Група депутатів з фракції «Слуга народу» зареєструвала законопроєкт «Про медіа».
У професійному середовищі він одразу викликав неоднозначні оцінки, велика частина з яких негативні.
Один з авторів цієї законодавчої ініціативи Євгенія Кравчук у себе в Facebook спробувала розвінчати міфи, пов'язані з законопроєктом.
Міф 1: Всіх змусять отримувати ліцензії.
Закон передбачає ліцензування лише тих мовників, які використовують радіочастотний ресурс для наземного мовлення. Цей ресурс обмежений, тому для його справедливого розподілу система ліцензування має залишитися, щоб глядачі і слухачі отримали найкращі пропозиції.
Міф 2: Почнуться неконтрольовані заборони поширення онлайн-медіа, штрафи, репресії.
Онлайн-медіа є такими ж гравцями, як і традиційні медіа. Змінюється система санкцій. Спочатку медіа отримає припис і тільки потім, у випадку повтору — штраф. Найбільш жорстка санкція буде застосовуватися виключно судом. Мова йде про реакції з боку Нацради з питань телебачення і радіомовлення (у цього органу з'явиться більше повноважень) на контент, який порушує законодавство.
Міф 3: Законопроєкт розробили в Мінкультури без урахування думки учасників медіа-ринку.
Законопроєкт розроблявся комітетом ВР з питань гуманітарної та інформаційної політики із залученням медіа-експертів, представників міжнародних організацій, журналістів і всіх, хто виявляв інтерес.
Міф 4: Закон «Про медіа» це закон «Про дезінформацію»
Законопроєкт «Про дезінформацію» є самостійним, його розробляє Мінкультури. У законопроєкті про медіа є обмеження для контенту, який може зашкодити дітям (сцени насильства, вандалізму, демонстрація позитивної оцінки вживання наркотиків і алкоголю, непристойні вирази і т. д.).
Міф 5: Медіа-закон — прикриття для згортання політики захисту української мови
Закон про мову встановив, що мова мовлення на телебаченні регулюється законом «Про телебачення і радіомовлення». Цю норму перенесли без змін у законопроект про медіа. Додано вимоги до відео за запитом і до складу пакетів провайдерів.
Читайте також
