«Конклав»: правда і вигадка у фільмі про вибори Папи за оцінкою експертів

Автор

Артур Гмиря

Після смерті Папи Римського Франциска перегляди фільму «Конклав» на цифрових платформах зросли за добу на 283%. Адже в центрі сюжету фільму – вибори нового Папи.

Для Святого Престолу конклав також є центральною подією. Він передбачає ув’язнення кардиналів в Сикстинській капелі для обрання нового папи не менш як двома третинами голосів.

Реальний конклав має відбутися найближчими тижнями. на основі матеріалу The Guardian розповідає, наскільки відповідає реальності популярна кінострічка 2024 року, що була номінована у 8 категоріях премії «Оскар» й виборола нагороду за «Найкращий адаптований сценарій».

Наскільки обрання Папи у фільмі «Конклав» є реалістичним

На думку експертів, фільм скоріше влучний, ніж ні, і принаймні ретельно досліджений.

«Вони багато деталей передали правильно, – сказала Кетлін Спроус Каммінгс, історикиня католицизму з Університету Нотр-Дам, яка уважно стежила за обранням Папи Франциска у 2013 році. – Фільм дуже добре збалансував людське – чоловіків, які амбітні, мають дуже сильні почуття щодо того, чого потребує церква і Святого Духа [з погляду католиків, саме він керує цими процесами]».

Режисер Едвард Бергер, сценарист Пітер Строґан та їхня команда під час власних виступів пояснювали, що уникали прямої співпраці з Ватиканом, аби зберегти незалежність. Натомість вони консультувалися з кардиналами, відвідали самостійно Ватикан і створили точну копію Сикстинської капели на студії Cinecittà в Римі.

Ральф Файнс (у центрі) в одній зі сцен фільму Конклав

Вони також залучили релігійних радників для вивчення традиційних, хоча й неофіційно підтверджених, процедур. До прикладу, обряд знищення персня померлого Папи, офіційно не підтверджений, але переданий крізь століття, за свідченнями очевидців. Це дало змогу команді максимально правдиво відтворити обставини та дух події.

«Було надзвичайно, як вони взяли щось таємне і справді багато чого передали правильно», – сказала Каммінгс.

Вона додає, що фільм «передав відчуття типів розмов, які відбуваються перед конклавом», під час так званої загальної конгрегації, коли всі кардинали – включно з так званими «творцями королів» [старше 80 років, тобто занадто старі, щоб голосувати] – приїжджають до Риму для розмов і зустрічей щодо майбутнього церкви.

Ці розмови передають настрої різних фракцій, які очолюють дещо гротескні, але насправді присутні в церкві архетипи:

Гоффредо Тедеско: італійський реакціонер, представляє консервативне крило церкви, яке виступає проти послаблення строгих правил;
Альдо Белліні: провідний ліберальний кандидат, прагне реформувати церкву в дусі покійного папи;
Джошуа Адеємі: нігерійський кардинал, що представляє великий відсоток практикуючих католиків на Глобальному Півдні;
Джозеф Трамбле: кмітливий і відверто амбітний канадець, який прагне влади;
Томас Лоуренс: поміркований, прив’язаним до традицій миротворець, проте спокушений особистими амбіціями та симпатіями до ліберального крила.

Едвард Берґер (ліворуч) та Ральф Файнс на знімальному майданчику фільму «Конклав». «Едвард — це Святий Грааль для режисера — той, хто може зробити все по-справжньому», — каже сценарист Пітер Страуган.

На думку Білла Кавана, професора католицьких студій в Університеті ДеПоля, політиканство, ймовірно, перебільшене: «Кардинали не поділяються чітко на прогресивні та консервативні табори… загалом, це набагато більш неоднорідна картина».

Які неточності присутні у фільмі «Конклав»

І Кавана, і Каммінгс відзначили деякі неточності, як впливова присутність кардинала Бенітеса, мексиканського служителя, таємно призначеного архієпископом Кабула папою перед смертю, який виступає як темна конячка.

«Ідея, що таємно призначений кардинал може просто приїхати на конклав і сказати: «Гей, я тут, щоб голосувати» – цього насправді не могло статися, – зазначила Каммінгс. – Кардинал не отримує привілеїв посади, доки його не оголосять публічно».

Кардинал Бенітес – персонаж фільму Конклав

Оскільки колегія справді ізольована, малоймовірно, що черниця у виконанні Ізабелли Росселліні нишпоритиме вночі. Ніколи не було доказів того, що кардинал купував голоси, як це стверджувалося щодо кардинала Трамбле. А логістика вибуху бомби, що вибила вікна Сикстинської капели, була, за словами Каммінгс, дуже малоймовірною.

Але в цілому оцінка експертки була схвальною. «Процедурно вони все зробили правильно. Естетика була абсолютно приголомшливою», – узагальнила вона.

Залишаючи осторонь невеликі технічні неточності, наприклад, не той колір килима в Сикстинській капелі, Каммінгс також звернула увагу на один момент, який передав емоційну правду про папські вибори: коли вискочка кардинал Белліні запитує Лоуренса, яким буде його папське ім’я. Лоуренс вагається, стверджуючи, що ніколи про це не думав.

Але пізніше він зізнається, що це буде Іван. «Мені це просто подобається, тому що, звичайно, якщо ти кардинал, у тебе є папське ім’я на думці», – сказала Каммінгс. Постійне вдавання кардиналів, ніби вони не хочуть бути папою, водночас звинувачуючи інших у бажанні стати папою, стало одним із головних мемів фільму.