Цей стрибок міг бути в рази більшим, якби влада відразу зрозуміла, що війна йде з величезною армією і класичним шляхом її не побороти. Ми дуже буксуємо в кабінетах, документи завертають через не там поставлені коми, хороші продукти не можуть отримати сертифікації, «гімно» лобіюється, а військовим з ним воювати. Вирішення подібних проблем всім відоме – децентралізація та зворотний зв'язок безпосередньо від військових. Але так грошей собі в кишеню не заробиш.
За три роки як змінилося ваше ставлення до політики?
– Я завжди усвідомлено обходив політику, за цінностями та мисленням я людина не для неї. Як кажуть мої друзі, якщо підеш у політику, тебе посадять чи уб'ють. Як ви розумієте, обидва варіанти неприємні. Загалом поведінка політиків прогнозована та зрозуміла, але є речі, які під час війни вразили. Одна з них – це злісний цинізм. Я не розумію, як можна «рубати» гроші на долях людей, які ризикують життям, щоб ти спокійно жив?
Виробництво за умов війни
Наскільки слова «завод котельного обладнання» у повній назві підприємства «Арденз» зараз відповідають тому, чим ви займаєтесь?
– Котельний завод продовжує працювати, він був першим підприємством у виробничому пулі наших компаній, на сьогоднішній день їх п'ять, і кожна має свій напрям. Ми за пару місяців до повномасштабного вторгнення придбали великий завод, де почали продавати ідею виробничого інкубатора. Під час війни це стало ще актуальнішим.
Ми добре розуміємо, що в Україні багато хороших інженерів, але вони погано розуміються на продажах, маркетингу, фінансах, ІТ та подібних напрямах. Також важко отримати доступ до високоточного обладнання. А у нас усе це вже є, і ми готові цим ділитися, якщо бачимо перспективу у продукті та авторі. Коли він виросте і стане потужним, у нас буде замовник і, можливо, партнер.
Чи змінилися стосунки у вашій управлінській команді?
– Так, змінилися. На жаль, ми перестали святкувати наші перемоги, перестали радіти спільним здобуткам. Просто та сухо виконуємо свою роботу. Один із гумористів добре сказав про таке: «Хтось каже, що це депресія, а мама вважає, що я лінивий».
Але всі розуміють, у чому полягає мета і чому потрібно працювати вп'ятеро більше, ніж раніше. Наша команда вже понад 20 років разом, тому пояснювати та говорити багато не треба.
Що змінилося у роботі з персоналом?
– Тут також багато змін, ми намагаємось максимально не смикати людей, іноді це шкодить роботі, але ми розуміємо, що стресу у всіх достатньо у житті. Іноді це призводить до того, що люди лізуть керівнику на голову, але ми намагаємося з ніжністю та любов'ю виправляти це. Українці зараз не страждають від нестачі кортизолу, додавати його точно не потрібно. Також максимально всі намагаємося зашити у процеси та софт, щоб мінімізувати людські помилки.
Роман Казанко
Адаптація до перебоїв у постачанні електроенергії
Як ви пристосувалися до перебоїв із електроенергією?
– О… це ціла історія. Колись моя мама казала, щоб я був обережний зі своїми бажаннями, бо вони справджуються. Ось тепер я маю свій Rolls-Royce, потужний, як я і хотів. Тільки витрата палива трохи велика, 200 літрів на годину, а так все гаразд. Це двигун в автономній генеруючій установці. У цьому напрямку ми пройшли довгий шлях – від покупки турецьких генераторів, що померли після семи годин роботи, до комплексного рішення із СЕС, накопичувачами енергії на 1 МВт, генераторами та когенерацією. Намагаємося зробити так, щоб нашу роботу не можна було зупинити. Ми не хочемо, щоб наші іноземні партнери постраждали від наших внутрішніх проблем.
А до дорогого газу пристосувалися?
– Дорогий газ нарешті змусив українців подумати про ощадливість, ефективне утеплення та альтернативні види енергії. Це хороший стимул для всіх, тому що цей зсув не минущий, і ми повинні змінитися, дешевих вуглеводнів не буде. Хто не зміниться, просто зникне.
Як буде бізнес виглядати після війни
Хоч у якомусь вигляді ви думаєте, як працюватимете після зупинки гарячої фази війни?
– Ми всі наші плани будуємо так, щоби компанія була ефективною. Така компанія добре почуватиметься в будь-який час, а в поганий час гарантовано виживе. Тож у нас фокус на ефективність. Це слово заїжджено та знецінено, але це не зменшує важливості самого поняття. Я думаю, якщо ми не почнемо шлях до ефективності, то коли сюди зайдуть європейські компанії, вони просто розчавлять тих, хто не готовий. У нас немає вибору, ми маємо звикати до конкуренції з ЄС, Штатами та Китаєм.
Читайте також
