Контрнаступ України вже розпочався, проте, очевидно, він буде не останнім у спробах України звільнити свої території. Крім того, хоча Захід і не дуже вірить у те, що Київ зможе повернути всі свої території, Київ не готовий їх віддавати, до того ж без бою.
Якими є цілі літнього контрнаступу та чому Україна не розпочала його пізніше, отримавши, наприклад, уже обіцяні винищувачі та іншу зброю від Заходу, пише у своєму аналізі The Conversation.
Чому контрнаступ розпочався влітку
Час початку бойових дій залежав від низки внутрішніх і зовнішніх міркувань, а його початок вийшов стриманим, хоча й ретельно продуманим за графіком та географією.
Щодо внутрішніх причин: Україні було важливо зберегти й посилити імпульс, набутий звільненням Херсона й тривалою та виснажливою битвою за Бахмут.
У початку контрнаступу саме влітку є низка переваг:
- стан місцевості — ні замерзла, ні багниста земля дає військовим силам і техніці більше маневреності, а це – можливість для несподіванки та прориву;
- триває поступове надходження військової техніки, якої навесні було ще об'єктивно недостатньо;
- тактичні ролі врешті помінялися місцями: тепер українці ведуть наступ, а росіяни «обороняються», тобто графік проведення операцій диктує Київ.
Крім того, є й зовнішній чинник: Україна мала розпочати контрнаступ до того, як США розпочали свою передвиборчу кампанію восени.
«Немає жодних сумнівів, що американські політики, вступивши в президентську кампанію, або забудуть про Україну, або дискутуватимуть про кошти, надані Україні на захист», – пише видання.
Крім того, загалом початок повномасштабного вторгнення та розкриття військових злочинів, скоєних рф, для Заходу й дотепер досить свіжі, щоб не виникло «втоми від України»: наразі у європейських урядах підтримка Києва у війні залишається масовою й безсумнівною.
Як обирали території для контрнаступу України
Обрані географічні райони для старту контрнаступу України також мають сенс: за даними видання, українські війська атакують на таких напрямках:
- на півдні в напрямку Криму;
- на Донбасі;
- у районі Бахмута зокрема.
Підрив Каховської ГЕС допоміг створити російський «бастіон» за Дніпром.
Але й переоцінювати його вплив було б помилково: у будь-якому разі українським Збройним силам довелося б у складних умовах перетинати лінію Дніпра, зазначає автор матеріалу.
Українська армія зараз зосереджена на тому, аби запобігти можливому просуванню росії в напрямку Одеси на південному заході, відчути свою присутність на півдні та повернути окупований Донбас.
Контрнаступ тут і зараз: стратегічні причини
Українці вирішили розпочати контрнаступ тут і зараз тому, що вони вірять, що рф не перебуває ні на межі економічного колапсу, ні політичної революції, ні військової демобілізації та демілітаризації.
Очікування порятунку від санкцій, гіпотетичної зміни режиму, дезертирства, партизанської боротьби чи виснаження російської оборонної екосистеми в очах Києва є ілюзорними.
Контрнаступ залежить також від певного погляду на відносини зі США, НАТО та ЄС: Київ вважає, що країна отримує тим більшу підтримку, чим більше вона демонструє рішучість відновити суверенітет і територіальну цілісність власними засобами.
І це правильно: основну частину фінансової та військової допомоги Захід надіслав уже після того, як Україні вдалося врятувати свою столицю від окупації у квітні 2022 року. 
писало про те, як розпочався формат «Рамштайну» та яку зброю надали Україні за рік «рамштайнів» союзники.
Якими є цілі України на контрнаступ 2023 року
Щодо того, чим закінчаться операції з контрнаступу України у 2023 році, The Conversation бачить два сценарії:
- ЗСУ звільнять частину завойованих, окупованих і укріплених російськими збройними силами територій – тоді війна отримає справжній поворот у 2023 році, і це дасть реальний шанс звільнити всю Україну;
- успіхи контрнаступу будуть не такими відчутними, що змусить Україну змиритися з довготривалою війною й лише поступовим поверненням своїх територій.
Наразі горизонтом на 2023 рік українська влада обрала масштабну та швидку реконкісту, пише автор матеріалу. Утім, військові дії, які зараз тривають, вимагають максимальної обережності.
Несподіванки можуть виникнути через низку чинників:
- пряму та офіційну участь Білорусі;
- українські удари в глибині російської території;
- дезінформаційні кампанії з дискредитації окремих українських посадовців;
- внутрішню боротьбу всередині рф тощо.
Видання констатує, що Україна не змириться з територіальними ампутаціями без бою. А це обіцяє тривалі військові зусилля з огляду на масштаб територіальних втрат і військові зусилля рф.
У Києві добре розуміють, що для протидії російській окупації необхідно кілька хвиль наступальних дій.
У будь-якому разі європейці бачать, що війна повернулася на їхній континент надовго, чим би не закінчилися бої влітку 2023 року на сході та півдні України.
Читайте також
