Новий законопроєкт про рієлторську діяльність, який пропонують прийняти депутатам у Раді, одні називають спробою вивести ринок із тіні, а інші — продажем повітря або новою рієлторською монополією.
Я б назвала його валізою без ручки, бо добрі наміри без чіткої стратегії та механізмів ведуть у нікуди.
Йдеться ось про що. По-перше, згідно з текстом законопроєкту, складається враження, що здійснювати операції з нерухомістю — купівлю-продаж або оренду – можна лише за умови посередництва рієлтора.
Вже потім автори поспішили повідомити, що його участь не є обов'язковою і що його запрошують лише за бажанням. А власник може самостійно заповнити інформаційний паспорт об'єкта нерухомості за необхідності.
Однак те, що читається в законі між рядків, ніяк не співвідноситься із виправданнями, які прозвучали навздогін. Якщо не виправити цей пункт, то можуть виникнути серйозні проблеми.
Поясню. Скажімо, ви захотіли здати квартиру безпосередньо співробітнику в офісі і зробити це без рієлтора, щоб не платити комісію. Фактично ви порушили норму закону.
Другий нюанс, який насторожує, — це порядок навчання рієлторів, акредитації закладів, які готуватимуть фахівців і прийматимуть іспит для видачі сертифіката рієлторів.
Який порядок відбору цих закладів? Які вимоги до них? Яка методологічна база для навчання? Хто акредитовуватиме? Запитань більше, ніж відповідей.
Щоб вивести ринок із тіні, потрібна Єдина інформаційна база об'єктів, а також Реєстр суб'єктів рієлторської діяльності. З цим не посперечаєшся, але тут теж дуже багато втрачено між рядків. Хто може вносити дані? Чи не стане внесення об'єкта до бази платним?
Пропозиція про Національну федерацію фахівців у галузі ріелторської діяльності викликає побоювання щодо монополіста, який пропускатиме тільки угодних і потрібних.
Не факт, але раптом. Щоб цього не було, потрібно чітко прописати обов'язки, правила, норми, повноваження і контроль за діяльністю такої організації.
Вважаю, що подібні питання потрібно вирішувати на березі та із залученням професійного середовища.
Так, воно у нас звикло жити в тіні, не платити податки, працювати на себе і на агентство (у новому законі пропонують заборонити таке, що є цілком обґрунтованим).
З цим точно потрібно боротися. Однак логічно було б залучити до обговорення і строкате середовище професійних рієлторів, почути їхню думку, поспілкуватися з профільними юристами, яких насторожують окремі невиписані положення.
Інакше валіза без ручки ризикує так і залишитися нікому не потрібною або ж посіяти ще більшу плутанину, ніж була.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
