Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив – форма організації бізнесу, яку поки що відносно рідко використовують українські аграрії. У розмові з 
Еріка Шапочка, керівниця та співвласниця сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Дари Берегівщини», розповіла, як вони працюють.
Що таке сільськогосподарський обслуговуючий кооператив
Як організаційно влаштований ваш кооператив?
– Його основу становлять учасники, які об'єдналися ще 2006 року. Усі охочі працювати з нами приєднуються – натепер в кооперативі 20 учасників. Приєднуються для того, щоб отримувати консалтинговий супровід з вирощування, скористатися обладнанням для обробки садів, залучити професіоналів для, наприклад, обрізання насаджень, мати можливість зберігати продукцію в холодильних сховищах, передати свою продукцію для сортування на високопродуктивній лінії кооперативу і мати можливість реалізувати продукцію у складі великих товарних партій на експорт або у вітчизняні мережі.
Чи правильно я розумію, що виробництвом займаються члени кооперативу, а збутом, маркетингом тощо – така собі загальна надбудова?
– Так, виробництвом займаються члени кооперативу – сільськогосподарські підприємства, фермери, малі сімейні господарства, фізичні особи. Вирощену продукцію вони можуть реалізувати самостійно чи скористатися послугами кооперативу.
Еріка Шапочка
Надбудову, як ви її назвали, утворюють фахівці, які відповідають за управління виробництвом, технологічними процесами та якістю продукції. Зберігання, сортування, логістика, збут, маркетинг – ці складові забезпечує кооператив під власною торговою маркою.
Нині загальна площа наших садів – 70 га, середня врожайність – 50 тонн яблук з гектара. У кооперативі 15 постійних працівників та близько 50 – сезонних. До війни було більше.
Наскільки ваші учасники вільні у роботі?
– Ми об'єднуємо виробників, для яких основним видом діяльності є садівництво. Але вони на власний розсуд обирають напрями розширення своєї діяльності, експериментують з культурами та технологіями на невеликих площах. І якщо експерименти успішні – ми розповсюджуємо цей досвід.
На вашу думку, сільськогосподарський обслуговуючий кооператив у принципі може бути неспеціалізованим?
– Він може бути як спеціалізованим, так і неспеціалізованим, вибір залежить від конкретних потреб, ресурсів та цілей членів кооперативу і ринкових умов.
Спеціалізація може дозволити кооперативу стати експертом у конкретному виді продукції. Завдяки цьому можна вдосконалити технології вирощування, зберігання та збуту, знижувати витрати та підвищувати якість. Однак залежність від одного виду продукції підвищує ризики: ринкові, погодні тощо.
Такі ризики нижчі у неспеціалізованого кооперативу. Широта діяльності також може надати більше можливостей членам кооперативу. Але одночасно може ускладнити управління та вимагати більше ресурсів для забезпечення виробництва. Кооператив може натрапляти на труднощі при збуті різних видів продукції, оскільки ринкові вимоги можуть відрізнятися.
Як ви прийшли до своєї спеціалізації?
– У 2000-2007 роках ми, зокрема, вирощували зернові культури. Але на Закарпатті поля невеликі, землі не такі родючі, як, скажімо, у центральних областях України. Вирощування якісного зернового продукту потребує великих витрат. Тому ми вирішили перейти на фрукти, які традиційно вирощуються в наших краях. Сприятливі кліматичні умови та традиції виробництва дозволяють досягати високих органолептичних якостей фруктів, близьких до фруктів півночі Італії чи півдня Франції.
Співпраця з голландськими консалтинговими компаніями дозволила нам опанувати сучасні технології, отримати досвід і за 15 років досягти певних успіхів у вирощуванні фруктів високої якості.
Особливості бізнесу на яблуках
Які специфічні ризики супроводжують бізнес на яблуках?
– Їх чимало. Насамперед – погодні умови, приміром заморозки, град, посуха чи зливи можуть значно вплинути на врожай та якість яблук.
Сади можуть бути атаковані шкідниками та заражені хворобами, що за недосконалого захисту може спричинити втрати врожаю. Вирощування яблук потребує використання певних агротехнологій. Неуспішне впровадження нових технологій або недостатньо професійний догляд за рослинами можуть знизити врожайність та якість продукту.
Організація виробництва, зберігання та транспортування яблук може бути дорогою та складною. Проблеми зі зберіганням чи транспортом можуть призвести до втрат продукції.
Що ви робите для мінімізації цих ризиків?
– Ринок свіжої плодоовочевої продукції дуже динамічний. Тому ми ретельно вивчаємо ринки, де плануємо продавати фрукти та аналізуємо конкурентів. Беремо участь у спеціалізованих міжнародних виставках: Мадрид, Париж, Берлін, Больцано – де аналізуємо світовий попит та пропозицію. Розуміння ринкової динаміки допомагає адаптувати нашу стратегію до змін попиту та цін.
У перспективі розглядаємо можливість вирощування кількох видів продукції, а не лише яблук. Використовуємо передові агротехнології, які допомагають збільшити врожайність та покращити якість яблук, зменшити ризики втрат. Створили систему моніторингу врожаю, стану яблунь та інших факторів виробництва. Це дозволяє вчасно реагувати на проблеми та приймати рішення на підставі актуальних даних.
Впроваджуємо стратегію сталого розвитку: цей принцип може допомогти не лише знизити негативний вплив на довкілля, а й підвищити стійкість бізнесу.
Pаняття в освітньо-виробничому просторі кооперативу
Намагаємося бути в курсі нових технологій та ринкових тенденцій, беремо участь в освітньо-виробничих конференціях та програмах. Наприклад, реалізували проєкт «Мобільна спецслужба допомоги саду «Захисники рослин», в рамках якого пояснюємо виробникам, як доцільно використовувати сучасні засоби захисту, допомагати підібрати найкращі, утилізувати тару тощо. Цей проєкт став можливим завдяки гранту програми TalentA, яку компанія Corteva Agriscience створила для жінок, зайнятих у сільському господарстві. Я проходила навчання за цією програмою і зрозуміла, наскільки важливими є менторство та сучасні знання в нашій роботі. Експертна рада визнала наш проєкт суспільно корисним, і я отримала грант.
Який період окупності інвестицій у яблуневий сад і від чого він залежить?
– Період окупності становить близько п'яти років за умови дотримання низки вимог: розташування бізнесу у кліматичній зоні, що сприятлива для вирощування; наявність водних ресурсів; команда професіоналів із досвідом; кваліфікований підбір сортів та системи насаджень; наявність обладнання та механізмів для обслуговування насаджень; наявність потужностей для зберігання та післяврожайної обробки тощо.
Як показує досвід, вирощений продукт найвищої якості сам себе продає.
На які кошти ви побудували та розвиваєте свій бізнес?
– Бізнес будувався на власні та кредитні кошти. Розвиваємо його, використовуючи власні кошти, залучаємо кошти держпрограм розвитку садівництва, беремо участь у грантових програмах міжнародних організацій.
Де знаходяться ваші споживачі та хто вони?
– Основні наші споживачі – вибагливі українські покупці. Продукцію реалізуємо через торговельні мережі – великі та не дуже. Багато фруктів споживає закарпатська HoReCa, в нашій області розвинена туристична галузь – готелі, санаторії, відпочинкові комплекси та інші об'єкти.
Також відправляємо фрукти на експорт до Європи та Азії на оптові спеціалізовані компанії.
Транспортування яблук – завдання покупця чи ви також берете участь?
– Буває по-різному. Зазвичай ми організовуємо всю логістику щодо постачання фруктів на експорт на умовах постачання на склад покупця: це може бути як порт Дувр, так і порт Доха, авторефрижератор або морський контейнер. Є клієнти, які приїжджають із власними ящиками, транспортом та самі забезпечують логістику – це для нас найкраще.
Що вигідніше для вас: продати яблука ритейлеру чи переробнику?
– Звичайно, вигідніше продавати яблука на свіжий ринок споживання: ритейлеру або безпосередньо споживачу.
Яблуко на перероблення – це технічний фрукт, витрати на вирощування якого набагато нижчі, ніж на товарне, але смакові та якісні характеристики теж дуже низькі. При вирощуванні товарного яблука завжди є частина плодів нижчої якості. Вони реалізуються на переробні заводи за ціною, фактично нижчою від собівартості вирощування. Наша мета, щоб таких яблук було якнайменше.
Наскільки важко яблукам з України потрапити за кордон?
– Перешкода для експорту українських яблук лише одна: якість. Це забезпечення здоров'я, калібру, кольору, сорти, які є привабливими для закордонних споживачів. Якщо продукт якісний, то за ним вишиковується черга покупців, як вітчизняних, так і зарубіжних.
Маркетинг, навчання, технології – шляхи розвитку яблучного бізнесу
Ви маєте досвід брендування своєї продукції – як ви оцінюєте його?
– Ми намагаємось продовжувати цей досвід. Бренд робить індивідуальною та відомою продукцію для споживача. Але зазвичай посередники не бажають ідентифікувати фрукти, які купують для перепродажу, щоб уникнути конкуренції. А ми самі не завжди встигаємо забезпечити маркетинг та здійснювати продаж під власною торговою маркою. Тому це напрямок для нашого подальшого розвитку.
Ви активно займаєтеся навчанням та консалтингом фермерів. Для вас це просто додаткове джерело доходу чи ще щось?
– Ми розповсюджуємо серед виробників європейську культуру виробництва: технологію моніторингу стану насаджень через використання системи аналізу погодних умов та їх трансформацію у моделювання ризиків розвитку шкідників та захворювань у саду. Такою системою ми користуємось уже 15 років. Ми адаптували її для використання в наших умовах, навчаємо та підтримуємо виробників протягом усього циклу виробництва – від обрізання до збирання врожаю.
Сади «Дарів Берегівщини»
Зазвичай виробники збираються для того, щоб навчитися чогось, що сприятиме підвищенню рентабельності. Нині дуже поширена форма онлайн-навчання, «зуми» міцно увійшли до нашого життя. Таке навчання допомагає розвиватись, але не дає живого спілкування. Коли спілкуєшся, особливо у неформальній атмосфері, досягається вищий результат. Згодом такі наші зустрічі переросли у навчання, професійні поради стали потрібним для фермерів консалтингом.
В умовах війни бізнес у низці секторів агроринку перебуває на межі рентабельності або вже став збитковим. Як справи у вас?
– Зараз садівництво, як і вся аграрна галузь, потрапило до замкнутого кола: зниження можливості збуту продукції – зменшення чи відсутність прибутку від реалізації – падіння якості вирощування – зниження збуту і так по колу.
І якщо рослинництво та овочівництво втратить рік-два вегетації, то зможе розпочати заново, але вирощування багаторічних культур зазнає краху. Якщо сад постійно не доглядати, то його відновлення буде неможливим. Тому дуже важливі для садівництва будь-які програми підтримки, фінансування, допомоги та компенсації.
У чому ви бачите розвиток «Дарів Берегівщини» на найближчу перспективу?
– Ми бачимо розвиток кооперативу у розширенні за кількома напрямками. По-перше, інтенсифікація виробництва за рахунок щільніших насаджень, впровадження сучасних сортів рослин, використання передових агротехнологій. Інвестиції в сучасне обладнання, розширення площ під плодоовочевою продукцією, залучення нових членів кооперативу. Розглядаємо розвиток перероблення на власних потужностях як додатковий варіант використання сировини низької якості. Важливим аспектом розвитку є розширення ринків збуту.
Для реалізації цього потрібно залучати інвестиції. Тому робота з потенційними інвесторами – це також аспект розвитку.
