Ердоган долучається до великої гри навколо України. Його пропозиція стати посередником між Києвом та Москвою — чіткий сигнал Кремлю про те, що Туреччина більше спокійно не спостерігатиме за можливою зміною балансу сил у Чорному морі.
Заява турецького президента збіглася в часі з активізацією Великобританії, яка перекидає сотні одиниць військової техніки на нову базу НАТО поблизу німецького Падеборна та надсилає сигнали про готовність направити свій спецназ до України.
І цей збіг не дивний, якщо взяти до уваги, що Лондон та Анкара — особливі партнери, а один із традиційних напрямків британської політики — всебічне посилення та підтримка Туреччини в Чорноморському регіоні. Британія прагне перетворити Туреччину на основного гравця в цьому регіоні для стримування та витіснення звідси Росії, і останнім часом ці зв'язки тільки зміцніли.
Достатньо лише згадати, що Великобританія після виходу з ЄС погодилася підписати з Туреччиною угоду про зону вільної торгівлі, а колишній британський посол у Туреччині Річард Мур, який також вважається особистим другом Ердогана, очолив британську розвідку МI-6.
У Кремлі чудово знають про існування неформального альянсу Великобританії, Туреччини та України для стримування Росії в Чорному морі та Східній Європі. Але вперше Ердоган дозволив собі прямо втрутитися та зробити політичну заяву, у якій він поставив себе вище Путіна, адже висловив готовність судити його дії як арбітр.
Звичайно, Москва не має жодних сумнівів у тому, кого підтримає Ердоган, який до того активно долучився до Кримської платформи. Тому спікер Кремля Пєсков поспішив відмовитися від пропозиції Ердогана під приводом того, що РФ нібито не сторона конфлікту.
Але відмова Кремля в цьому разі не має жодного значення, адже Ердоган, імовірніше за все, і не розраховував на позитивну відповідь. Не настільки він наївна людина. І найменше він схожий на доброго кота Леопольда, який прагне всіх примирити. Навпаки, його рішуча зовнішня політика в останні роки була спрямована винятково на поширення впливу Туреччини в усьому регіоні, відновлення статусу головної мусульманської країни, якою була Османська імперія.
І тепер, після публічної відмови Кремля від посередницьких послуг Ердогана, турецький президент отримав можливість стверджувати, що Росія не зацікавлена в мирному процесі, та розпочати власну гру.
Тому мета цієї заяви Ердогана — оголосити про свої права на активну участь у процесі врегулювання безпекової кризи в Чорноморському регіоні. Тепер він може поступово посилювати риторику та дії в цьому напрямку, роблячи їх усе більш активними та жорсткими щодо Росії.
Ердоган рухається повільно, обережно та розважливо, але невблаганно до своєї мети — витіснення Росії з Чорноморського регіону, використовуючи підтримку Великобританії та за активної участі України. І це означає, що наші сили зростають.
Текст опубліковано за згодою автора.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
