«Повернення до життя» – так із латинської тлумачиться «ревіталізація». В одному слові прихований глибинний сенс усієї діяльності, що зараз відбувається й надає нове життя території Зони відчуження.
Міжнародний досвід
Вже декілька десятиліть ми спостерігаємо ревіталізаційні процеси у світі. Найбільше прикладів переосмислення є серед застарілих об’єктів чи просторів: парки, кампуси, житлові будинки. Перші приклади, що спадають на думку: перетворення резервуару, призначеного для зберігання природного газу, в житло преміум-класу Gasholders London та культурний простір Medialab Prado, який раніше був звичайною пилорамою.
Однак це досить невеликі проєкти у порівняні з ревіталізацією всього міста, що спершу взагалі здається неможливим. Мій улюблений приклад – Піттсбург, який довгий час був найбільшим виробником сталі не лише у США, а й у всьому світі, що звісно впливало на місцеву екологію. У 40-ві роки ХХ століття керівники почали новий вектор розвитку міста, щоб покращити міський простір та повітря, а у 50-ті – масштабну реконструкцію застарілих будівель і розчищування територій для нового будівництва. В результаті з’явилось багато парків, офісних будівель та стадіон. Це кейс, коли вперше в історії великі компанії вирішили інвестувати у заходи для трансформації міста, є яскравим приклад того, що колаборація бізнесу, влади, громадських ініціатив та професійних урбаністів здатна на дивовижне. Я щиро вірю, що це можливо й в Україні.
Тренд ревіталізації в Україні
Міжнародна тенденція ревіталізації просторів дійшла до України. Ми стаємо свідками того, як осиротілі або ж малоефективні індустріальні будівлі перетворюються на культурні об’єкти. Одразу згадується арт-завод «Платформа» (дарницький шовковий комбінат), UNIT.City (київський мотоциклетний завод), Арт-завод «Механіка» (харківський паровозобудівний завод). Ці проєкти почались з ідеї та стали інструментом для вирішення екологічних та інфраструктурних проблем території.
Моїми улюбленими кейсами є більші проєкти, які зараз реалізуються в рамках президентської програми «Велике будівництво». Кожен з них ілюструє безмежність можливостей при наявності класної команди: ВДНГ та Хортиця.
ВДНГ – про те, якою може бути територія, якщо її наповнити стратегією, покроковою та щоденною реалізацією, заснованою на любові та щирому прагненні зробити якнайкраще та чесно. Результат відчувається, коли приїжджаєш відвідати ВДНГ та помічаєш, як колись велика закинута територія перетворюється у місце зустрічі всіх активних мешканців.
Хортиця є прекрасним наочним прикладом, як успішно можна поєднати славетне минуле, сьогодення та майбутнє. «Трансформація крізь історію» – саме таку назву має цей проєкт, який не має аналогів у світі.
Але що означає ревіталізація для всієї Зони відчуження?
Чорнобиль сьогодні стає символом того, що життя завжди перемагає. Людство здатне відновлюватися навіть після глобальних катастроф.
Однак, ми ще вчимось правильно переживати весь здобутий досвід. І Україна працює над тим, щоб Зона відчуження стала не місцем забуття, а точкою розвитку.
За ініціативи Президента України Міндовкілля спільно з Державним агентством України з управління зоною відчуження (ДАЗВ) здійснили виставку «Чорнобиль. Подорож» — це був наш перший публічний крок. Мета полягала у деміфологізації Чорнобильської території, долучення експертів та широкої аудиторії до обговорення майбутнього Зони та у вияві поваги усім ліквідаторам, які ціною життя та здоров’я рятували Україну та весь світ.
Тепер ми прагнемо створити можливості для інклюзивної подорожі. Серед інструментів, які використовуються у ревіталізації Зони, є:
Консервація об’єктів – бережлива «фіксація у моменті» та зупинення руйнації. Спрямована на створення безпечних умов у Прип’яті.
Музеєфікація, мета якої – збереження пам’яті. Коли вже досліджені та законсервовані об'єкти ми перетворюємо на музей чи арт-об'єкт. Наприклад, музей на Дузі або арт-об’єкт з квартири Володимира Правика.
Будівництво зовсім нових об’єктів – нові санітарні зони, КПП, сервісні центри біля Прип’яті та Чорнобиль-хаб як сервісний та культурний вузол.
Переосмислення Зони відчуження до Зони відродження
«Велике будівництво» – державна програма, ініційована Президентом України та спрямована на масштабну розбудову якісної інфраструктури в Україні. В її рамках за ініціативи Офісу Президента, Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України разом із ДАЗВ почалась ревіталізація Чорнобилю, мета якої – створити територію відродження, екології, просвітництва і пам’яті.
Коли я долучилась до проєкту, в мене не було ніякого бекграунду із Зоною відчуження, і здавалось, що це настільки похмура територія, що полюбити її всім серцем можна лише за умови народження там чи за участі у подіях 1986 року.
Однак, познайомившись із Зоною відчуження, я зрозуміла, що вона прекрасна зі своєю природою, пам’яттю та незвичною тишею. В моїй свідомості відбулась переоцінка. Зона стала найвеличнішим уроком безпеки у світі, як символ надії.
Тоді я повною мірою усвідомила, як багато Зона відчуження несе в собі особистих історій людей, їх біль та пам’ять, і наскільки важливо зберегти не лише культурну спадщину території, а й переосмислити весь здобутий досвід минулих десятиліть. Це також є частиною ревіталізації.
Ми починаємо зі збереження та консервації легендарних об’єктів, важливих з точки зору народної любові, історичної справедливості та мистецької цінності. Наприклад, знамениті мозаїки Литовченко та вітражі кафе «Прип’ять» не є офіційними пам’ятниками мистецтва, але вони не перестають втрачати від цього свою цінність. Це культурний спадок нації, унікальні праці, тому ми будемо їх зберігати і надамо можливість по-іншому подивитись на найбільшу техногенну катастрофу в історії людства.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
