Про стратегію Блакитного та Червоного океану від Чан Кіма й Рене Моборна чув багато хто. Тема активно гуляє бізнес-колами останні кілька років.
Якщо коротко, то Червоний символізує жорстку конкуренцію з акулами та кров'ю, а Блакитний — це чиста водичка в незайнятій ніші. Мовляв, створюйте щось своє унікальне, де немає хижаків і кордонів. Відмінна база для створення самобрендів.
В українському ком'юніті такого у сфері FMCG, маркетингу, IT, алкоголю та банкінгу вистачає з головою. Жодного прізвища тут не буде — ці люди всім відомі. Усі вони досягли різного рівня успіхів у народних і форбсівських рейтингах. Вони створили свій персональний Блакитний Океан. Або все ж таки Озеро?
Український ринок маленький. Настільки маленький, що тут не те що на океан, тут і на одну пляшку навряд чи вистачить. Якщо про дно знає багато хто, то як зрозуміти, що ти досяг самого горлечка й не вперся в корок? Що робити брендам, коли вся ЦА вже твоя? Коли ти підкорив свою вершину, встромив прапор в Еверест, що далі?
А ще локдаун і падіння попиту тільки підштовхують до розуміння того, що Океан закінчився. Знизу — дно й хижаки. Зверху — корок. Тиск стрімко зростає.
Мені на очі іноді потрапляють парадоксальні запити від компаній-гігантів, які досягли свого піку на внутрішньому ринку. Зовні — відмінна комунікація з креативними концептами. Соцмережі, сайт, BTL, імідж CEO, HR-брендинг, охоплення в ЗМІ — усе виглядає круто.
Але на найвищому рівні є помилкове розуміння того, що провисання за P&L зумовлене недостатнім маркетингом і PR. А якщо він достатній? Якщо вся ЦА вже наситилася? Ви зійшли на Еверест. Жоден профільний фахівець не змінить цю ситуацію й не створить своїм креативом новий приплив ЦА.
Тут потрібна нова управлінська стратегія. Як варіант — експансія закордонних ринків і/або горизонтальне розширення з продуктовою диверсифікацією на внутрішньому. Навіщо варитися в одному Блакитному Океані й перетворювати його на Озеро, коли ще є синє море, бірюзові річки та інші джерела.
Створення групи проєктів і розкладання вертикалі на профільні горизонталі, по-перше, драйвить і не дає вам і вашій команді вигоріти. Ви підкорили Еверест, а тепер запустили курси з підкорення інших Еверестів, продаєте мерч і гірськолижне спорядження за франшизою.
По-друге, це розподіл ризиків. Та сама приказка про яйця та різні кошики. По-третє, це реальне розширення ЦА, а не надумане.
Будь-яка екосистема — середовище мінливе. І те, що вчора було блакитним, сьогодні може містити 50 відтінків сірого. Чи вартує гри такий нішевий мазохізм?
З настанням 2021 року до багатьох має прийти протверезіння й розуміння того, що кожному з нас потрібні дуже сильні плавці.
Перефразую Льюїса Керролла: щоб не склеїти ласти, потрібно плисти щосили, а щоб підкорити новий Океан, потрібно гребти принаймні вдвічі сильніше.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
