Сьогодні 
починає свій перший щорічний проект «Топ-30 високооплачуваних керівників українських приватних компаній». У ньому ми розповідатимемо про рівень доходів топ-менеджерів фірм з-поміж 300 найбільших в країні за розміром обороту.
Як відомо, зарплата топ-менеджера складається з базової і винагород. Наприклад, чиста ставка переможця нашого рейтингу глави ДТЕК Максима Тимченка становить $ 60 тис. на місяць, але повний пакет бонусів, виплат і компенсацій, що виплачуються йому, може бути набагато більшим.
Подібним чином відбуваються нарахування і в інших топ-менеджерів. Але для нашого рейтингу ми вирішили обмежитися чистими зарплатами, які ми визначили (можливо, приблизно, але дуже близько до істини) завдяки інформації, отриманої від п’яти найбільших HR-агентств країни. Їх назви широко відомі, але ми (зі зрозумілих причин) їх не наводимо.
Отже, крім уже згаданого переможця рейтингу, до першої трійки лідерів увійшов глава ще однієї компанії Ріната Ахметова, «Метінвест», Юрій Риженков з чистою зарплатою $ 55 тис. на місяць. А замикає її Парамжіт Калон з «АрслелорМіттал Кривий Ріг» — його щомісячний чек становить $ 50 тис.
Наступна велика група топ-менеджерів з 15 чоловік отримує щомісяця від $ 30 до $ 40 тис. Ну, а замикають рейтинг керівники з зарплатою в $ 20 – 25 тис.
Зазначимо, що до рейтингу потрапили далеко не всі топ-менеджери країни. За кадром залишилося безліч корпорацій, які не мають обороту. Наприклад, ми не включили до нього Олега Попова з СКМ, Юлію Чоботарьову з East One або Олексія Пертіна з «Смарт-Холдинг», оскільки їхні компанії є виключно керуючими і як такий грошовий потік не генерують. Ми не включили до рейтингу також Ірину Козлову з «PepsiCo Україна» або Камрана Іскендерова з «Coca-Cola Україна», оскільки їхні компанії за обсягом обороту не потрапляють до топ-300 найбільших.
Є ще одна особливість нашого рейтингу – ми обрали тільки тих топ-менеджерів, хто не є власником і засновником великих корпорацій, як, наприклад, Володимир Костельман (Fozzy Group), Олександр і Галина Гереги ( «Епіцентр»), Віталій Антонов («Галнафтогаз»), Юрій Косюк (МХП). Ми не включали їх до рейтингу, оскільки їх не можна вважати класичними найнятими топ-менеджерами. У рейтингу також немає компаній, де позиція CEO вакантна.
Що показало дослідження
Інформація, яку зібрала редакція , не могла поміститися в одній таблиці. Тим більше, що високооплачуваних менеджерів і великих компаній у нас набагато більше. Тому ми вирішили поділитися з вами деякими цікавими спостереженнями.
Згідно з опитуванням компанії BoydenGlobal Executive Search, який вона провела серед 173 компанії, середній рівень зарплат на посаді президента великої фірми в Україні становить $ 6,81 тис. Але розрив між найвищою і найнижчою колосальний – $ 57,65 і $ 4,06. Генеральні директори отримують менше – від $ 4,48 до $ 20 тис. на місяць (за середнього рівня $ 8,44 тис.).
Як розповів керуючий партнер BoydenGlobal Executive Search Олексій Долгих, рівень зарплат вищий у великих компаній з оборотом понад $ 200 млн. «У середньому ці керівники заробляють від 15 – 20 тисяч доларів на місяць», – пояснює Долгих. При цьому найбільший рівень зарплат, за його словами, у таких індустріях, як телекомунікації, банки, агробізнес і виробництво.
Втім, якщо більшість отримує $ 15 – 20 тис на місяць, то це не означає, що немає певної категорії менеджерів, яким би платили більше.
Примітно, що серед топ-менеджерів в Україні існує гендерна рівність. А ось відмінності за національною ознакою значні: українські фахівці в середньому отримують удвічі менше, ніж експати.
Як стають топ-менеджерами в Україні
Президент мережі супермаркетів «ЕКО маркет» Віктор Повніца починав з найнижчих позицій – з посади продавця оптового магазину мережі «ДЦ» (зараз це Watsons). Платили йому близько $ 100 в місяць. Далі крок за кроком він пройшов шлях від менеджера із закупівель до комерційного директора. Потім він перейшов до «ЕКО маркету» на посаду комерційного директора, а тепер став президентом цієї мережі. Його нинішній сукупний дохід становить $7 – 10 тис.
Повніца – один з тих топ-менеджерів, які зробили себе самі і доросли до максимальної вершини. Але більшість топів (особливо великих компаній) все ж прийшли в реальний бізнес з консалтингового. McKinsey & Company, PWC, Deloitte, Ernst & Young, KPMG – це основні майданчики, звідки можна зробити запаморочливу кар’єру і стати топ-менеджером найбільших корпорацій. Саме так сталося у випадку з бізнесами Ріната Ахметова. Спочатку він найняв консалтерів, які підготували стратегію розвитку його бізнесу, а потім найняв їх втілювати її в життя.
Генеральний директор HR-компанії Hudson в Україні Олексій Юрченко зазначає, що половина CEO (за статистикою) – це вихідці власне з компаній, друга половина – прибулі.
В Україні, за словами Юрченка, компанії змінюють управлінців під свої завдання. Наприклад, велика ротація відбулася у 2008 – 2009 рр., коли потрібні були кризові менеджери. Але вже у 2011 – 2012 рр. їх замінили тими, хто може забезпечити бурхливе зростання.
«Зрештою, вибір СЕО залежить від того, що потрібно компанії на даний момент. Якщо вона знаходиться в стадії динамічного агресивного зростання, то на позиції СЕО хочуть бачити комерсанта. Якщо ж потрібно скорочувати витрати, оптимізуватися, структуруватися, консолідуватися – фінансиста», — говорить глава Hudson в Україні.
Саме так, наприклад, зробили в компанії «Київстар». У 2014-му році оператор розвивався дуже динамічно, і тому запросив на посаду президента топ-менеджера з пивоварної компанії Carlsberg Петра Чернишова. І він зміг досягти відмінних результатів. А потім, коли етап бурхливого зростання минув, замість нього поставили Олександра Комарова, який обходиться оператору дешевше.
Що думають про своїх топ-менеджерів олігархи
Під час підготовки рейтингу поцікавився думкою українських власників великих компаній для того, щоб з’ясувати, яких топ-менеджерів вони шукають. Ось що вони розповіли.
Глава групи ТАС Сергій Тігіпко, в першу чергу, очікує від топ-менеджерів чистого прибутку. «Практично всі керівники компанії є нашими партнерами – в залежності від кінцевого результату. Цей заробіток залежить від кінцевих цифр, які отримує компанія. Якщо компанія в чистому прибутку, тоді і розмір бонусів максимальний», – пояснює він. Зрештою, за словами Тігіпка, ефективність CEO визначається тим, скільки грошей він приніс власнику бізнесу.
Основний акціонер МХП Юрій Косюк від своїх топ-менеджерів чекає, перш за все, вміння надихнути колектив і управляти людьми. «Дуже важливо, щоб топ-менеджер любив і поважав людей, з якими він працює. Щоб він міг їх надихнути і навчити», – впевнений Косюк.
Засновник агрохолдингу Ukrlandfarming Олег Бахматюк говорить, що для нього ключовим фактором є досвід. «Ми, головним чином, беремо на керівні посади людей з самої компанії. У них є розуміння, бачення системи, в якій ми працюємо, і знання контексту. Це ключові чинники», – говорить він.
Глава Ferrexpo Костянтин Жеваго шукає, перш за все, людей, які чітко знають, як вирішувати проблеми компанії. Ключовий критерій його підбору – чи вміє кандидат, якого наймають, сам знайти вихід із ситуації і самостійно прийняти необхідні рішення.
Топ-5 навичок, які допоможуть стати главою великої компанії
Для повноти картини опитав тих, хто керує великими бізнесами в нашій країні, щоб з’ясувати, що допомогло їм досягти вершин.
Проактивність. Керівник бізнесу Visa в країнах Центральної Азії, Східної та Південно-Східної Європи Віра Платонова вважає, що найскладніше для топ-менеджера – виховати в собі здатність приймати рішення, брати на себе відповідальність. Власники бізнесу прекрасно бачать, хто із співробітників готовий ризикувати. І як правило, люблять тих, хто ризикує і виграє. Це і є ключова якість, яка допомагає стати СЕО.
Лідерство. Для CEO необхідне вміння запалити команду, змусити її повірити в успіх всього підприємства, зазначає генеральний директор «McDonalds Україна» Юлія Бадрітдінова. Як би банально це не звучало, але лідерство – це ключова навичка для топів. І без довіри команди досягти тут успіху в принципі неможливо.
Працездатність. Віктор Повніца з «ЕКО-маркету» вважає, що головне, що дозволяє СЕО досягти успіху, – це працьовитість. Для глав компаній, що працюють в Україні, 84 години робочого часу на тиждень – це нормальний графік, робота у вихідні та позаурочний – це теж норма. В принципі, життя більшості СEO сьогодні обертається навколо роботи.
Надійність. Одна з ключових властивостей, які поважає роботодавець (навіть якщо сам він далекий від цього), – це вміння виконувати роботу чітко у визначений термін. «Виконання всіх дедлайнів, які поставив керівник перед вами, і правильна презентація своїх досягнень, а також бажання отримати нові проекти. Акціонер або керівництво нагорі повинні розуміти, що на тебе можна покластися. Інакше кар’єру не зробити», – розповідає Віра Платонова.
Відкритість до нових ідей. Нарешті, ще один важливий фактор (за словами Бадрітдінової) – бажання і прагнення пізнавати нове. «Світ зараз змінюється щодня, а за ним і бізнес. І без бажання вчитися ви досить швидко випадете з процесу», – зазначає вона.
Наступний випуск планується 2 червня 2020 року.
Читайте також
