Питання захисту бізнесу від критичних ризиків у поточному році, на жаль, не лише не втрачає актуальності, а і стає дедалі нагальнішим. Тому ми продовжуємо цикл матеріалів про захист бізнесу під час посилення зовнішніх загроз.
Минулого разу йшлося про стратегію гібернації – вона передбачає тимчасове зупинення більшості або всіх бізнес-операцій і вимагає низки заходів із підвищення рівня безпеки компанії. Однак якщо вплив негативних зовнішніх чинників є тривалим, а функціонування бізнесу на окремо взятій території опиняється під загрозою, має бути обрано іншу стратегію. Йдеться про запровадження стану тимчасової релокації підприємства, його керівництва та співробітників. Розберемо ключові складники цієї стратегії захисту.
Що таке релокація
Релокація (від англ. relocation – переміщення, передислокація) – це стратегія захисту бізнесу від зовнішніх загроз, за якої активуються процеси переміщення його представництв та/або окремих видів діяльності з небезпечного району в безпечніше місце. Окрім офісів, може бути переміщено виробничі, логістичні, торговельні потужності підприємства тощо. Зазвичай релокація проводиться тимчасово й у межах однієї країни.
За тривалістю розрізняють два основні типи релокації:
- тактична релокація, або короткострокове переміщення на строк до 30 днів;
- стратегічна релокація, або подовжене переміщення на період від 30 днів і більше.
Стан релокації знайомий багатьом українським компаніям, зокрема, з Півдня та Сходу України — саме цю стратегію вони застосували через воєнну агресію на Донбасі та окупацію Криму у 2014 — 2015 роках. На жаль, не всі бізнеси були готові до таких викликів, багато з них так і не змогли відновити повноцінну діяльність. Однією з причин стало те, що керівники та власники підприємств розраховували на короткострокову релокацію, проте ситуація не змінюється вже роками.
Коли варто думати про релокацію
Практика світової корпоративної безпеки свідчить про те, що чимала кількість транснаціональних корпорацій дотримуються принципів free-to-go policy, або так званої політики вільного переміщення. Відповідно до неї працівники мають переважне право самостійно ухвалювати рішення про особисту релокацію, якщо їхнє індивідуальне відчуття ризику є домінантним.
Цей підхід може бути застосований у будь-якому бізнесі, сфері чи індустрії. Але для його використання є певні умови. Зокрема, усі працівники компанії мають бути належно інформовані про її загальну політику в тих випадках, коли активується стан релокації. Тобто політика релокації має бути структурована, задокументована та доведена до колективу.
Що має містити політика релокації
У документі, що описує політику релокації бізнесу, має бути визначено принаймні два ключові блоки:
- бізнес-операції та підрозділи компанії, що підлягають переміщенню у випадку загрози;
- перелік критично важливих для бізнесу стейкхолдерів, які мають бути переміщені під час релокації компанії.
З огляду на це складаються конкретні переліки майна та цінностей, що має бути переміщено під час релокації, аби забезпечити безперебійну та ефективну роботу компанії. Їх краще визначити заздалегідь, під час аудиту безпеки компанії, та формалізувати у вигляді окремих додатків до процедур управління надзвичайними ситуаціями.
Щодо персоналу, який має бути рекомендований до релокації або евакуації, то універсального підходу до визначення таких співробітників немає. Та й сама процедура визначення варіюватиметься залежно від організації та змісту бізнес-діяльності. Також вона може змінюватися через додаткові чинники, як-от роль працівника в компанії, його професійний досвід, форма трудового контракту, зміст кадрових процедур тощо.
Як провести релокацію з найменшими втратами
Для впровадження ефективного режиму релокації варто подбати принаймні про відповіді на три головні питання.
1. Куди переміщати бізнес? Заздалегідь визначте конкретні місця, куди здійснюється тимчасове переміщення, якщо локація організації або конкретний регіон стануть критично небезпечними для подальшого функціонування бізнесу. Такими потенційними місцями можуть стати:
- наявні відділення та представництва компанії в інших регіонах країни, що віддалені від зони небезпеки (звісно, за їхньої наявності);
- локації партнерських компаній чи їхніх представництв, що розташовані в безпечніших районах держави;
- інші місця та об’єкти, що відповідають вимогам захисту. Якщо такі важко визначити самостійно, можна встановити їх під час попереднього аудиту безпеки бізнесу.
2. Як дістатися до точки призначення? Завчасно розробіть план переміщення та проведіть розрахунки для здійснення як тактичної, так і стратегічної релокації. Необхідно заздалегідь визначити маршрути та засоби переміщення, обрати вид транспорту або навіть конкретного перевізника. Також буде доцільним мати декілька варіантів переміщення.
3. Як підтримувати зв’язок? Переконайтеся, що засоби комунікації, інтернет і канали зв’язку на новому місці облаштовано в належний спосіб і функціонують із дотриманням вимог безпеки та технічного захисту.
А ще обов'язково підтримуйте щоденний зв'язок зі співробітниками, які не потрапили до переліку осіб для релокації, щоб люди не відчували себе кинутими. Не виключено, що з часом вони також захочуть доєднатися до релокованого бізнесу власними силами. У такому разі їм може знадобитися інформаційна та консультативна підтримка, яку зазвичай не так складно надати.
Про що ще варто пам’ятати
Для стану релокації – принаймні спершу – також є актуальними поради, про які вже йшлося минулого разу в описі стратегії гібернації.
Вкрай важливим є й оновлення плану дій компанії на випадок можливого погіршення ситуації вже на новому місці тимчасового функціонування бізнесу. Власне, за таких обставин рекомендовано впроваджувати іншу стратегію – повноцінну евакуацію компанії. У наступному записі блогу розберемо саме цей варіант, але сподіваємося, що найближчим часом він все-таки не стане актуальним ні для вітчизняного, ні для іноземного бізнесу в Україні.
Щиро дякуємо за допомогу в написанні тексту Сергію Грабському,
керівнику служби безпеки представництва Світового банку в Україні,
співголові консультативної ради з безпеки OSAC Ukraine
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
