Сьогодні померла одна з найвідоміших жінок сучасної політики — 84-річна Мадлен Олбрайт, яка у 1997—2001 роках обіймала посаду глави Державного департаменту США. Про її смерть повідомили в електронному листі співробітникам Albright Stonebridge Group — глобальної стратегічної фірми, заснованої Мадлен Олбрайт, повідомив телеканал CNN.
Олбрайт була першою жінкою, що посіла посаду держсекретаря США. Вона народилася в Празі й приїхала до Сполучених Штатів як біженка, а згодом піднялася до висот американської політики. Її також називають «невтомною поборницею демократії та прав людини».
Спочатку Олбрайт обіймала посаду посла США в ООН, а згодом стала головним дипломатом країни під час другого президентського строку Білла Клінтона. Вона виступала за розширення НАТО, наполягала на втручанні Альянсу в ситуацію на Балканах, щоб зупинити геноцид і етнічні чистки, прагнула зменшити поширення ядерної зброї та обстоювала права людини й демократію в усьому світі.
Рівно за місяць до своєї смерті, у переддень вторгнення Росії в Україну, було опубліковано статтю Олбрайт у колонці для видання The New York Times під заголовком «Путін припускається історичної помилки».
Стаття вийшла рівно місяць тому, 23 лютого, напередодні вторгнення Путіна в Україну.
У статті колишній держсекретар згадує першу зустріч із Путіним 20 років тому і свої перші враження від неї. На її переконання, збочений світогляд цього політика і його бажання піддати ревізії розпад СРСР впадали в очі вже тоді.
пропонує ознайомитися з 10 головними меседжами цієї статті.
- Враження від першої зустрічі: «Путін маленький і блідий, — йдеться в моїх нотатках, — настільки холодний, що схожий на рептилію». Він стверджував, що розуміє, чому Берлінська стіна мала впасти, але не очікував, що весь Радянський Союз розвалиться. «Путін спантеличений тим, що сталося з його країною, і сповнений рішучості відновити її велич».
- Ревізіоністське й абсурдне твердження Путіна про те, що Україна «цілком створена Росією» й фактично вкрадена в Російської імперії, повністю відповідає його збоченому світогляду. Що мене особливо стурбувало — спроба створити привід для повномасштабного вторгнення. Якщо він це зробить, це буде історичною помилкою.
- Путін обрав свій курс, відмовившись від демократичного розвитку на користь сценарію Сталіна. Він сконцентрував у своїх руках політичну й економічну владу, асимілюючи або розчавлюючи потенційних конкурентів і прагнучи відновити сферу російського панування на території колишнього Радянського Союзу.
- Він упевнений, що американцям так само, як і йому, властиві цинізм і жадоба влади й що у світі, де всі брешуть, він не має говорити правду. Він вважає, що Сполучені Штати домінують у своєму регіоні за допомогою сили, а отже, Росія має таке саме право.
- Путін роками прагнув надати значущості міжнародній репутації своєї країни, збільшити військову та економічну міць Росії, послабити НАТО й розділити Європу, вбиваючи клин між нею та Сполученими Штатами. У всіх цих розкладах була присутня Україна.
- Якщо він почне повномасштабний наступ і намагатиметься захопити Україну, санкцій стане ще більше. Це не лише зруйнує економіку Росії. Вузьке коло корумпованих друзів Путіна може кинути виклик його лідерству. Те, що обернеться кривавою й катастрофічною війною, виснажить російські ресурси та забере велику кількість життів росіян, а для Європи буде створено невідкладний стимул для скорочення небезпечної залежності від російських енергоресурсів.
- Акт агресії майже напевно змусити НАТО зміцнити східний фланг і розглянути питання постійного розміщення сил у країнах Балтії, Польщі та Румунії. І він спричинить запеклий збройний опір України за сильної підтримки Заходу.
- Навіть якщо Заходу вдасться втримати Путіна від повномасштабної війни, що не гарантовано, важливо пам'ятати, що його улюблений вид спорту – не шахи, як думає дехто, а дзюдо. Він наполегливо шукатиме можливість збільшити важелі тиску й завдати удару в майбутньому. США та їхні друзі мають утримати його від цього, чинячи жорсткий дипломатичний опір і збільшуючи економічну та військову підтримку України.
- Путін має зрозуміти, що друга холодна війна не обов'язково піде на користь Росії навіть із її ядерним арсеналом. Сильних союзників США можуть знайти майже на кожному континенті. З-поміж друзів Путіна такі персони, як-от Башар Асад, Олександр Лукашенко та Кім Чен Ин.
- Путін і його китайський колега Сі Цзіньпін полюбляють повторювати, що ми живемо в багатополярному світі. Але це не означає, що великі держави мають право розчленувати земну кулю на сфери впливу, як це робили століття тому колоніальні імперії.
- Україна має право на суверенітет, хоч би ким не були її сусіди. У сучасну епоху великі країни визнають це, і Путін теж має це зробити. Таке послання є основою нинішньої західної дипломатії. Воно визначає різницю між світом, що керується верховенством закону, і світом, що не визнає жодних правил.
Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + Enter
