Протягом останніх декількох місяців в українському суспільстві активно обговорюється тема заборони або обмеження месенджера Telegram на загальнодержавному рівні. В той час як згідно з соціальними дослідженнями станом на грудень 2023 року для 72% українців ця соцмережа була головним джерелом отримання інформації, саме через анонімні Telegram-канали поширюється значна кількість дезінформації, яка дискредитує українську владу та розповсюджує фейки щодо війни в Україні.
Водночас з огляду на загальновідомий факт заснування Telegram росіянами та повідомлення щодо співпраці соцмережі з російським окупаційним режимом – обговорювана реакція держави у стані війни видається цілком логічною. Втім, наразі інших кроків у правовій площині, окрім реєстрації законопроєкту, яким пропонується прирівняти Telegram до суб’єкту у сфері медіа, помічено не було.
Говорячи про шкоду неконтрольованого потоку інформації державним інтересам, неможливо не звернути увагу на замовні інформаційні напади на український бізнес, які набули особливої популярності в умовах війни. З останніх – це атака на український онлайн-сервіс з таксі-перевезень та на відомого українського бізнесмена та громадського діяча.
Безсумнівно, початковою метою таких протиправних дій є створення негативної репутації відповідної компанії або бізнес-діяча та привернення непотрібної уваги правоохоронних органів. Водночас подібні інформаційні атаки зазвичай переслідують більш небезпечні мотиви – подальше протиправне захоплення бізнесу, витіснення конкурента з ринку або вимушений продаж бізнесу.
Постає питання – чи можливо в українському правовому полі вплинути на ситуацію з розповсюдженням замовної негативної інформації анонімним Telegram-каналом? Спойлер: можливо – в судовому порядку.
Telegram – що це за звір у розумінні українських судів?
Українські суди, розглядаючи справи щодо спростування недостовірної інформації, опублікованої в Telegram, виходять з наступного:
- Telegram – це багатоплатформовий клауд-месенджер з функціями VoIP (Voice over Internet Protocol) для смартфонів, планшетів та персональних комп'ютерів, який дозволяє обмінюватися текстовими, голосовими та відеоповідомленнями, наліпками та фотографіями, файлами багатьох форматів. Також він має функції відео- і аудіодзвінків, організації відеконференцій у групах і каналах;
- чинне законодавство не містить таких понять, як «месенджер» чи «Telegram-канал»;
- для користування Telegram особа має завантажити застосунок. Також в процесі завантаження необхідним є доступ до мережі інтернет, а для реєстрації у месенджері необхідно вказувати мобільний номер телефону;
- однією з функцій Telegram є створення каналу, на якому його власник та/або адміністратор, якому власником надано відповідні права на керування каналом, мають можливість розміщувати та видаляти інформацію, відео, фото тощо.
Отже, суди констатують, що технічна можливість розміщення інформації у Telegram-каналі є у його власника та/або адміністратора, але підписники каналу позбавлені технічної можливості розміщувати інформацію на відповідному телеграм-каналі.
Визначення відповідача – задача із зірочкою
Якщо ми говоримо про судовий захист – зазвичай розуміємо звернення до суду з позовною заявою. Ключовим в цьому питанні є вірне визначення відповідача. В категорії дифамаційних спорів з поширенням недостовірної інформації в мережі інтернет – це автор інформаційного матеріалу та власник вебсайту, на якому розміщено публікацію, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
В такому випадку дані про власника вебсайту можуть бути отримані в Українському мережевому інформаційному центрі, який здійснює управління адресним простором українського сегмента мережі інтернет. Але якщо ми говоримо про Telegram, який є багатокористувацькою платформою, користувачі якої мають технічну можливість створювати власні сторінки (Telegram-канали) без їхньої офіційної реєстрації – встановити власника каналу практично неможливо.
Попри те, що наразі існує процедура реєстрації Telegram як онлайн-медіа (з поданням всієї інформації про його власника), станом на 21 червня 2024 року в Україні офіційно зареєстровано лише три Telegram-канали.
Фактично, саме цим і пояснюється така популярність месенджера – будь-яка особа має можливість завести свою платформу, маючи змогу абсолютно анонімно розміщувати інформацію будь-якого змісту, необов’язково переслідуючи легітимну мету.
Та чи дорівнює анонімність безкарності?
Українські суди не виключають можливості судового захисту честі, гідності та ділової репутації і в тому випадку, якщо особа-поширювач інформації невідома. Водночас згідно з останніми правовими висновками Верховного Суду відсутність відомостей про власника вебсайту (в нашому випадку – Telegram-каналу) не є підставою для відмови у задоволенні заяви про встановлення факту недостовірності інформації. Відсутність можливості встановлення відомостей так само підтверджується довідкою Українського мережевого інформаційного центру, який здійснює управління адресним простором українського сегмента мережі інтернет.
У такій ситуації постраждала особа має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації.
У разі доведеності обставин, на які посилається заявник, суд у своєму рішенні констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її. При цьому тягар доказування недостовірності поширеної інформації покладається на заявника.
Водночас у практичній площині захисту ділової репутації після отримання рішення суду про визнання відповідної інформації недостовірною ми радимо звернутися до відповідних PR-інструментів. Наприклад, опублікувати пресреліз у декількох бізнес-виданнях та на офіційному сайті компанії з коротким описом справи та посиланням на повний текст рішення суду.