Санкції проти РФ: що насправді може зламати режим Путіна

Ілля Куса

експерт Українського інституту майбутнього

Ми з колегами в Ukrainian Institute for the Future провели розбір стійкості РФ: внутрішньополітичної, фінансово-економічної та зовнішньополітичної.

Основні висновки можуть здатися невтішними для нас, проте я вважаю, що будувати ілюзії зараз вкрай небезпечно, як і занурюватися в інформаційну бульбашку тотальних «перемог».

Якщо коротко, наші тези:

Внутрішньополітична міцність РФ сьогодні виглядає досить високою. Протестні настрої поки що низькі, еліти консолідовані, лояльність силовиків не ставиться під сумнів. Незначне невдоволення є з-поміж економістів і фінансистів, деяких не найближчих до Путіна олігархів і «старих соратників» на кшталт Дворковича чи Чубайса, які, втім, вирішили просто звалити з країни.

Є величезний розрив між молоддю та старшим поколінням, який у перспективі може зіграти проти системи Путіна за певних обставин.

Левова частка внутрішньополітичної міцності у РФ тримається на ОСОБИСТІЙ довірі до фігури Путіна та його образу «справедливого лідера» та «захисника-збирача». Парламент і уряд не мають значення. На Путіні тримається й суспільний договір із населенням (почуття величі/справедливості в обмін на легітимність).

Фінансова система доволі міцна натепер. За умови збереження високих цін на нафту та газ, а також за відсутності повного енергетичного ембарго, зокрема, з боку Азії та Китаю, у РФ критичних проблем не буде.

Економіка РФ входить у піке. Санкції матимуть критичні наслідки для деяких галузей упродовж наступних 10 років, прискорюючи еміграцію росіян і посилюючи демографічну кризу. Але ефект санкцій – довгостроковий, критичної загрози для РФ у найближчі 1 — 2 роки не створює. Якщо не буде різкого обвалу цін на енергоносії чи ембарго або ще якогось страшного потрясіння.

Найбільш постраждалі — авіасектор, машинобудування, автопром, сектор електроніки, нафтогазовий сектор (його модернізація) і металургія.

Зовнішньополітична міцність РФ зумовлюється прагматичним нейтралітетом не західної частини світу, зокрема, таких «важкоатлетів», як-от Індія, Туреччина, Китай, ОАЕ, Пакистан, Саудівська Аравія та інші.

Ті, хто не приєднався до санкцій, здебільшого не роблять цього не через підтримку війни РФ в Україні або претензій РФ до України, а з огляду на політико-ідеологічні причини, не пов'язані з нами, але на які ми не можемо вплинути через брак кадрів, ресурсів, розуміння, аналітики та іншого.

Ключові завдання РФ найближчим часом — недопущення енергетичного ембарго, збереження нейтралітету не західного світу, переведення торгівлі з ними в національні валюти, налагодження постачання товарів через треті країни, форсування швидкого розпаду західного світового порядку та відокремлення не західного світу як альтернативної системи.