Після перемоги Володимира Зеленського на виборах Олексій Гончарук отримав посаду заступника голови Офісу президента з економічних питань. Під час першої зустрічі голови держави з бізнесом він весь час був поруч на сцені – підказував цифри та факти. А коли президент поїхав, то викликав вогонь на себе і залишився, щоб поспілкуватися з підприємцями про конкретику.
Юрист за освітою, адвокат, доктор філософії в галузі права, Гончарук після Майдану очолював «Офіс ефективного управління» ( BRDO) – неурядової організації, створеної за фінансування уряду Канади, Європейського Союзу та Світового банку. Ця організація розробляє нормативні акти для українських міністерств.
Під час перебування на цій посаді Гончарук багато говорив про дерегуляцію, приватизацію і вільний ринок. Але зараз у нього з’явився шанс не просто створювати документи і радити, але й втілити свої поради у життя.
В інтерв’ю 
стратег президента хоча й уникав конкретики, проте все ж таки окреслив напрямки економічного розвитку країни після парламентських виборів.
– Як би ви пояснили, чим відрізнятиметься економічна політика президента Зеленського від того, що було за часів Порошенка?
– На мою думку, політика Зеленського буде більш сміливою і чесною. Довести це йому дозволяє рівень підтримки та відсутність неформальних зобов’язань, що протирічать інтересам країни. Це дозволятиме йому робити навіть так звані «непопулярні» реформи. Хоча, я вважаю, що нормальні реформи — справжні, якісні — не можуть бути непопулярними. Це питання комунікації і наслідків. Тому що все, зрештою, робиться задля того, щоб люди жили краще.
Після початку роботи новообраного парламенту важливо одразу взяти максимально високий темп для ухвалення декількох десятків важливих рішень. Наприклад, скасувати мораторій на продаж земельних ділянок та запустити ринок землі, розблокувати велику приватизацію. Також є ініціативи, спрямовані на те, щоб припинити корупцію в гральному бізнесі. Він має платити податки в державний бюджет, а не хабарі правоохоронним органам. Адже всім зрозуміло, що він є.
Фото: FB /Американська торгова палата
– Наскільки масштабною буде приватизація?
– Якщо ми говоримо про малу приватизацію, то мова йде про продовження правильної практики продажу цих активів через Pro Zorro. Щодо великої приватизації (умовно топ-30 об’єктів), то тут підхід має бути індивідуальним. Адже багато підприємств виконують якісь функції, наприклад, соціальні. Їх не можна просто продати. Треба уважно вивчити те, що може і мусить взяти на себе новий інвестор з придбанням обєкту.
За певними об’єктами є борги. Допоки цей тягар не знятий з порядку денного, об’єкт залишиться нецікавим інвесторам.
– Та й раніше підприємства не продавалися не тому, що якийсь олігарх заважав, а через судові рішення, борги і таке інше.
– Давайте будемо відокремлювати причини та наслідки. Я переконаний, що якщо є політична воля у керівника держави (а я бачу, що вона у нього є), то подолати бюрократичні перепони можна буде набагато швидше. Крім того, новий президент добре розуміє, як пояснювати суспільству і доносити свою думку. Інакше б у нього не було такого рівня підтримки.
Я вірю, що його реформи і економічний курс будуть більш сміливими і чесними. У нього не буде прихованих причин, за якими стоятимуть якісь бюрократичні складнощі.
– Візьмемо, наприклад, ОПЗ. Там є велика заборгованість перед Group DF. Ця заборгованість не прихована, а об’єктивна реальність. Що з цим робити?
– Я не хотів би говорити про конкретний кейс, бо тут є багато деталей. Скажу лише, що коли є заборгованість, то важливо ще й зрозуміти, як і чому вона виникла. Бо часто такі заборгованості створювались штучно, щоб мати важіль впливу на підприємство.
Мій загальний меседж ось в чому. За нового президента точно збережеться вектор на Європу і євроатлантичну інтеграцію. Продовжиться лібералізація та збережуться ринкові умови.
– Який вигляд має ідеальна картина президента Зеленського у галузі приватизації? Яким має бути стовідсотковий результат, якого б ви хотіли досягти?
– Очевидно, потрібна стратегія і розрахунки. Працюємо над цим.
Абсолютно точно треба продати весь мотлох, тобто все маленьке, що плодить збитки і корупцію.
Щодо великих підприємств, то там, звичайно, має бути запроваджене корпоративне управління. Тобто звичайна практика, коли уряд директивно, безпосередньо втручається в роботу підприємства, має відійти в минуле. Також потрібна якісна політика управління державною власністю. Простіше кажучи, держава має визначитись, чого вона як власник хоче від підтриємств. Це дає можливість, зокрема, і оцінювати ефективність менеджменту.
Звичайно ж, у нас все одно залишиться 5 – 7 підприємств, приватизація яких є питанням глибоко політичним. Як правило, рішення про приватизацію таких активів потрібно розглядати в ширшому контексті, бо часто це питання національної стратегії та навіть безпеки. Тому рішення щодо їхньоï приватизації правильно приймати лише після того, як такі стратегії будуть зрозумілі.
– Саме ви працюватимете над цим?
– Я зараз організовую роботу експертів, які вивчають цей пул питань. Це входить до моєї сфери відповідальності.
– Про мораторій на землю. Ми сьогодні почули від президента, що він підтримує продаж землі. А народ проти. А ви ж кажете, що реформа не може бути непопулярною. Як переконати людей?
– Ринок землі і так фактично існує. Просто він сірий, і на цьому наживаються, а прості люди часто стають заручниками великих компаній. Тому, я думаю, що земельна реформа — це питання легалізації відносин, де просту людину перестануть обманювати. І це потрібно якісно комунікувати.
Тобто сьогодні людина, фактично маючи право на земельну ділянку, не може нею повноцінно розпоряджатись. Тому насправді свідомістю людей маніпулюють. Їм розказують, що у них щось заберуть, в той час як в реальності їм дадуть можливість цим користуватись і заробляти.
Ми дуже далекі від того, щоб рубати з плеча і приймати необдумані рішення. Саме тому зараз основний сценарій, який ми розглядаємо, — це почати з державної землі, щоб сформувався ринок. Для того, щоб люди побачили, скільки реально коштує земля, щоб ми могли зрозуміти, який є попит, щоб могли прийняти правильне рішення.
Коли люди побачать, що земля вже продається, що ніхто ïï нікуди не вивозить, то мені здається, що ставлення людей поступово буде змінюватись.
– А будуть якісь обмеження для іноземців чи для великих компаній, чи обмеження за площею?
– Є дві речі, які тут треба зрозуміти.
Президент і команда задекларували свою готовність цю реформу робити. Модель цієї реформи досі обговорюється, тому з мого боку було би зараз некоректно говорити про деталі цієї історії.
Єдине, що я можу підтвердити, – що намір почати земельну реформу найближчим часом точно є. І у нас є 2 – 3 сценарії, над якими ми серйозно працюємо, в тому числі з міжнародними інституціями, зі Світовим банком.
– Країні потрібні інвестиції, для того щоб економіка почала розвиватись. Який ваш план, що ви запропонуєте інвесторам, щоб вони сюди прийшли?
– По-перше, вони вже у нас працюють, є декілька десятків великих проектів, в яких беруть участь закордонні інституції (ЄБРР, Світовий банкі т.д.). Ми маємо намір зберегти практику роботи Інвестиційної ради, яка працювала, але дещо її модернізуємо, щоб вона стала більш ефективною.
По-друге, звичайно, будемо стимулювати притік іноземних інвестицій. Для цього нам потрібно показати, що Україна змінилась. Це про структурні (в тому числі) реформи. Також важливо підтримувати незалежність Національного банку України – для інвесторів це дуже важливо. Президент це розуміє.
Фото: FB /Американська торгова палата
– НБУ залишиться незалежним?
– Звичайно.
– І Смолій залишиться.
– Незалежність банку і кадрові призначення – це різні речі. Я не знаю планів щодо пана Смолія. Взагалі, його треба запитати, чи він має намір залишатись, чи ні. У мене немає інформації щодо того, що його повинні змінити. Проте я б не ототожнював ці поняття.
Президент неодноразово заявляв, що він поважає незалежність Національного банку. Сам факт наявності таких розмов я вважаю небезпечним — тому що вони можуть посіяти непотрібні сумніви серед наших міжнародних партнерів.
– Що ще?
– По-друге, потрібно рухатись в напрямку rule of law [«панування закону» з англ. – ]. Потрібно будувати довіру до судових органів, а для цього потрібен прогрес у реформуванні судової системи.
По-третє, потрібна промоція країни на заході. Рейтинг Doing Business – це певний бенчмарк, на який орієнтується якась частина інвесторів.
Президент задекларував амбітну мету – за 3 роки увійти в топ-10 країн цього рейтингу, і вона цілком реальна.
– Нещодавно Сергій Тігіпко сказав, що якщо тут буде 5% зростання ВВП, то решту можете не робити – люди просто так прийдуть. Ви погоджуєтесь з цим чи ні?
– Я би не хотів коментувати пана Тігіпка, бо я не знаю, з чого він виходив, який контекст був. Скажу так: зростання ВВП – це наслідок правильного бізнес-клімату. Треба створити такі умови, щоб ВВП зростав органічно. Тоді зростання буде сталим, а це дуже важливо для економіки.
– Купуючи послуги або фінансуючи будівництву доріг.
– Не стимулюючи попит через роздавання надрукованих грошей. Бо потім нас наздожене інфляція. На мою думку, набагато важливішими є rule of law і стабільність Національного банку. Якщо будуть реформи, припиниться рейдерство, хабарництво, контрабанда, будуть захищатися права інвесторів у судах – це помітять, сюди прийдуть інвестиції, і ВВП почне зростати. Тоді через 3 – 4 роки це буде зовсів інша країна.
– Щоб вірили, треба посадити когось.
– Для того, щоб вірили, потрібно, щоб слова не розходились з діями. З приводу того, чи потрібно для цього когось посадити, – нехай покаже час. Але так – злочинці мають бути покарані.
– Які галузі промисловості важливо зараз підтримувати, щоб у нас зростала економіка?
– Щоразу, коли ми говоримо про «підтримку» чи «стимулювання» якоїсь окремої галузі, ми маємо розуміти, що за це, зрештою, заплатить платник податків. Простіше кажучи, все суспільство має скинутись комусь на дешевий кредит чи щось подарувати.
Я вірю в те, що якщо ти створюєш умови для розвитку бізнесу, то всі мають бути в рівних умовах. На мою думку, до ідей якогось стимулювання чи підтримки окремих галузей потрібно підходити дуже зважено і обережно. Вдаватись до таких кроків треба лише у тому випадку, якщо це стратегічний пріоритет і суспільство чітко розуміє, яку вигоду від цього воно отримує.
– Словаччина підтримала автомобільну промисловість. І це дало державі дуже потужний поштовх для розвитку. Чому б нам не підтримати машинобудування?
– У нас протягом останніх 25-ти років будь-які спроби за рахунок всіх інших підтримати когось одного, як правило, були пов’язані з корупційними історія. Тому я думаю, що до подібних проектів потрібно ставитись дуже обережно. І якщо їх запроваджувати, то вони мають бути сконструйовані таким чином, щоб всім була очевидна користь від цього. Про що йдеться: якщо вчитель або лікар, чи приватний підприємець, який продає каву, платять податки, і за рахунок цих податків відбувається підтримка когось (наприклад, виробника автомобілів), то вони повинні розуміти, навіщо їм це потрібно. Вони мають чітко розуміти, що це у середньостроковій (або хоча б у короткостроковій) перспективі принесе користь суспільству.
– Будуть пишатись тим, що ми автомобільна держава.
– Тут можуть бути різні вигоди. Я вірю в рівні правила для всіх. Але я допускаю, що можуть бути окремі державні проекти чи напрямки політики, що спрямовані точково на підтримку якоїсь конкретної інноваційної, креативної, освітньої або іншої галузі. Але це точно не правило, а виняток з правил, до якого потрібно ставитись дуже обережно.
– Але наразі списку немає.
– Має бути економічна стратегія, яка зараз у процесі розроблення. Але очевидно, що це питання не стільки президента, а уряду. Тому зараз ми можемо говорити, швидше, про загальну рамку, моделі та принципи. Конкретні рішення мають ухвалюватись Верховною Радою України та урядом.
– Ринок електричної енергії запрацює чи не запрацює 1 липня?
– Я думаю, що ймовірність того, що ринок з 1-го числа запрацює, дуже висока.
– На вашу думку, ринок неготовий до цього?
– Готовність ринку – це дуже суб’єктивна і загальна характеристика. Деякі крупні енергетичні компанії готові, система загалом, швидше, неготова.
– Я думав, що на державному рівні мають визначати, готові ми чи ні, перед тим, як тиснути на кнопку. А якщо неготові, то треба утриматися, щоб все не розвалилося.
– Справа у тому, що для запуску ринку непотрібно тиснути на кнопку – це передбачено законом. А Закон можна змінити лише іншим законом. Президент подав відповідний законопроект, щоб відкласти запуск нового ринку до 1 липня 2020 року, але, на жаль, уряд і парламент зайняли позицію, що проблеми немає. Уряд, який є відповідальним за цю реформу, робить публічні запевнення, що все готово і що ціна ні для населення, ні для непобутових споживачів зовсім не зміниться з 1 липня. Уряд бере на себе відповідальність, що все нормально запрацює. Ми бачимо ризики. Тож побачимо, як все буде з 1 липня.
– Я про технічну готовність. Чи не буде у нас блекауту через те, що ринок почне працювати? Чи не припиняться розрахунки, якщо піде щось не так?
– Ймовірність блекауту низька, хоча у деяких регіонах можуть бути труднощі, зокрема, про проблеми заявляє Київська міська державна адміністрація. Розрахунки не припиняться, хоча можуть погіршитися. Уряд і парламент вирішили нову модель ринку не відстрочувати, виходячи із цього будемо жити та реагувати на ситуацію.
