Ніби на зло президенту Зеленському, який затіяв спаринг із мером Кличком, останній 22 травня отримав почесне звання «Людина року». Це вже друга така премія у Віталія Кличка. Уперше «Людиною року» він став 2004-го – тоді як спортсмен. А зараз – як суспільний діяч, один із лідерів сучасної України.
Навряд чи така новина припала до смаку главі держави. Але Зеленський також мав свою хвилину (насправді більше) слави. 20 травня, відзначаючи другу річницю інавгурації, він провів пресконференцію, де згадував, зокрема, і Кличка.
«Що він хоче від мене? Він постійно мені пише, дзвонить, записується на прийом, навіть приходить в Офіс президента», – жалівся Зеленський на нав’язливість Кличка.
«Він звертався до мене, щоб я не звільняв його з посади голови (КМДА – 
), хоча я маю повноваження. Я йому сказав: немає питань, будь ласка, працюйте, показуйте результат», – додав президент.
«Я людина вихована», – образився Кличко. І додав, що впродовж останніх пів року жодного рандеву з президентом він так і не мав.
Чому між мером Києва та президентом України не виходить ані співпраці, ані роботи, ані комунікації, розбиралося разом з експертами.
Одного разу два роки тому…
Атака на Кличка з боку Банкової почалася ще 2019-го, невдовзі після обрання Зеленського президентом. Тодішній голова Офісу президента Андрій Богдан заявив, що хотів би розділити посади столичного голови та очільника КМДА. А було це так.
Спілкуючись із виданням «РБК-Україна», Богдан зазначив, що не хоче, аби з міського бюджету крали. Це пролунало як свого роду звинувачення на адресу Кличка. Бо нібито саме через крадіжки (такий контекст) і постає потреба розділити крісла міського голови й голови КМДА. Водночас на запитання, чи дійсно посади буде розділено, Богдан відповів: «Не знаю».
А після цього додав, що з Кличком була негласна угода: «мер Києва демонструє відкриту, чесну, продержавну позицію в економічних і політичних питаннях і в інтересах громадян міста Києва», а за це «ми ухвалимо кадрове рішення щодо нього». Якщо Кличко всього цього не робить, то в Зеленського також ухвалять «кадрове рішення». «Але це будуть різні кадрові рішення», – наголосив Богдан.
Реагуючи на такі незавуальовані погрози, мер Києва подався до… Америки. 31 липня 2019 року Кличко опублікував на своїй ФБ-сторінці фото з колишнім мером Нью-Йорка та колишнім адвокатом Дональда Трампа Руді Джуліані. Фактично Кличко призначив Сполучені Штати на роль рефері в його конфлікті з Андрієм Богданом. Політологи та політексперти зламали тоді чимало списів, дискутуючи на тему, чи мав Кличко моральне право на подібну ескападу та приниження щойно обраного президента Володимира Зеленського.
Хай там як, але Віталію Кличку тоді дали спокій. Принаймні до пори до часу, бо новий виток конфлікту розпочався пізніше.
Прем’єр образився теж
Можливо, саме місцеві вибори, що відбулися в жовтні 2020-го, додали київському меру куражу. Кияни переобрали його фактично втретє (якщо враховувати коротку каденцію 2014 — 2015 та другий його термін у 2015 — 2020 рр.). Інсайдери подейкували, що Кличко навіть почав мріяти про більше, а саме – про президентське крісло. І хоча президентський рейтинг столичного градоначальника перебуває на рівні статистичної похибки, мріяти не заборониш.
Підігрітий успіхом Віталій Кличко взявся вчити прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, як тому господарювати. Обурений Шмигаль пригрозив меру звільненням із посади голови КМДА, тобто зробив те саме, що колись Андрій Богдан. До публічної критики мера долучилися і в Офісі президента, зокрема заступник голови ОП Кирило Тимошенко, з яким у Кличка був конфлікт ще два роки тому. Причина цьогорічних критичних заяв центральної влади – здебільшого недолуга організація роботи під час тотального локдауну в столиці, а також нібито небажання мера долучитися до проєкту «Велике будівництво».
Проте чи немає тут інших, прихованих причин для того, аби центральна влада була незадоволена владою міською? Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко називає бізнес-інтереси та розподіл грошових потоків ключовою причиною тиску на столичну владу. Тобто річ не в локдауні й навіть не в президентських амбіціях, а в тому, що Кличко не бажає ділитися тіньовими доходами очільників міста. Це – одна з робочих версій. Запам’ятаємо її й перейдемо до хроніки останніх подій.
Обшуки, обшуки, обшуки
Ранок 18 травня почався для Віталія Кличка не з кави. Співробітники Служби безпеки України прийшли з обшуком до багатоквартирного будинку по вулиці Богдана Хмельницького, у якому він мешкає. Градоначальник був на тренуванні.
Ця звістка викликала хвилювання мас-медіа, однак прессекретар СБУ Артем Дехтяренко невдовзі повідомив, що їхні співробітники прийшли з обшуком не до мера, а до його сусідів, які живуть поверхом нижче. За його словами, слідчі заходи проводили не тільки в будинку мера Києва, а й ще на кількох об'єктах. Дехтяренко запевнив, що робилося це в рамках кримінального провадження про фальсифікацію нафтопродуктів.
Кличко в таку версію не повірив, заявивши, що акція була спрямована саме проти нього й мала на меті психологічний тиск.
До того ж останнім часом правоохоронці вже не раз навідувалися до об’єктів господарювання міської влади. Так, 11-12 травня Київська міська прокуратура спільно з Нацполіцією, СБУ та Державною фіскальною службою в рамках «викриття корупційних схем із присвоєння коштів столичного та державного бюджетів» проводила обшуки в приміщеннях КМДА, «Київзеленбуду», комунального підприємства «Спецжитлофонд», комунальної корпорації «Київавтодор» і КП «Київміськсвітло».
Шукали докази злочину силовики й за місцем проживання фігурантів. Станом на зараз про підозру повідомили 11 особам, зокрема, чинним чиновникам КМДА та співробітникам комунальних підприємств. А Віталій Кличко прокоментував ці обшуки так:
«Протягом останніх двох днів правоохоронці та податківці буквально кошмарять столичну владу. Такого не було в Україні навіть за махрових часів Януковича! Насправді те, що відбувається, – це тиск на столичну владу та придушення місцевого самоврядування. Тиск на мене особисто».
Віталій Кличко
мер Києва
То чого хочуть від мера?
Але навіть якщо йдеться про тиск, то кожен тиск має свою конкретну мету. Володимир Фесенко вважає, що мета тут двояка – насправді очистити Київ від корупції та трохи пригасити запал Кличка, який останнім часом став зовсім не договороздатним.
«Проблема перша – корупція в комунальних підприємствах Києва. Гадаю, мало хто сумнівається, що така корупція була, є й буде. І це стосується не тільки Києва, а й багатьох, якщо не більшості, великих і малих міст нашої країни. І команди мерів, і їхні союзники в міськрадах, і різні великі чиновники заробляють на міському господарстві, комунальних підприємствах і міському бюджеті. І це усталена й дуже масштабна практика. Питання тільки в масштабах «заробляння», очевидності (або нахабства) у використовуваних схемах».
Володимир Фесенко
Політолог
Проблема друга – політичні відносини мера Києва й центральної влади. Останніми тижнями спостерігалося явне загострення в цих відносинах, зазначив політолог.
Торкатися причин загострення він відмовився, хоча й додав, що є різні версії. Але в цьому контексті, за словами Фесенка, треба розуміти, що в центральної влади інструментів впливу набагато більше, ніж у мера Києва. І їй достатньо скористатися тими об'єктивними проблемами (і слабкими місцями), про які згадувалося вище. А обшуки – це традиційний інструмент впливу.
Не налякати, а змістити
Мета центральної влади може полягати й у тому, аби не примушувати Кличка до миру, а просто змістити його. Певна річ, не з виборної посади мера, а з посади голови КМДА, куди його призначає президент. Чому це так необхідно? Бо Володимир Зеленський зібрався на другий президентський термін, і коли справа дійде до голосування за нього (або проти нього) киян, на чолі столиці йому потрібна «своя» людина.
Прихід з обшуками до Кличка має як зовнішнє, так і внутрішнє підґрунтя, говорить керуючий партнер Національної антикризової групи Тарас Загородній.
«Зовнішнє – це нібито боротьба з корупцією, але насправді йдеться про те, що ми вже бачимо старт президентської кампанії Зеленського. Тому починаються наїзди на потенційних кандидатів. Кличко, на думку Банкової, виглядає як реальна альтернатива Зеленському, бо він має репутацію і всі знають, як він заробляв гроші. Крім того, у нього немає такого великого антирейтингу. Тому вся ця катавасія й розгорнулася. А ще під час візиту Блінкена й Нуланд у них була окрема програма з Кличком, що не могло пройти непоміченим».
Тарас Загородній
керуючий партнер Національної антикризової групи
Закон про столицю як камінь спотикання
Але якою б альтернативою не виглядав Кличко, просто так змістити його з посади голови КМДА не вийде. Закон про столицю виписаний так, що посадити в це крісло президент України може лише ту людину, котру кияни обрали мером. Щодо цього є одразу кілька рішень Конституційного суду. Тобто звільнити Кличка з посади голови КМДА в законний спосіб Зеленський може. Але призначити на цю посаду когось іншого – ні.
Нонсенс? Ще б пак. Для розв’язання проблеми потрібно ухвалювати новий закон. Й у 2019 році «слуги народу» підготували проєкт закону, яким вдалося б чітко розмежувати повноваження міського голови й очільника КМДА. Документ під редакцією тоді ще депутата Олександра Ткаченка «слуги» безрезультатно намагалися провести через парламент. Нині ж він морально застарів для того, аби просто внести його до сесійної зали.
То як коректно вийти з конфлікту, який виник між президентом і мером? Однозначної відповіді на це питання не має ніхто. Якщо не брати до уваги законодавчий вимір, тобто написання нового дороговказу, за яким житиме столиця, то обом сторонам краще трохи приборкати свою агресію. І хоча кожен із двох опонентів вважає, що обвинувачення протилежної сторони тільки йдуть йому на користь, це не так.
Зрештою не одна політична репутація постраждала від постійних атак на свого візаві.
Читайте також
Практичний кейс трьох українських компаній, які працевлаштовують людей з інвалідністю
Угода про надра між Україною та США: перші юридичні висновки та потенційні наслідки
Закон №4337-IX: як нові вимоги до перевізників змінять ринок автоперевезень в Україні
