День незалежності 2023: як змінилася мода на одяг в Україні за 32 роки

Україна 24 серпня відзначає День Незалежності. Ми вже писали про те, як українці змінилися за останні 32 роки, як українська ідентичність зміцнювалася останні 9 років і чому наші громадяни досі не довіряють центральній владі. Але змінювалася не тільки ідентичність, а й одяг, мода. The Page розпитав, який одяг носили українці від початку Незалежності — у 1990-х, 2000-х, 2010-х роках і що змінилося у 2020-х роках.

Користувачі Facebook поділилися своїми фото з 1990-2000-х років, а художниця по костюмах Тетяна Кремень розповіла The Page, чим відрізнялася мода в Україні у різні роки.

Початок 1990-х: джинси та светри

Українці на початку 1990-х, як розповідає Тетяна Кремень, купували одяг здебільшого на ринках — «ці чудові часи, коли приміряєш джинси прямо біля розкладки, стоячи на картонці».

Джинси частіше за все брали турецькі — переважну кількість одягу завозили саме з Туреччини так звані човники — новонароджені підприємці. Хоча дехто з них потім розвинувся в серйозних бізнесменів, згадує Кремень.

«Окрім джинсів з високою посадкою, мішкуватого силуету, в ходу були пухнасті светри, светри з орнаментом і з вишивкою (до речі, светрик Boys встиг стати культовою річчю), кофти оверсайз, будь-які кросівки, білі шкарпетки».

Светри заправлялися в джинси. Дівчата носили джинсові короткі спіднички на ґудзиках.

Серйозні чоловіки надягали костюми в зеленувато-бежево-сірих тонах — з широкими плечима, двобортні, зі штанами з защипами. Взуття у них було з гострим або з квадратним носом, витягнуте. Верхній одяг для серйозного «мена» — пальто — довге, часто під пояс.

«Інші надавали перевагу шкіряним курткам з тими ж самими джинсами або обʼємними спортивними штанами. Попитом користувались і бомбери, а також джинсові куртки. В руках — славнозвісна барсетка або ж рюкзак. Особливого вибору немає, і тому коли якусь річ завозять в місто, її носять масово — досі памʼятаю пухнасті капори з ангори — або рожево-фіолетові, або зеленкуваті», — розповідає художниця.

Користувачі Facebook також згадують про моду на різнокольорові лосини, або дольчики.

«Пам'ятаю слоган з реклами — «Дольчики — чертовски хороши!» Дуже яскраві лосини. В нашій школі вчителі змушували дівчат знімати їх», — згадує Артем Ільїн.

За словами Артема, з чоловічих брюк у моді були слакси, мальвіни, піраміди. Всі (або майже всі) купували все на речовому ринку.

«У промислових містах на моду впливало те, що заводи вимінювали на свою продукцію (метал, цистерни в Маріуполі). Пакистанські сорочки Табані, куртки Шевіньон, китайські спортивні костюми вирвиоко», — каже Ільїн.

Олександр Гайдар згадує про початок своєї карʼєри керівника у 1990-х:

«Щось оригінальне для мене аля «дрища» купити практично неможливо. Пам'ятаю, ми дивилися журнали Burda Moden... І потім якось збирали комплекти з того, що вдавалося урвати на базарах. Але якось вдавалося завжди виділятися з натовпу».

1990-ті. Одяг збирали по ринках, орієнтувалися на журнал Бурда. Фото надав Олександр Гайдар

Ігор Кулаков розповідає, що у 1990-му носив широкі зелені штани, псевдо-таччіні (Sergio Tacchini — італійський бренд), і мав один широкий светр.

«Пам'ятаю, що у 1992+ мені був потрібен міський рюкзак, аби пхати туди книжки та конспекти. А його не було, чи грошей не було. То я взяв свій туристичний, з яким ходив зовсім малим у походи. А ще доношував мамину спортивну кофту, вона була типу унісекс».

Інна Бабкина згадала також, що мастхев у дівчат були лосини або легінси чи бриджі, плюс довгі футболки. Також був повальний тренд на спідниці, де від низу до верху йшли гудзики або блискавка, яку заколювали шпилькою, аби її не розстібнули хлопці.

«Особлива моя любов 90-х — це теплющі турецькі кофти. У мене куртки та пальта були не такі теплі. Часами восени чи навесні в них якраз замість верхнього одягу і ходили, вдягаючи поверх светра. А більшість продавців на базарі такі кофти використовували як робочий одяг, щоб не холодно було стояти. Деякі жіночки-капустинки навіть по дві пари натягували», — розповідає вона.

1995-2000-ні: перші секонди та універмаги

Перші секонди в Україні зʼявилися ще в епоху «човників»: першопрохідцями українського шопінгу там стали активні покупці ще в радянських комісійних магазинах і на так званих блошиних ринках. Водночас цивілізований секонд-хенд — з чистим продезинфікованим одягом і сортуванням товару — зʼявився в Україні вже наприкінці 1990-х.

Саме тоді в Україні почали зʼявлятися перші секонди з одягом із Великої Британії і куди ходили вполювати цікавіші речі, каже Тетяна Кремень.

Поступово, до кінця 1990-х одягу почали завозити більше, вибір розширився. У Києві зʼявилися так звані склади універмагу Україна — одяг, який завозили з Європи за чорними та сірими схемами.

«У другій половині 1990-х зʼявляються вже фірмові магазини одягу — марки на кшталт Benetton, Morgan, Lee. Змінюються силуети — талія в штанах стає нижчою, топи коротшими. Брітні Спірс — ось ікона стилю. У модних дівчат з джинсів визирає білизна, в моду входять широкі білі або помаранчеві штани», — згадує художниця по костюмах.

Дмитро Крапивенко, який надав свої фото з 1996 року The Page, згадує, що тоді у нього був мізер речей, носив футболки з російською рок-групою «Гражданская оборона», на підміну мав футболку з The Doors, також у моді серед неформалів були джинси-дудочки (зараз називають скіні). Куплені вони були на секонді, ймовірно, з Великої Британії.

1996-й рік, неформали у футболках рок-груп, джинсах скіні (тоді називали дудочки) з секонду. Фото надав Крапивенко Дмитро (другий праворуч, з довгим волоссям.

«У мене тоді був мізер речей. Ще пара котонових сорочок, взуття — кеди black star. На косуху грошей не було, був звичайний кажан. Ніяких спортивних костюмів, навіть вдома. Ніяких puma, abibas etc. Светр Boys зносив у 8-му класі. Я тоді вдягався як той, кого тоді називали «неформалом», нині це називається «говнарь». Ну й спосіб життя відповідний», — згадує Дмитро.

Неформали, 1996 рік, у кольорі. Фото надав Крапивенко Дмитро

Користувачка Facebook Halya Kerosina Shyyan розповідає, що до 2000-х носила одяг, який їй передавали з Британії, і один такий светр носить досі.

«Все було довге і мішкувате. Плюс омріяні Мартенси. То десь 1993-2000. Дивилися на мене в тому, як на фріка, бо я не мала турецких лахів з базару».

2010-ті: mass market бренди в Україні

У 2010-х роках (хоча в Києві частина з них зʼявилася раніше) в Україну нарешті зайшли mass market бренди — Zara, H&M, Mango. Крім того, за словами Кремень, почали розвиватися українські виробники одягу.

«Стиль стає більш різноманітним, частина українок тяжіє до жіночних яскравих суконь і підборів — так зазвичай вдягаються південні італійки», — розповідає художниця по костюмах.

Інший сегмент дотримувався протилежного, берлінського напрямку — чорні і сірі кольори, унісекс-силуети, брутальне взуття.

2020-2023: зручність і національна символіка

У 2020-х роках, порівняно з попередніми десятиліттями спроб «вполювати» кращий одяг, люди стали більш розслабленими щодо його вибору, зазначає Тетяна Кремень. На перший план вийшла зручність (наприклад, спортивні костюми а-ля вуличні піжами у роки ковід-пандемії не були чимось дивним для Києва. — Ред.).

Крім того, від 2020-го і дотепер, особливо після повномасштабного вторгнення, українці набагато більше використовують національні елементи в сучасному одязі — вишиванки, плахти, прикраси тощо, каже художниця по костюмах.

Також українці стали купувати більше одягу українських брендів. А от підбори нині вже скоріше стали виключенням, зазначає Тетяна.

Читати на The Page