Підприємці та пересічні громадяни останнім часом почали хвилюватися через зростання інфляції в Україні. Навчені гірким досвідом попередніх років усі побоюються стрімкого тотального подорожчання товарів і послуг у країні. Напевно, нікому не хочеться знову проходити випробування двозначними відсотками зростання цін, як у 2017-2018 роках, а тим паче зіткнутися з півтораразовим їхнім злетом, як це сталося буремного 2015-го.
Побоювання в наших сучасників виникли ще в січні на тлі обережних заяв економістів щодо можливого прискорення інфляції в Україні 2021 року. Зміцнилися вони трохи згодом – коли Держстат у лютому оприлюднив дані щодо суттєвого зростання споживчих цін за перший місяць нинішнього року. А днями ці побоювання остаточно переросли в стійку підозру. Особливо після того, як НБУ вперше за останні 2,5 року ухвалив рішення підвищити облікову ставку, а Держстат вдруге в поточному році сповістив про суттєве збільшення індексу споживчих цін.
Що ж такого неординарного відбувається зараз у вітчизняній економіці? І чи може воно якось загрожувати виробничим процесам чи домашнім справам? А можливо, взагалі не варто звертати увагу на такий фінансовий шурхіт?
Загроза зростання інфляції
Згадаймо, що грошово-кредитна політика України на законодавчому рівні передбачає досягнення та підтримання цінової стабільності в державі. А ця стабільність зі свого боку має забезпечуватися низькою стабільною інфляцією. Темпи останньої визначені в Дорожній карті Нацбанку щодо переходу до інфляційного таргетування, і щорічно цей орієнтир, починаючи з 2017-го, затверджується в Основних засадах грошово-кредитної політики країни.
Однак ретроспектива свідчить про те, що за чотири роки впровадження режиму інфляційного таргетування в Україні власне інфляція в нас була аж ніяк не низькою. Адже середнє її значення за цей період сягає майже 9% (за розрахунками 
згідно з даними Держстату). Натомість розвинені країни намагаються втримати інфляцію на рівні 1 — 3%, а для економік країн, що розвиваються, за мету зазвичай ставлять показник на декілька відсотків вищий.
Водночас інфляція в Україні впродовж 2017-2021 років не була стабільною. За 49 місяців вона лише тричі перебувала в межах цільового діапазону на середньострокову перспективу, тобто в коридорі 5%±1%. Сталося це лише в листопаді та грудні 2019 року, а також у грудні 2020-го. В інші 46 місяців інфляція «стрибала» за межами коридору. Амплітуда її коливань упродовж 4 років була чималою – від 16,4% у вересні 2017 року до 1,7% у травні 2020-го (до відповідного місяця попереднього року). Не вдавалося досягати навіть пом’якшених перехідних цільових маркерів, визначених на перші роки впровадження інфляційного таргетування в Україні, тобто 8%±2% та 6%±2% на кінець 2017 і 2018 років відповідно. Кожного разу фактична інфляція була помітно вищою за ці маркери.
От і зараз, у перші два місяці поточного року, інфляція знову перевищує цільовий показник. Спочатку Держстат повідомив про 6,1% інфляції за січень, а 9 березня – про прискорення інфляції в лютому до 7,5% у річному вимірі. Найшвидше, за офіційною статистикою, нинішнього року дорожчають харчові продукти та енергоносії. За деякими позиціями ціни зростають проти торішніх на 30 — 60%.
Висхідний тренд упродовж найближчих місяців, на жаль, посилюватиметься.
«Усередині поточного року зростання споживчих цін досягне пікових значень», – говорить заступник голови Національного банку Юрій Гелетій.
Таке зростання інфляції фахівці пояснюють подорожчанням сировинних товарів і енергоносіїв, ослабленням гривні та підвищенням мінімальної заробітної плати із січня на 20%.
Відбувається подорожчання й на світових ринках. ФАО ООН уже дев’ять місяців поспіль повідомляє про зростання цін на продовольство у світі. З травня минулого року до лютого 2021-го індекс продовольчих цін ФАО зріс на 25 пунктів і досяг рекордного за останні сім років рівня в 116 пунктів. Невипадково саме зараз у спільноті економістів за участю фахівців із Європейського центрального банку та Федеральної резервної системи точаться дискусії щодо загрози переростання нинішнього цінового сплеску в нову хвилю високих інфляцій у світовій економіці.
Спроби сформувати позитивні очікування
Національний банк України намагається запевнити спільноту, що попри суттєве зростання інфляції в нашій країні в перші два квартали цього року вона не перестрибне планку в 9%, а в другому півріччі навіть почне зменшуватися. На кінець 2021 року, за прогнозами міжнародного агентства Fitch Ratings, інфляція в Україні зафіксується на рівні 6,9%. І лише 2022 року Нацбанк планує повернути інфляцію до цільового коридору 4 — 6%. Хоча зовсім нещодавно, упродовж 11 місяців 2020 року, вона була набагато нижчою й не виходила з діапазону 1,7 — 3,8%.
Такі хаотичні суттєві варіації інфляції, ще й зі значними відхиленнями догори, негативно позначаються на очікуваннях суб’єктів вітчизняної економіки. Ще в четвертому кварталі 2020 року Нацбанк визнавав, що опитані ним підприємства очікують зростання споживчих цін у наступні 12 місяців у середньому на 7,9%. Водночас 20,8% респондентів готувалися до підвищення цін за рік на 7,6 — 10%, а кожне десяте підприємство – до збільшення щонайменше на 15%.
Напевно, зараз, після збільшення Нацбанком 4 березня облікової ставки до 6,5% та повідомлення Держстату від 9 березня про прискорення подорожчання споживчих товарів до 7,5%, очікування й у підприємств, і в домогосподарств значно погіршаться. Тим паче після прогнозів керівництва НБУ щодо подальшого зростання інфляції впродовж першої половини 2021 року.
Тепер банкіри намагаються переконати всіх у тому, що інфляція неодмінно повернеться до цільового діапазону й що станеться це не пізніше середини 2022 року.
«Надходження на ринки нового врожаю, вичерпання ефекту низької порівняльної бази для окремих товарів і підвищення облікової ставки поступово розвернуть інфляційну динаміку», – запевняє топменеджер Нацбанку Юрій Гелетій.
Варто зазначити: якщо й «розвернуть», то дійсно поступово, бо всі ці чинники спрацюють не раніше осені — зими. Сам НБУ раніше багаторазово наголошував, що зміна облікової ставки найбільше впливає на рівень інфляції через 9 — 18 місяців. Але сьогодні мало хто зазирає так далеко. Більшість зосередилися на весняно-літніх проблемах поточного року. І робити це вони змушені під тиском негативних інфляційних очікувань.
Водночас саме очікування є чи не найважливішим чинником для реального стримування інфляції. Вони можуть бути навіть дієвішими за власне облікову ставку, вважають фахівці. Нещодавно директор одного з провідних департаментів НБУ публічно визнав, що фактичне перебування інфляції в цільовому діапазоні не є головною метою інфляційного таргетування. Мовляв, справжня мета полягає у формуванні довіри до центрального банку та в «заякоренні» інфляційних очікувань. На переконання банкіра, чим нижчою є очікувана інфляція, тим нижчою вона буде фактично.
Тому Нацбанк і активізував кампанію з формування довіри до дієвості режиму інфляційного таргетування. Минулий рік, по суті, згаяли, а тепер згадали про проблему довіри до своєї грошово-кредитної політики та до власної установи. І в медіа зарясніли заколисувальні інтерв’ю та авторські колонки членів правління НБУ.
Але сприймаються вони переважно як формальне виконання лютневих рекомендацій Ради Нацбанку:
Водночас така тактика є цілком співзвучною з пропозицією директорки-розпорядниці МВФ Кристаліни Георгієвої щодо інструментарію для боротьби з нинішньою економічною кризою.
У своєму нещодавньому блозі про загрозу «великої розбіжності» в епоху Covid і про ймовірне подальше відставання більшості країн, що розвиваються, від держав G20, вона наголошує:
Прогнози та можливі наслідки посилення монетарної політики
Держава переходить до жорсткішої грошово-кредитної політики. Березневі 6,5% облікової ставки – не межа. НБУ заявляє про готовність і далі її підвищувати.
«Національний банк готовий до рішучішого підвищення облікової ставки для обмеження фундаментального інфляційного тиску, стабілізації очікувань і приведення інфляції до цілі».
Юрій Гелетій
Заступник голови НБУ
Фахівці гадають, що вже у квітні поточного року облікова ставка може зрости до 7%.
Така політика щодо приборкання цін водночас може призвести до негативних наслідків. Зокрема, до подорожчання фінансових ресурсів, скорочення кредитування бізнесу з боку комерційних банків тощо.
Тривале збереження облікової ставки на рівні 6% і нещодавнє її підвищення замість зняття напруги на фінансових ринках, навпаки, лише посилило її, переконаний голова Ради НБУ, академік Богдан Данилишин.
Зокрема, спровокувало погіршення трансмісії ключової ставки на ринку державних цінних паперів і не сприяє відновленню кредитування в нашій країні. Не в останню чергу саме з цієї причини рівень кредитування вітчизняної економіки за кредитами, що працюють, є одним із найнижчих показників у світі, наголошує експерт.
Зрозуміло, що лише інструментарію облікової ставки та інформаційно-роз’яснювальних заходів замало. Економісти радять Нацбанку ширше використовувати весь арсенал інструментів монетарної політики. Зокрема й ресурси овернайту, і стимулювальні програми рефінансування. Радять фахівці також посилити координацію між монетарною та бюджетною політикою, покращити взаємодію між НБУ та урядом країни, щоб банки в підсумку нарощували інвестиції не в закордонні активи та державні цінні папери, а переважно в реальну економіку.
Читайте також
