Фото: колаж Getty Images, Wikipedia
The New York Times 8 березня присвятила одну з центральних статей альтернативній реальності російського телебачення та промиванню мізків російських громадян щодо агресії Кремля проти України.
Про це йде мова в матеріалі «Два дні російського висвітлення новин: альтернативна реальність війни».
У статті The Page — про інформаційну бульбашку, у якій опинилися глядачі пропагандистських каналів, очима американського журналіста, а також про голос здорового глузду, що ще проривається через інтернет та останні незалежні ЗМІ Росії.
Мирні жителі все ще «не страждають»
Фото: Getty Images
Дивитися новинні передачі про бойові дії в Україні за основними державними каналами Росії — це бути свідком масштабів зусиль Кремля щодо санації війни, зазначає автор матеріалу Ніл МакФаркуар.
Він розповідає, як у ефірі пропагандистського російського ТВ за участю жінок-пілотів і членів екіпажу «Аерофлоту» один із учасників поставив президенту Володимиру Путіну запитання, яке було «ідеально складене» відповідно до нових урядових правил висвітлення вторгнення в Україну.
«Ми всі підтримуємо ваші дії, військову спецоперацію, яка там проходить», — звернувся до президента РФ один льотчик.
Автор запитання сидів серед приблизно 20 жінок у формі «Аерофлоту» за довгим столом.
«Ми знаємо, що мирні жителі не страждають, але, будь ласка, заспокойте нас, що ми вже наприкінці цього шляху», — попросив Путіна пілот.
У відповідь кривавий диктатор довго озвучував свої скарги на Київ. Водночас, пише Ніл, ані в його відповіді, ані в якомусь із запитань не згадувалася справжня реальність України: жорстока руйнація міст і селищ російськими військовими, загибель мирних жителів, відчайдушна масова втеча мільйонів біженців.
«Тепер, коли майже всі ЗМІ — під контролем держави, все це зникло з екранів вітчизняного телебачення та газетних заголовків», — відзначає американський журналіст.
Витратити кілька днів на перегляд випусків новин на основних державних каналах, а також на вивчення газет, контрольованих державою, — значить стати свідком масштабів зусиль Кремля щодо санації війни «оруеллівським терміном «спеціальна військова операція» — і привести все висвітлення новин у відповідність із цим меседжем».
Жодного реального кадру війни
Такі слова, як «війна» або «вторгнення», заборонені для опису дій російських військових відповідно до нового закону, який президент Путін підписав у п'ятницю. Документ передбачає до 15 років позбавлення волі за будь-яке висвітлення, яке держава вважає «неправдивою інформацією» про військову кампанію.
На російському телебаченні продовжують наполягати, що війни в Україні немає (нагадаємо, всі ЗМІ мають вказівку називати її лише спецоперацією), розповів виданню Станіслав Кучер.
Станіслав — емігрант із РФ у США, ветеран російського телебачення та колишній член президентської Ради з прав людини. Кучер переїхав до Штатів після того, як його шоу неодноразово закривали.
«Ви не побачите вибухів, ви не побачите ударів по кварталах, де проживає мирне населення, ви не побачите багато чого щодо військ, солдатів, важкої бронетехніки або чогось такого роду», — додав Станіслав.
69-річний Путін уже давно намагається створити навколо своєї адміністрації ореол героїзму та атмосферу «жахливих жертв», принесених Радянським Союзом для перемоги над нацистською Німеччиною.
«Його анексія Криму у 2014 році та дестабілізація України розпалюванням сепаратистської війни на сході того ж року не стали винятком», — пише видання.
Кадри нацистів Другої світової
Кремль зобразив цю жахливу війну як продовження боротьби Радянської армії під час Другої світової війни проти нацистів, що вторглися, та їхніх місцевих прихильників. Зі своїм останнім вторгненням в Україну 24 лютого пан Путін подвоїв ставку, неодноразово називаючи це спробою денацифікації та демілітаризації України.
Усю цю риторику про спасіння України від нацизму невпинно повторюють державні ЗМІ — основне джерело новин для більшості росіян, особливо старшого покоління.
Особисто Путін близько 10 разів назвав уряд у Києві нацистами під час зустрічі з льотчицями минулої суботи, і це слово нескінченно повторюється в кожній передачі.
«Щоб підкріпити цю ідею, канали новин часто показують чорно-білі кадри з реальними німецькими нацистами часів Другої світової».
Випуски новин досить одноманітні. «Операцію» в Україні здебільшого описують як миротворчу місію військових із порятунку російськомовних жителів окупованих частин Донецької та Луганської областей від жахливих та нескінченних військових злочинів українського уряду.
Захід описується як такий, що зовсім не співчуває їхньому тяжкому становищу.
Величезні руйнування, завдані місту Харкову та багатьом невеликим містам на північному сході, зазвичай заслуговують у кращому разі на скороминущу згадку, та й у них звинувачують Збройні сили України.
Битва за Київ: казка про спецоперацію «за планом» і «втрат немає»
У неділю «Вісті тижня», дуже популярна програма на каналі «Росія-1», схоже, використала один репортаж, щоб підготувати росіян до битви за Київ, що назріває. У ньому наголошувалося, що російські війська відрізали українську столицю з півночі та заходу, бої в передмістях продовжуються.
Журналісти звинуватили українських військових у тому, що вони перешкоджають виїзду мирних жителів, щоб їх можна було використати як живий щит.
Водночас, пише Ніл, десятки тисяч біженців, що біжать на Захід від російських військ караванами страху та страждань, не були показані.
Суботні новини на Першому каналі, одному з двох найпопулярніших каналів поряд із «Росією-1», передавали цю ж казку.
Ведучий процитував слова Путіна про те, що спецоперація йде за планом. Він додав, що знищення військової інфраструктури буде завершено найближчим часом.
Володимир Путін звинуватив українських «екстремістів» у тому, що вони підірвали будівлю в портовому місті Маріуполь, а в підвалі сховалися 200 людей, але відеозапис події не було надано.
Денис Пушилін, голова так званої ДНР, поскаржився, що цивільні особи не використали гуманітарний коридор, призначений для досягнення контрольованого Росією сходу, але ризикували, прямуючи на захід.
Україна ж заявила, що не може використати коридор, бо його обстрілюють російські війська (факти обстрілу «зелених» коридорів, разом із «дорогою життя» з Ірпеня на Київ, були задокументовані, підтверджені та надані Гаазі — The Page).
У неділю відбувся додатковий вечірній випуск програми «Вісті тижня» з докладним репортажем із місць воєнних дій, звичайно, без згадки слова «війна».
У програмі конфлікт представлено як майже виграний. У випуску йшлося тільки про одного солдата, якого було вбито, але не росіянина, а вихідця з Дагестану.
Меседжі часів Молотова та «любов до України»
Фото: Wikipedia
Наслідки санкцій, що руйнують російську економіку, як і припинення міжнародних рейсів російських авіакомпаній, часто без пояснення причин списують на «поточні обставини».
Більшість телеведучих і ведучих ток-шоу, навіть ті, хто спочатку висловлював невиразні побоювання з приводу вторгнення, швидко скоригували свої коментарі.
Деякі з найвідоміших затятих прихильників Кремля потрапили під санкції Заходу. Італія, наприклад, конфіскувала особняк на озері Комо вартістю майже $9 млн, що належить Володимиру Соловйову, відомому ведучому пропагандистських ток-шоу.
В'ячеслав Ніконов, ведучий програми «Велика гра» на Першому каналі, виступив із войовничою промовою в Думі наступного дня після вторгнення, яку повторив у своєму шоу.
Він розповів, як «сильно любить українців та їхню прекрасну країну»:
«Я гадаю, що Росія, звичайно, зацікавлена в тому, щоб вона була процвітаючою, дружньою країною. Наша справа правильна. Ми переможемо».
Останні рядки з цитати Ніконова перегукуються зі зверненням по радіо його діда та тезки, В'ячеслава Молотова, який багато років обіймав посаду міністра закордонних справ при Сталіні.
Приблизно ті ж меседжі він висловлював 22 червня 1941 року, щоб оголосити, що нацистська Німеччина вторглася, порушивши договір про ненапад — пакт Молотова — Ріббентропа.
Раніше ми вже наводили стислий контекст поведінки СРСР під час Другої світової війни, коли Гітлер зі Сталіним ділили Європу на двох аж до нападу Німеччини на СРСР.
Раніше в матеріалі «Соррі нот соррі: містер Путін, ми робимо вас разом» The Page наводило таку цитату Черчілля:
«Терпіння — доля всіх, хто мусить мати справу з Кремлем».
Але також голова Воєнного кабінету Британії часів Другої світової у свої спогадах писав окремо про поведінку Кремля аж до початку конфлікту з Гітлером:
«Аж до миті, коли радянський уряд зазнав нападу Гітлера, він, здається, ні про кого не дбав, крім себе. Радянський Союз із кам’яною незворушністю споглядали крах фронту у Франції 1940 року та наші марні зусилля створити 1941 року фронт на Балканах. Радянський Союз надавав велику економічну допомогу нацистській Німеччині та допомагав їй багатьма дрібними способами».
Крах незалежних ЗМІ та втеча молоді в Telegram
Альтернативний світ РосТВ різко контрастує із повідомленнями західних та українських ЗМІ про бойові дії на північному сході, коли будинки горять, а на вулицях лежать мертві мирні жителі, пише американський автор.
Але протягом останнього десятиліття Кремль вів тривалі атаки на незалежні видання, і деякі з останніх редутів впали минулого тижня перед новим законом.
Серед них були два непохитні поборники: «Ехо Москви», незалежна радіостанція, яка була чимось на зразок сімейної вітальні для ліберальних росіян, і телеканал «Дощ», який сміливо транслював такі фрагменти, як інтерв'ю з батьком молодого солдата, що перебуває в полоні в Україні.
В молодого покоління, яке не дивиться телевізійні новини, Telegram став кращим застосунком, каже Кевін Ротрок, головний редактор англійського видання Meduza, незалежного інформаційного агентства, яке все ще працює за межами Росії.
Відео виступів президента України Володимира Зеленського в Києві, наприклад, розміщуються насамперед там. На каналі легко знайти також сцени з розгніваними херсонцями, які називають російських солдатів окупантами.
«Щоб достукатися до молодого покоління, Міносвіти Росії випустило відеоролики з докладним офіційним поясненням війни — вони були обов'язкові для перегляду в школах».
Новини поза цензурою та підтримка війни
Деякі новини циркулювали поза офіційною цензурою. Леонід Рагозін, незалежний журналіст, розповів, що його родичка в московському автобусі розмовляла із зляканим другом у Харкові, а на задньому плані завивали сирени. Вона увімкнула гучний зв'язок, і весь автобус замовк, щоб послухати. Ніхто не скаржився.
«Нова газета», редактор якої — Дмитро Муратов — минулого року отримав Нобелівську премію миру, намагається говорити правду, дотримуючись нових правил. У репортажах, де опитані ним росіяни говорять слово «війна», наприклад, є уточнення, що це слово заборонене російською владою.
«Проте натиск офіційної державної версії, схоже, дає бажаний ефект», — пише автор.
Різні опитування, що їх проводяться у Росії, показують велику підтримку війни: це близько двох третин населення, хоча експерти кажуть, що потрібно брати до уваги вимоги повторювати як папуга офіційну версію.
Кучер, колишній незалежний телеведучий, каже, що він був вражений тим, як часто в телефонних розмовах із колишніми однокласниками йому повторюють тези Кремля про боротьбу з нацистами в Україні.
«Я був просто приголомшений! Ніколи б не подумав, що пропаганда матиме такий вплив на людей», — підкреслив емігрант.
Соловйов заговорив про крах Росії та неминучу поразку у війні
Цікаво, що обмовки щодо війни в Україні все ж трапляються навіть у пропагандистів. Наприклад, у прямому ефірі російський пропагандист Володимир Соловйов визнав прямим текстом, що цю «війну не виграти». Чк би там не було, а війну дійсно не виграти, операцію не завершити, а програш призведе до краху самої Росії. Крім того, він додав, що Кремль в Україні вже вважають «втіленням зла», ненавидять и продовжать ненавидіти.
Відео фрагмента, вже вирізаного із записів російських телеканалів, наводить журналістка Олеся Бацман у себе у Facebook.
У фрагменті наводиться розмова з іншим московським пропагандистом, що запитував, навіщо було розпочинати цю війну, якщо не збиралися входити до міст, та й жодного серйозного міста ще не взяли, «хіба Херсон, і то...».
«Чи потрібно було заради Криму покласти стільки солдат та брати Херсон?», — запитує він у Соловйова.
Відомий пропагандист відповідає:
«І так настрій тяжкий, а ти мене своїм песимізмом зовсім зараз у смуток вганяєш».
До речі, 8 березня YouTube видалив канал Соловйова «Соловйов Live», а також канал його телевізійної програми «Недільний вечір із Володимиром Соловйовим».
Замість післямови. Очевидно, російська телевізійна картина продовжує спотворювати реальність жорстокого вторгнення Кремля в Україну та намагається створити з армії Путіна образ визволителів, а з українців — образ людей, що потерпають від нацизму та потребують порятунку.
Проте перекрити молоді всі канали доступу до інформації наразі важко, і правда просочується, хоч і повільно, крізь соцмережі, зокрема «вКонтакті», де українські громадяни (зі змінним успіхом) намагаються довести росіянам, що насправді відбувається. На людей, у яких «замість голови телевізор», як зауважив російський співак Андрій Макаревич, це навряд чи подіє, і їм ще дведеться відчути на собі масштаб наслідків нанішніх подій, а от молодь потроху прозріває.
Вже 8 березня емігранти з Росії не могли зняти гроші з карток MasterCard і Visa за кордоном, на полицях магазинів почався дефіцит, а компанії масово відмовляються від роботи в країні Путіна. Наприклад, у Росії більше не працюватиме McDonalds. Щоправда, у росіян залишається KFC, але весь прибуток від кривавої країни компанія обіцяє спрямувати на допомогу Києву.