За підсумками 2021 року Україна вперше за три роки вийшла на експорт картоплі — раніше її бракувало для внутрішнього споживання, тому доводилося імпортувати. Те саме й із гречкою: уперше за п'ять років в Україні немає її дефіциту. Почасти такого результату досягнуто завдяки державній допомозі виробникам цих культур. Про це перший заступник міністра агрополітики Тарас Висоцький сказав на пресконференції 24 грудня. Під час інтерв'ю з ним запитувало не тільки про врожай, але і про ціни на продовольство, ринок землі, аграрне рейдерство й багато іншого.
В Україні цього року зібрано рекордний урожай зернових. Що сприяло цьому?
– Тут є кілька чинників, важливість яких є приблизно однаковою. По-перше, погодні умови. Восени минулого року, що важливо для озимих культур, і навесні цього року вони були дуже сприятливими для розвитку зернових культур. Друге – технології. Дедалі більше аграріїв починають використовувати найкращі світові практики вирощування зернових: добрива, засоби захисту, насіння, сучасну техніку. Третє – державна політика. Тут ідеться про те, що в нас не було жодних обмежень чи заходів регулювання, які викривляють чи зменшують мотивацію більшості аграріїв до розвитку свого бізнесу. Наша політика була спрямована на підтримку аграрних виробників, зниження для них вартості кредитів. Вважаю, що вплив цих трьох чинників і дав синергетичний ефект у вигляді високого врожаю.
Ціни на продовольство на світових ринках зараз високі. Як Мінагрополітики шукатиме баланс між експортом і постачанням на внутрішній ринок?
– За останні кілька років меморандум, який укладають із виробниками, показав себе як ефективний інструмент. У ньому чітко встановлюються обсяги, які потрібні для внутрішнього споживання, й обсяги експорту. Ми й далі практикуватимемо такі домовленості з учасниками ринку. Загроз для порушення чинного меморандуму ми поки що не бачимо. Наприклад, обсяги експорту пшениці зараз скорочуються щомісяця.
Політики й різні експерти говорять, що Україна може стати одним із провідних постачальників аграрної продукції у світі. На вашу думку, така спеціалізація для нашої країни є виправданою?
– Почасти ця спеціалізація зараз уже є. Агросектор формує приблизно 20% ВВП України й не менш як 40% експортної виручки. Ми виробляємо продукцію в обсягах, достатніх для задоволення продовольчих потреб 280 млн людей. Якщо порівняти врожайність в Україні та провідних країнах, то ми ще маємо резерв 15 – 20%, який можна реалізувати завдяки технологіям і кращому використанню ресурсів. Тому стратегія нарощування аграрного експорту залишається актуальною як для державної політики, так і для самих виробників. Багато хто з них зараз активно розвиває свою експортну інфраструктуру.
У зв'язку з розвитком експорту часто згадують про необхідність поглиблення переробки аграрної продукції. За вашою оцінкою, щось змінюється в цій сфері?
- Змінюється. Зміни найшвидше відбуваються в експорті олійних. Соняшник майже повністю експортується у вигляді олії, переробляється 30 — 40% сої. Для ріпаку цей показник менший, але й там зростає частка в експорті олії та біопалива. Рівень перероблення зернових наразі невисокий. Але зараз будуються три заводи для перероблення зерна кукурудзи в різну продукцію. Ми практично цілком забезпечуємо внутрішні потреби в пшеничному борошні.
Звісно, хотілося б прискорити такі процеси. Для цього ми нещодавно запустили програму держпідтримки переробних підприємств. Вони можуть брати пільгові кредити під 5% річних у гривні, їм компенсується до 50% інвестицій у будівництво, реконструкцію чи модернізацію потужностей. Ми розраховуємо, що в новому році ця програма буде популярною в переробників, і кількість таких компаній у країні зростатиме.
Ринок сільгоспземель працює вже понад пів року. Як показала себе за цей час модель ринку, яку було обрано?
– Нагадаю, що ця модель стала результатом суспільного компромісу. Завдяки цьому після запуску ринку не було жодних масових заворушень, протестів. З початком реалізації земель ми не бачимо тих ризиків, про неминучість яких говорили багато противників ринку. Обсяги продажів невеликі, немає розпродажу земель їхніми власниками, іноземці чи великі землевласники не скуповують землю в обхід закону.
Основний економічний ефект від запровадження ринку ми очікуємо у 2024 році, коли юрособи з українськими власниками зможуть купувати землю, інвестувати в системи зрошення тощо.
Змінювати наявну модель ринку зараз є недоцільним. Суспільство заспокоюється, налагоджуються бізнес-процеси, відпрацьовуються нотаріальні процедури. Через два роки розпочнеться новий етап роботи ринку землі, тоді, можливо, і знадобляться якісь корективи.
За вашими спостереженнями, якою є цінова динаміка на ринку землі зараз і що буде із цінами найближчим часом?
– Наразі середня ціна — приблизно 38 тис. грн за гектар. Ми очікуємо, що за два — три роки вона зросте до 55 – 60 тис. грн, а далі все залежатиме від економічної ситуації в країні, зростання ВВП та інших показників, які не мають стосунку безпосередньо до землі.
Я розумію, що собівартість вирощування пшениці змінюється у великому діапазоні. Керівник однієї з великих іноземних агрокомпаній днями в інтерв'ю сказав, що повна собівартість вирощування пшениці в Росії становить 600 доларів на 1 га, у США – 900, а в Німеччині – 1800. Чи можна назвати аналогічну цифру для України?
– Собівартість може дуже змінюватися залежно від регіону, урожайності, компанії. Вважаю, що такий показник для пшениці в Україні становить у середньому приблизно 850 доларів на 1 га.
Аграрне рейдерство. Наскільки ця тема є зараз актуальною?
– Ми бачимо стійку тенденцію до покращення ситуації. Найважчий період був у 2017 – 2018 роках, коли факти рейдерства ставали відомими майже щотижня, а то й кілька разів на тиждень. Після внесення змін до законодавства та вдосконалення методів реагування ситуація змінилася. Факти рейдерства в аграрному секторі залишилися, але їхня частота зараз не вища, ніж в інших сферах і галузях економіки. Ситуація покращується з вдосконаленням інфраструктури галузі, налагодженням роботи судової системи.
Нещодавно Верховна Рада ухвалила закон про підтримку садівництва та виноградарства. Коментуючи цю подію, міністр агрополітики наголосив на важливості розвитку садівництва, оскільки воно має неабияке значення в умовах виснаження українських земель. Наскільки серйозним зараз є таке виснаження?
– За нашими оцінками, в Україні виснаженими є майже 1 млн га сільгоспземель. Це приблизно 2,5% загального обсягу, який становить 40 млн га. Частка начебто невелика. Але 1 млн га – це велика площа. Багато європейських країн мають стільки аграрної землі загалом. Тож проблема є. Ми зараз розробляємо концепцію охорони земель. З-поміж іншого вона передбачає, що виснажені землі буде виведено з обігу, у певний спосіб законсервовано, зокрема й віддано під багаторічні насадження, щоб максимально зберегти родючість землі.
Фермери та великі агрогосподарства. На вашу думку, яке співвідношення між ними має бути в структурі агровиробництва України, щоб воно було стійким і максимально ефективним?
– Останні років сім пропорція залишається майже незмінною. Середні за обсягом виробництва, які обробляють до 5 тис. га, – це приблизно 60% за площею земель. Майже 25% – це великі підприємства, агрохолдинги. І приблизно 15% – малі виробники (до 1000 га). Стабільність такого розподілу, який сформувався фактично внаслідок саморегуляції, дає підстави вважати, що ця пропорція є оптимальною для нинішнього стану ринку. Те саме можна сказати і про спеціалізацію, що склалася: експорт, тваринництво, овочі-фрукти тощо. Тому ми не вважаємо за доцільне якесь втручання держави в ці процеси.