Facebook Pixel
Русский военный корабль, иди нах*й.
Пожертвувати на армію
×

Як захистити бізнес від зовнішніх загроз в 2022-му. Стратегія №1: гібернація

Віктор Панчак
віцепрезидент SK Security
Фото: Free-Photos / Pixabay

Фото: Free-Photos / Pixabay

Стратегія перша: гібернація

Посилення окремих обмежень, пов’язаних з пандемією, ескалація військових загроз та природні катаклізми – це короткий перелік топ-ризиків для ведення бізнесу, якими завершився 2021-й та з яких розпочався поточний рік у регіоні ЕМЕА (Європи, Середньої та Східної Азії). Події останніх місяців, від повеней в Західній Європі до збройних зіткнень у Казахстані, вкотре переконують: кожному з нас потрібна стратегія убезпечення від раптових зовнішніх викликів.

У першу чергу, така стратегія потрібна бізнесу будь-якого масштабу – від приватних підприємців до великих корпорацій. Адже, за різними оцінками, у сучасному світі саме бізнес дуже часто виступає рушійною силою у подоланні негативних наслідків зовнішніх загроз. І справа тут не лише в прагненні підприємців зберегти матеріальні активи.

Сучасні роботодавці беруть на себе відповідальність за життя та здоров’я тисяч людей – своїх працівників, їх родин, представників місцевих громад в місцях своєї присутності. Соціально відповідальні компанії намагаються мінімізувати шкоду від надзвичайних ситуацій, яка завдається довкіллю, критичній інфраструктурі, та якомога скоріше відновити роботу і повернення до повсякденного життя. Та щоб виконати усі ці задачі, бізнесу вкрай важливо мати стратегію власного захисту – за широко відомим принципом: «спочатку надягніть рятувальний жилет на себе, а потім – на дитину».

Приєднуйтесь до нас в соцмережах!

Чи існують класичні стратегії убезпечення бізнесу від зовнішніх загроз, які можуть стати у пригоді вже найближчим часом?

Так, ці стратегічні підходи давно розроблені та відомі фахівцям з безпеки. Перш за все, вони базуються на міжнародних практиках та алгоритмах, що використовуються глобальною безпековою спільнотою – ASIS International та OSAC – для забезпечення безперервності ведення бізнесу (Business continuity plan, BCP) і дій в умовах надзвичайних ситуацій (Special situation management plan, SSMP).

Перший з таких підходів, що був широко апробований якраз під час пандемії COVID-19 та з якого варто почати знайомство зі стратегіями захисту бізнесу, – режим «гібернація».

Підписуйтесь на нас в Google News!

Що таке гібернація

Сам термін походить від англійського "hibernation" – сплячка, заціпеніння. Переведення бізнесу у стан гібернації є доцільним, коли рівень зовнішньої загрози вимагає тимчасового призупинення більшості або всіх операцій. Зазвичай, це вплив негативних чинників, що є потужними, але тимчасовими.

Приклади ситуацій, які вимагають такого режиму, були доволі поширеними в останні два роки: це природні й техногенні надзвичайні ситуації, рейдерські напади, збройні заколоти, жорсткі карантинні обмеження. Стратегія гібернації допомагає одночасно вирішити дві найголовніші задачі: захистити бізнес від загрози як такої та забезпечити максимально безболісне повернення до звичного режиму роботи після того, як негативний вплив буде нівельовано.

Як змінюється робота компанії під час гібернації

Принаймні, втілюються дві ключові зміни:

1. Більшість співробітників або весь колектив залишаються вдома. Це і призводить до тимчасового призупинення операційної діяльності – «сплячки» як такої. На підприємстві може залишатись обмежена група працівників для підтримки критичних процесів, операційного управління, охорони активів тощо.

2. Змінюється роль керівника служби безпеки. Зазвичай він має моніторити потенційні ризики та намагатися мінімізувати їх вплив на компанію. А ось під час режиму гібернації його головним завданням є допомога власникам бізнесу у прийнятті зважених рішень з оперативного управління ризиками. Чим більшим є потенційний вплив ризиків на поточний стан компанії та її майбутнє, тим важливішою стає саме така робота.

Як підготувати бізнес до можливої гібернації

1. Сформувати команду підтримки критичної інфраструктури

Це менеджери та фахівці на ключових для бізнесу позиціях, які можуть забезпечити його життєздатність в режимі гібернації, а також подальший вихід з такого стану. Зокрема, ці співробітники виконують управлінські функції, вирішують завдання підтримки інфраструктури і управління системою безпеки.

Визначити перелік таких працівників необхідно заздалегідь, до будь-яких кризових ситуацій. Зокрема, можна сформувати актуальний «мобілізаційний список», де зазначаються співробітники, що пройшли тренінги з реагування у разі надзвичайних ситуацій, у тому числі – з надання першої долікарської медичної допомоги. У звичному режимі роботи варто регулярно проводити подібне навчання. Як свідчать численні приклади навіть з практики українських компаній, — такі зусилля й витрати цілком виправдовують та окупають себе.

2. Організувати антикризову комунікацію

Під час звичайного режиму роботи варто підготувати документ, який буде містити опис кризової комунікації співробітників компанії у складних ситуаціях. Аналогічні плани та алгоритми дій повинні бути розроблені і для комунікації з ключовими постачальниками, клієнтами та партнерами. Ці документи мають бути готові до екстреного електронного розсилання у будь-який момент.

При підготовці антикризового плану комунікацій необхідно визначити:

· менеджерів компанії, які будуть виконувати роль антикризового центру і контактувати з іншими членами колективу в екстрених умовах;

· алгоритм базових дій співробітників під час режиму гібернації;

· перелік осіб, з якими треба регулярно комунікувати.

Варто також пам’ятати, що антикризовий центр компанії має забезпечувати щоденну комунікацію як з ключовими внутрішніми стейкхолдерами, так і з колегами по ринку. Це дозволить своєчасно реагувати на будь-які зміни ситуації.

Не менш важливі питання, які треба вирішити:

· канали, за допомогою яких буде підтримуватися зв’язок;

· графік виходу працівників на контакт;

· встановлення обладнання для екстреного зв’язку за місцем розташування тимчасового антикризового центру.

В якості обладнання найменше можуть бути активовані sim-картки різних телеком-операторів та телефон супутникового зв’язку.

3. Створити резервні системи

У приміщеннях, де будуть працювати команди підтримки, мають бути облаштовані укриття – так звані safe haven. Їхня мета – збереження життя людей у випадку дій, пов’язаних з військовим конфліктом, терористичною загрозою, техногенним або природним лихом. На випадок вимкнення централізованих систем енергопостачання треба забезпечити можливість підключення резервних систем живлення (генераторів) і відповідні запаси пального.

Якщо в приміщенні протягом певного часу перебуватиме команда підтримки критичної інфраструктури або команда з безпеки, для них мають бути підготовлені запаси продовольства, води та предметів першої необхідності. Такі запаси мають бути компактні й придатні до вживання і використання – зокрема, вони не мають бути швидкопсувні або заморожені. Їх слід зберігати в місцях, що найбільш стійкі, зокрема, до пожеж, і водночас захищені від імовірної крадіжки.

У питаннях резервного забезпечення не менш важливими є фінансові та інформаційні резерви. Зокрема, на попередньому етапі слід продумати кризову комунікацію з банками, у тому числі – розробити план щодо можливих виплат заробітної плати готівкою та створити готівковий резерв коштів. Критична інформація також має бути в резервних копіях. При цьому внутрішня політика компанії повинна містити як визначені процедури роботи з критичною інформацією, так і правила активації цих процедур.

А що далі?

Головна особливість режиму гібернації – його тимчасовість. Рано чи пізно він має завершитися, і тут є два шляхи. Перший – відновлення звичайного режиму роботи, другий – впровадження стратегії убезпечення, що розрахована на більш тривалий період. Для кожного підприємства важливо визначити «тригери», за яких рівень загрози визначається як більш складний і тривалий, та має активуватись наступна стратегія – наприклад, релокації бізнесу. Такий перехід є виправданим, коли мова заходить, наприклад, про ескалацію збройного конфлікту, військові дії, невідворотні надзвичайні ситуації, перманентну терористичну діяльність. Стратегію релокації розглянемо в найближчих публікаціях.

Щиро дякуємо за допомогу у написанні тексту Сергію Грабському,

керівнику служби безпеки представництва Світового банку в Україні,

співголові консультативної ради з безпеки OSAC Ukraine

The Page Logo
У вас є цікава колонка для The Page?
Пишіть нам: [email protected]

Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора

Коментарі

Всі новини