Фото: Gerd Altmann/Pixabay
Депутатам пропонують повернути Державну житлово-комунальну інспекцію.
Такі зміни пропонує проєкт закону щодо здійснення державного контролю (нагляду) у сфері ЖКГ (№4403).
Варто зазначити, що до 2011 року державний контроль за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері ЖКГ дійсно здійснювався Держжитлокомунінспекцією.
Проте постановою Кабміну від 28 березня 2011 № 346 «Про ліквідацію урядових органів» інспекцію скасували.
Відповідальність за економічну обґрунтованість тарифів покладається на органи місцевого самоврядування, які перевіряють розрахунки тарифів, надані підприємствами, та ухвалюють рішення про встановлення тарифів.
Тобто залишається неохопленою державним наглядом сфера надання та споживання житлово-комунальних послуг, управління та утримання житлового фонду.
Таким чином, передбачений механізм виділення бюджетних коштів територіальними громадами на проведення робіт із капітального ремонту будинків.
Разом з цим обов’язок брати участь у фінансуванні ремонту будинків, в яких квартири були приватизовані громадянами, не скасовано.
Як зазначає автор, законопроєкт має на меті забезпечення надання якісних послуг у сфері ЖКГ та дотримання законних прав та інтересів споживачів шляхом:
- впровадження дієвого та ефективного держконтролю;
- встановлення відповідальності за правопорушення у сфері ЖКГ;
- створення Державної житлово-комунальної інспекції із наділенням її відповідними контрольними функціями та повноваженнями.
Таким чином, ухвалення законопроєкту має підвищити відповідальність суб’єктів правовідносин у сфері ЖКГ за порушення вимог чинного законодавства.
А от щодо прогнозу, чи забезпечить він надання якісних послуг та дотримання законних прав та інтересів споживачів у сфері ЖКГ, варто зауважити, що дієвого механізму він не містить.
Водночас законопроект розширяє компетенцію та коло прав Державної житлово-комунальної інспекції, збільшуючи обсяг її повноважень.
Інспектор здійснюватиме нагляд у сферах:
- житлово-комунального господарства;
- законодавства «Про відходи»;
- «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення»;
- «Про поховання та похоронну справу»;
- «Про теплопостачання»;
- «Про благоустрій населених пунктів»;
- «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»;
- «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»;
- «Про житлово-комунальні послуги».
Для цього в уже чинному законі пропонується ввести низку нових статей з відміткою «прим», які передбачають саме компетенцію та широке коло повноважень центрального органу виконавчої влади.
Для ведення так званого нагляду під час здійснення державного контролю можуть бути проведені планові та позапланові заходи.
Підстави для проведення можуть бути різні, від рішень Кабміну, звернень нардепів і правоохоронних органів до звернень фізичних чи юридичних осіб щодо порушення законодавства.
Під час здійснення заходу держконтролю з’ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для його здійснення, з обов’язковим зазначенням питань у посвідченні на здійснення заходу.
За результатами перевірки в разі виявлення порушень законодавства складатиметься акт.
На підставі акта протягом п’яти робочих днів із дня завершення заходу складається протокол про адмінправопорушення, ухвалюється рішення про накладення штрафу, видачу вимоги, розпорядження згідно з вимогами закону.
Постанова про накладення штрафів, видачу вимоги (припису), розпорядження за правопорушення підлягають виконанню в установленому законом порядку.
Тобто порушення законодавства тягне за собою відповідальність згідно із законами України.
Для впровадження механізму покарання було подано другий законопроєкт №4404.
Він вносить зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Проєкт передбачає, що розглядати справи про адміністративні правопорушення та накладати стягнення мають право керівник або заступник керівника Держжитлокомунінспекції.
Тобто керівник інспекції або його заступник мають право самостійно вирішувати, накладати стягнення чи ні, та встановлювати розмір такого стягнення.
Щодо якості послуг, то вказані законопроєкти мають на меті лише покращити ці послуги, проте жодного механізму, окрім «кнута» та «примусу», вони не містять.
Щодо розміру тарифів, їх встановлюють органи місцевого самоврядування, таким чином, проєкти законів не впливають на рішення органів місцевого самоврядування.
Як бачимо, вказані законопроєкти лише посилюють обсяг впливу центрального органу влади на органи місцевого самоврядування шляхом збільшення розміру покарання та відповідно штрафів.
А от, чи призведуть такі дії до покращення якості послуг для населення, покаже лише час.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора