Скільки разів ворог руйнував ДніпроГЕС і до яких катастроф на гідроспорудах причетна росія та СРСР

Вранці 22 березня 2024 року росія вчинила найпотужнішу атаку на українську енергосистему за останній час. Зокрема, з 04:10 до 7:00 ворог наніс ракетний удар по ДніпроГЕС у місті Запоріжжя — найбільшій гідроелектростанції у дніпровському каскаді.

А 29 березня президент Володимир Зеленський повідомив, що під час нічної атаки свідомими цілями ворога стали Канівська та Дністровська ГЕС.

нагадує, що події 22 березня — не перший випадок навмисного руйнування Дніпровської ГЕС з моменту її відкриття у 1932 році. В нашому огляді — приклади інших катастроф на гідроспорудах, до яких причетні росія та СРСР.

Будівництво ДніпроГЕС. Фото: Вікіпедія

росія, яка проголошує себе наступницею СРСР, вчиняючи злочини на ГЕС, немов мавпує радянський досвід часів Другої світової війни.

18 серпня 1941 року в очікуванні наступу німецьких військ працівники НКВС СРСР не знайшли нічого кращого, ніж підірвати ДніпроГЕС у Запоріжжі. Показово, що вибухівку на станції закладали заздалегідь і в певний момент — а саме в 20:15 увечері — привели в дію. Вочевидь, займалася цим НКВС. Так радянський режим реалізовував стратегію «випаленої землі», яка полягала у безглуздому знищенні майна перед наступом ворога, залишаючи напризволяще місцеве населення.

Від потужного вибуху впала частина греблі завдовжки 175,5 метрів. Про підготовку підриву не попередили ні громадян, ні радянські війська, що відступали, ні місцеву владу. Через це люди не мали можливості врятуватися від раптової повені, і за різними оцінками, кількість жертв катастрофи сягнула до 100 тис. Адже коли частково впала дамба ДніпрогГЕС, величезна хвиля від 5 до 30 метрів заввишки, що утворилась після вибуху, блискавично швидко нищила все на своєму шляху.

Дніпровська ГЕС після підриву у 1941 році. Фото: Вікіпедія

Захопивши Запоріжжя, німецьки загарбники відновили ДніпроГЕС і з січня 1943 року станція знов почала виробляти електроенергію. Тобто, підірвана дамба ДніпроГЕС була відбудована за кілька років.

ДніпроГЕС влітку 1942 року — після відновлення німцями греблі. Фото: Вікіпедія

Проте, коли справи на фронті погіршилися, окупанти вчинили, як і їхні попередники — заздалегідь заклали на ГЕС вибухівку. Але гітлерівці висадили у повітря переважно технічне обладнання, що не призвело до масштабної повені і людських жертв.

Зруйнований машинний зал ДніпроГЕС 1943 рік. Фото: Вікіпедія

Відновлення ДніпроГЕС радянською владою тривало з 1944-го по 1950 рік. Тоді в експлуатацію ввели останній гідроагрегат.

А надалі в СРСР ретельно приховували причетність до підриву греблі і роками перекладали провину за катастрофу на німецьких загарбників.

В Україні про трагедію публічно заговорили лише в часи незалежності. Сьогодні знову варто нагадати про цю сторінку. Адже росія знов бере на озброєння стратегію «випаленої землі» й вчергове завдає руйнувань найбільшій електростанції Дніпровського каскаду.

ДніпроГЕС. Фото: Oleksandr Malyon, Вікіпедія

Читайте також:

Вершники екоциду. Які найбільші екологічні злочини вчинила росія в Україні

«Я хотів би ще раз звернутися до європейської та світової спільноти. Неналежна оцінка катастрофи на Каховській ГЕС призводить до сьогоднішніх ударів по таких небезпечних гідроспорудах. Якби була належна оцінка, накладено санкції та ухвалено належні рішення, ворог не наважувався б бити ракетами по гідрооб'єктах», — зазначив у етері телемарафону «Єдині новини» Юрій Сирота.

Нагадаємо, підрив Каховської ГЕС заздалегідь закладеною вибухівкою росіяни здійснили вночі 6 червня 2023 року. Тоді російські війська, як і у випадку з ДніпроГЕС у 1941 році, штучною повінню намагалися завадити наступу противника. Тоді ворогів лякав український контрнаступ.

Наслідки Каховської трагедії. Фото: АрміяInform, Вікіпедія

Каховська трагедія спричинила колосальні збитки, які, вочевидь, оцінюються кількома мільярдами доларів. Крім власне руйнувань об’єктів інфраструктури і нерухомості, непоправної шкоди завдано довкіллю. Бо обміління Каховського водосховища унеможливило зрошення полів і призвело до масштабної втрати біоресурсів. Відлуння трагедії влітку 2023 року спостерігали мешканці усього українського чорноморського узбережжя, куди виносило тонни сміття й зокрема — частини будинків, меблі і речі мешканців Херсонщини.

Затоплений Херсон 7 червня 2023 року. Фото: ДСНС

Підрив ДніпроГЕС у 1941 році — не єдина катастрофа на гідротехнічних спорудах, інформацію про яку в СРСР замовчували. Адже про Куренівську трагедію у Києві, яка забрала життя щонайменше кількох сотень або навіть тисяч громадян, широкому загалу стало відомо також в часи незалежності України.

«Люди усвідомили, що поховані заживо. І раптом все потемніло. На нас йшов вал — суцільна піниста маса якогось сірого кольору. Вал був вищим за будинки й закривав собою небо», — згадує 13 березня 1961 року очевидиця трагедії, який пощастило вибратися з заблокованого селевим потоком автобуса.

Наслідки Куренівської трагедії

В творчості українських письменників і публіцистів ця трагедія часто пов’язується з відплатою за неналежне ставлення влади СРСР до вшанування пам'яті розстріляних у Бабиному Яру. Адже з 1950 року тут почали накопичувати перемішані з водою відходи цегельного виробництва буквально на кістках загиблих, щоб зрівняти Бабин Яр з землею. Врешті-решт прорвавши ненадійну земляну дамбу, важка брудна маса посунула на столичний район Куренівка. Площа затоплення сягнула 30 гектарів.

В новій історії росії теж є прецедент техногенної катастрофи на гідроелектростанції. Того разу росіяни впоралися без вибухівки. Бо 17 серпня 2009 року до руйнування стіни і підтоплення машинного залу Саяно-Шушенської ГЕС призвели прорахунки під час експлуатації і відмова системи захисту.

Наслідки аварії на Саяно-Шушенськой ГЕС. Фото: Вікіпедія

В результаті загинули 75 людей. Через дефіцит електроенергії зупинилося кілька алюмінієвих і феросплавних заводів, побудованих навколо станції. Побоюючись прориву греблі, місцеве населення у паніці тікало з регіону, створюючи шалений ажиотаж в магазинах і АЗК. Місцева екологія зазнала великих втрат — в річку Єнісей потрапило до 40 тонн трансформаторного мастила, що спричинило загибель сотень тонн риби.

І хоча гребля врешті- решт встояла, а в лютому 2010 року ГЕС відновила роботу, економічні збитки від катастрофи оцінили в 1 млрд євро.

Ліквідація наслідків аварії на Саяно-Шушенськой ГЕС. Фото: Вікіпедія

Сьогодні широкому загалу навряд чи відомо про велику техногенну аварію, яка сталася 14 вересня 1983 року на Стебницькому калійному комбінаті у Львівській області. Тоді після сильного дощу крізь ґрунтову дамбу хвостосховища (гідротехнічної споруди для зберігання токсичних відходів) в Чорне море через річкову систему потрапило біля 4,5 млн тонн отруйного мулу.

Повідомлення про подію у радянській пресі

Подія завдала величезної шкоди екології. Роботу калійного комбінату у 1988 році зупинили. Але сучасна екологічна ситуація в місті Стебнику й досі викликає занепокоєння.

Прикро, що фото і відео влучання в ДніпроГЕС швидко з’явилися на російських каналах, попри те, що за відеотрансляцію повітряних атак і роботи ППО в Україні передбачена відповідальність.

Зараз, коли росія вже не вперше намагається завдати ракетних ударів по гідротехнічних спорудах, багатьох українців турбує питання, чи може ракета зруйнувати греблію і викликати масштабне затоплення територій?

В «Укргідроенерго» ще у 2022 році, щоб заспокоїти панічні настрої, прокоментували можливі сценарії ракетного обстрілу російськими військами греблі Київської ГЕС.

«Оскільки сама станція та гребля спроєктовані і побудовані у 60-х роках з урахуванням тогочасних загроз, зі значним запасом міцності та стійкості, зруйнувати чи суттєво пошкодити масивні гідротехнічні споруди ураженням ракетою не так просто, — повідомляли тоді в «Укргідроенерго». — У випадку ж пошкодження металевих затворів греблі, може відбуватися поступовий неконтрольований витік води з Київського водосховища, внаслідок чого відбудеться короткочасне підтоплення деяких територій в нижньому б’єфі гідровузла. Зони підтоплення будуть незначними і відомі службам ДСНС та місцевим органам влади, тому місцеві мешканці будуть повідомлені завчасно».

Київське водосховище. Фото: Марія Бабенко

В Україні 10 ГЕС на річках Дніпро та Дністер підпорядковуються «Укргідроенерго». Ці 10 українських ГЕС до повномасштабної війни мали сумарну встановлену потужність 5849 МВт. Крім цього, в Україні на менших річках діє біля 80 малих ГЕС (МГЕС) потужністю до до 10 МВт.

Канівська ГЕС. Фото: Riwnodennyk, Вікіпедія

Українські ГЕС — потужність, розташування, стан

• Київська ГЕС та Київська ГАЕС: 440 МВт, перша сходинка Каскаду Дніпровських ГЕС, місто Вишгород Київської обл., працює;
• Канівська ГЕС: 500 МВт, друга сходинка Каскаду Дніпровських ГЕС, місто Канів Черкаської обл., працює;
• Кременчуцька ГЕС: 700,4 МВт, третя сходинка Каскаду Дніпровських ГЕС, місто Світловодськ Кіровоградської обл., працює;
• Середньодніпровська ГЕС (до липня 2016 року Дніпродзержинська ГЕС): 388 МВт; четверта сходинка Каскаду Дніпровських ГЕС, місто Кам’янське Дніпропетровської області, працює;
• Дніпровська ГЕС-1 та Дніпровська ГЕС-2: 1578,6 МВт, п’ята, передостання сходинка Каскаду Дніпровських ГЕС, місто Запоріжжя, зупинені після ракетного обстрілу 22 березня 2024 року;
• Каховська ГЕС: 334,8 МВт, шоста, остання сходинка Каскаду Дніпровських ГЕС, місто Нова Каховка Херсонської обл., зруйнована російськими окупантами 6 червня 2023 року.
• Дністровська ГЕС та Дністровська ГАЕС: 702 МВт, гідроелектростанція на Дністрі на південному заході України, працює.

Дністровська ГЕС. Фото: Укргідроенерго

Атаки росії на українські ГЕС під час повномасштабної війни

• 6 червня 2023 року: Каховська трагедія, підрив вибухівкою Каховської ГЕС;
• 22 березня 2024 року: ракетний обстріл ДніпроГЕС;
• 29 березня 2024 року: свідомими цілями ворога стали Канівська та Дністровська ГЕС, за словами Президента Зеленського.